1 Блаженний, кому прощені беззаконня, і чиї гріхи покриті!1 Провідникові хору. Псалом. Давида.1 Давида. Повчання. Блаженні, яким відпущено беззаконня і яким покрито гріхи.1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. На тебе вповаю, Господи; не дай менї осоромитись по віки; по твоїй справедливостї спаси мене.
2 (31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!2 Блаженний чоловік, якому Господь не зарахує гріха, і в чиєму духові немає лукавства!2 До тебе, Господи, я прибігаю; не дай мені осоромитися повіки, у твоїй справедливості визволь мене!2 Блаженний чоловік, якому Господь не зачислить гріх, і немає обмани в його устах.2 Нахили до мене ухо твоє, спаси мене скоро! Будь менї баштою, домом оборонним, щоб спасти мене!
3 (31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!3 Коли я мовчав, виснажилися кості мої від щоденного стогону мого.3 Нахили до мене твоє вухо, спаси мене притьмом, будь скелею прибіжища для мене, твердинею міцною, щоб мене урятувати!3 Бо я замовк, мої кості постарілися від того, що я кликав цілий день.3 Ти бо єси скеля моя, башта моя, і задля імени твого веди мене й навчай мене.
4 (31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!4 Бо вдень і вночі тяжіла наді мною рука Твоя; свіжість моя зникла, наче в літню посуху.4 Бо ти - скеля моя й моя твердиня, і ради імени твого веди мене та керуй мною.4 Бо вдень і вночі затяжіла на мені твоя рука, я повернувся до терпіння коли мене прошило терня.4 Виведи мене з сїтки, що тайно заставили її на мене; ти бо єси твердиня моя.
5 (31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!5 Я відкрив Тобі гріх мій і не утаємничив беззаконня мого; я сказав: Сповідаю Господові злочини мої; і Ти простив мені провину гріха мого.5 Виведи мене з тенет, що тайно наставлено на мене, бо ти - моє пристановище.5 Я пізнав мій гріх і я не покрив моє беззаконня. Я сказав: Визнаю Господеві проти себе моє беззаконня. І Ти відпустив безбожність мого гріха.5 В руки твої віддаю духа мого; ти ізбавив мене, Господи, Боже правди!
6 (31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.6 За це помолиться до Тебе кожний праведник Божий в годину слушну, коли Тебе можна знайти, і тоді велика повінь води не сягне до нього.6 В руки твої віддаю я духа мого: ти визволив мене, Господи, вірний Боже.6 За це до Тебе помолиться всякий преподобний в відповідному часі. Однак в потопі численних вод не наближаться до нього.6 Зненавидїв я тих, що вважають на божища нїкчемні; я ж вповав на Господа.
7 (31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,7 Ти сховок мій; Ти охороняєш мене від скорботи; оточуєш мене радістю визволення.7 Ти ненавидиш тих, що почитають бовванів нікчемних; а я на Господа уповаю.7 Ти є моє пристановище від болю, що мене окружив. Радосте моя, визволи мене від тих, що мене окружили.7 Зрадїю серцем і звеселюся задля милосердя твого; бачивши горе моє, ти знав тїсноту душі моєї,
8 (31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!8 Я вчиню тебе мудрим, настановлю тебе на шлях, котрим тобі ходити; буду водити тебе, око Моє над тобою.8 Радітиму й буду веселитись твоїм милосердям, бо зглянувсь ти над моїм горем, знав душі моєї скорботи8 Врозумлю тебе і наставлю тебе на цю дорогу, якою підеш, закріплю на тобі мої очі.8 І не віддав мене ворогові в руки, поставив ноги мої на широкому просторі.
9 (31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,9 Не будьте, мов кінь, мов той лошак нерозважливий, котрих щелепи треба приборкувати вуздечкою і вудилами, щоб вони підкорялися тобі.9 і не віддав мене в руки супостата, поставив на широкім місці мої ноги.9 Не будьте як кінь і осел, в яких немає розуму, вуздечкою і вудилом (треба) змушувати щоки челюсті як не наближаються до тебе.9 Змилуйся надо мною, Господи! Бо я в тїснотї; із журби запались очі мої, душа моя і внутро моє.
10 (31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!10 Багато скорботи нечестивому, а того, хто сподівається на Господа, оточує милість.10 Змилуйсь надо мною, Господи, бо мені скрутно; з журби виснажилися в мене очі, душа моя й моє нутро.10 Численні бичування в грішника, а милосердя огорне того, що поклав надію на Господа.10 Бо в горю нидїє життє моє, і лїта мої в зітханню; в несправедливостї ізнемоглась сила моя, і костї мої струпішіли.
11 (31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!11 Веселіться у Господі і радійте, праведні; святкуйте, всі щиросерді.11 Життя моє виснажується в горі літа мої у стогнанні. У смутку підупала моя сила, і кості мої повисихали.11 Розвеселіться Господом і зрадійте праведні, і похваліться всі прямі серцем.11 Став я посьміховиском не то що для всїх ворогів моїх, а й надто ще більше для сусїдів моїх, і страшилом для знакомих моїх; хто бачить мене на улицї, той втїкає від мене.