1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми: | 1 Є ще зло, котре я бачив під сонцем, і його чимало поміж людьми: | 1 Є і таке лихо, що бачив я під сонцем, і гнобить воно вельми людину: | 1 Є зло, яке я побачив під сонцем, і воно велике на людині. | 1 Ще одно лихо бачив я під сонцем, а його не трохи між людьми: |
2 Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!... | 2 Бог дає людині багатство і майно, і славу, і немає для душі нестачі в чомусь, чого вона зажадала б; але не дає їй Бог скористатися з цього, а користується ним чужа людина. Оце – марнота і важка недуга! | 2 дасть кому Бог багатство, скарби й честь, і не бракує йому нічого з того, чого він міг би забажати. Та не дає йому Бог змоги тим користатись, і споживає те чужинець: це марнота й болюче лихо. | 2 Чоловік, якому Бог дасть багацтво і маєтки і славу, і немає браку в його душі в усьому, що забажає, і Бог не дасть йому владу з цього їсти, бо чужий чоловік його їсть. Це марнота і тяжка. | 2 Буває такий чоловяга, що Бог дає йому достатки, скарби й честь, та й не знає душа його недостачі в нїчому, чого бажає, та не дав йому Бог розуму, хіснуватись тим, а чужий тим користуєсь; се марнота, се сумна річ! |
3 Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!... | 3 Якби людина народила сто [дітей] і прожила багато літ, і ще примножилися дні життя її, але душа її не тішилася б добром і не було б їй навіть похорону, то я сказав би: Викидень щасливіший від неї; | 3 Якби хтось мав зо сто дітей і прожив літ багато, та численні були дні життя його, а душа його не зазнала щастя, та й похорону він не мав би, - то я кажу, що передчасний викидень щасливіший від нього: | 3 Якщо чоловік народить сто (дітей), і поживе багато літ, і дуже численні будуть дні його літ, і його душа не насититься добром, і не було для нього гробниці, я сказав: Недоношений кращий від нього, | 3 Коли б у такого чоловіка була цїла сотня дїтей, і він жив лїта многі, - та й ще умножились днї життя його, а як душа його не втїшається добром, та не було б йому й похорону, то я скажу: щасливший над його плод, перед часом народжений; |
4 Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його, | 4 Тому що він надаремно прийшов і відійшов у пітьму, і ймення його покрите мороком. | 4 бо він у марноту приходить і в темряву відходить, і його ім'я повите темрявою. | 4 бо він прийшов в марноті і відходить в темряві, і його імя покриється темрявою, | 4 Сей бо нагло прийшов та й відійшов у темряву, й не знане імя його; |
5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!... | 5 Він не бачив навіть і не спізнав сонця; йому спокійніше, аніж тій. | 5 Не бачив він і не знав сонця, і цьому спокійніше, ніж тому. | 5 і він сонце не побачив і не пізнав, в нього спочинок більший ніж в того. | 5 Він навіть не видїв і не знав сонця і він спокійнїйший, нїж той. |
6 А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде? | 6 А та, хоч би прожила дві тисячі літ і не мала утіхи з добра, чи не всі підуть до одного місця? | 6 Хоч би прожив той дві тисячі років, та щастя не зазнав, - хіба ж не всі в одне простують місце? | 6 І якщо він пожив до повороту тисячі літ і не знав праведності, чи не все іде до одного місця? | 6 А той, хоч би прожив дві тисячі років, не веселившись добром сво- їм, - хиба ж не все пійде в однакове місце? |
7 Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються. | 7 Усі труди чоловіка – для його рота, а душа його не насичується. | 7 Вся праця чоловіка лиш для рота, та бажань його все одно не виконати. | 7 Всякий труд людини для її уст, і душа не насититься. | 7 Вся праця в людини - для її рота, а душа її не насичуєсь. |
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити? | 8 Яка ж перевага мудрого перед глупаком, яка – убогого, що вміє ходити перед живими? | 8 Чим ліпший мудрий від дурного або бідний, що знає, як на світі жити? | 8 Бо яка користь мудрому над дурним? Бо бідний пізнав як ходити перед життям. | 8 Чим же переважує розумний дурного? або такий тихий, що вміє обходитись із людьми? |
9 Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру... | 9 Краще бачити очима, аніж блукати душею. І це також марнота і знемога духу! | 9 Ліпше те, що бачать очі, аніж: жаданнями літати. Та й це теж марнота й гонитва за вітром. | 9 Зір очей кращий від того, що ходить душею. І це марнота і бажання духа. | 9 Однакже лучше бачити перед очима, нїж тільки жадати. І тут марнота та й утома духа. |
10 Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього, | 10 Що існує, те вже має ім'я, і відомо, що це – людина, і вона не може змагатися з тим, хто сильніший від неї. | 10 Те, що існує, ім'я його вже було висловлене; відомо, що таке людина, й що вона не може правуватися з тим, хто від неї дужчий. | 10 Якщо щось сталося, вже названо йому імя, і знано хто є чоловік, і не зможе судитися з сильнішим від нього. | 10 Що є на сьвітї, тому дано імя, й знають, що се - чоловік та й що годї йому правуватись із дужчим. |
11 бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини? | 11 Багато таких речей, котрі примножують марноту: а що ж для людини краще? | 11 Що більше слів, то більше марноти: а що з того людині? | 11 Бо є численні слова, що множать марноту. Що корисне для людини? | 11 Багато таких річей, що прибільшують марноту; та що лучше чоловікові? |
12 Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній? | 12 Бо хто відає, що добре для людини в житті, упродовж усіх днів марнотного життя її, котрі вона відбуває, мов тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем? | 12 Хто знає, що добре для людини за час її короткого та марного життя, яке наче тінь проходить? Хто звістить людині, що буде по ній під сонцем? | 12 Бо хто знає, що добре для людини в житті, число днів життя його марноти? І провів їх в тіні. Бо хто сповістить людині, що після нього буде під сонцем? | 12 Хто ж знає, що добре про чоловіка в часї марного життя його, що проходить, як тїнь? І хто скаже йому, що буде послї його під сонцем? |