1 Диригентові хору. Про голубку, що мовчить далеко. Давидів псалом, коли филистимляни захопили його в Ґаті.1 Провідникові хору. На струнах. Маскіл. Давида.1 На кінець, про нарід, що віддалений від святих. Давида в память, коли ним заволоділи чужинці (филистимляни) в Ґеті.1 Проводиреві хора: при струнах; наука Давидова. В ислухай, Боже, молитву мою, і не ховайся перед моїм моленнєм.
2 (55-3) Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,2 Помилуй мене, Боже! Бо людина хоче проковтнути мене; учиняє напади щодня, вчиняє мені тісноти.2 Вислухай, Боже, мою молитву, і не ховайся від благання мого.2 Помилуй мене, Господи, томущо мене потоптала людина, пригнобила мене, воюючи цілий день.2 Прихились і вислухай мене! Я блукаю, нарікаючи, й мушу стогнати,
3 (55-4) від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують...3 Вороги мої щодня шукають нагоди проковтнути мене; бо вельми багато тих, що повстають супроти мене, о Всевишній!3 Прислухайся і вислухай мене. Я мучуся у моїм болі й хвилююся ворожим гуком,3 Мене потоптали мої вороги цілий день, бо численні ті, що воюють проти мене з гори.3 Задля ворожого голосу, задля гнету беззаконника; вони бо громадять лихо на мене, і гнївом запалившись, ворогують на мене.
4 (55-5) Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,4 Коли я в страхові, на Тебе я сподіваюся.4 грішника криком, бо вони наносять мені лихо, і в гніві зо мною ворогують.4 В день боятимуся, а я надію на Тебе покладаю.4 Серце моє жахалось в мене, і смертний страх обняв мене.
5 (55-6) страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула...5 У Богові хвалитиму я слово Його; на Бога сподіваюся; не боюся, що вчинить мені плоть!5 Серце моє тремтить у мені, і страхи смертні налягли на мене.5 В Бозі похвалю мої слова цілий день. На Бога поклав я надію. Не злякаюся, що зробить мені тіло.5 Страх і дрожаннє напали на мене, і жах обняв мене.
6 (55-7) казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!6 Щодня спотворюють слова мої; всі помисли їхні про мене – на лихо.6 Страх і тремтіння надійшли на мене і жах оточив мене навколо.6 Цілий день моїми словами гидували, всі їхні задуми проти мене на зло.6 І я сказав: Ой, коли б менї крила, як в голубки! Полетїв би я, і відпочив би.
7 (55-8) Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.7 Збираються, утаємничуються, спостерігають за моїми п'ятами, щоб спіймати душу мою.7 І я кажу: Коли б то у мене крила, як у голубки я полетів би і відпочив би.7 Хай поселяться і сховаються. Вони стерегтимуть мою пяту, так як стерпіли мою душу.7 Полинув би я далеко, став би жити в пустинї.
8 (55-9) Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...8 Невже вони уникнуть відплати за неправду [свою]? У гніві поскидай, Боже, народи.8 Ось я полинув би далеко, осівся б у пустині.8 Зовсім їх не спасеш, зведеш в гніві народу, Боже.8 Рад би чим скорше втїчи від вітру буйного, від бучі.
9 (55-10) Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,9 У Тебе пораховані мої поневіряння; поклади сльози мої в чашу Твою, – чи не в книзі вони Твоїй?9 Шукав би собі захисту притьмом від буревію та від тучі.9 Я тобі сповістив моє життя, я поклав мої слези перед Тобою так як і в твоїй обітниці.9 Запропасти їх, Господи, розрубай на двоє язики їх; бо насильства і сварки бачив я в городї.
10 (55-11) вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,10 Вороги завертають назад, коли я волаю до Тебе з благанням; з цього я дізнаюся, що Бог за мене.10 Знищ, Господи, розділи їхні язики, бо я бачу насильство й розбрат у місті.10 Хай мої вороги відвернуться на зад, в тому дні коли я покличу до Тебе. Ось я впізнав, що Ти мій Бог.10 День і ніч обходять його на мурах його; та в серединї його нещастє і кривда.
11 (55-12) нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,11 У Богові хвалитиму я слово [Його], у Господі хвалитиму слово [Його].11 Удень і вночі на мурах вони його обходять, несправедливість і кривда серед нього.11 У Бозі похвалю слово, у Господі похвалю слово.11 Роблять пакостї один одному, гнобленнє і зрада не щезають з їх улицї.
12 (55-13) бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,12 На Бога сподіваюся, не боюся; що вчинить мені людина?12 Загуба серед нього, з його майдану не сходять гніт і лукавство.12 На Бога я поклав надію. Не побоюся, що зробить мені людина.12 Бо се не ворог, що глузує з мене, ато перетерпів би я; та й не мій се ненавидник, що надо мною виноситься, а то не зважав би я на него;
13 (55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,13 На мені, Боже, обітниці Тобі; Тобі відплачу; Тебе хвалитиму.13 Якби то ворог глузував із мене, я - стерпів би; якби мій ненависник та повстав на мене, від нього я сховався б.13 В мені, Боже, молитви хвали, які я Тобі віддам,13 А ти, чоловіче, рівня менї, мій довірник і мій знакомий,
14 (55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...14 Бо Ти визволив душу мою від смерти; хіба не визволиш також ноги мої від спотикання, щоб я ходив перед лицем Божим у світлі живих?14 А то ти, чоловіче, моя рівня, друг мій і мій знайомий,14 бо Ти визволив мою душу від смерти і мої ноги від спотикання, щоб я вгодив перед Богом в світлі живих.14 З котрим ми довірчиво сходились, і до дому Божого вкупі з народом ходили.