1 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.1 І провідав Господь Сарру, як сказав; і вчинив Господь Саррі, як обіцяв.1 Господь навідав Сару, як обіцяв був, і вчинив їй так, як сказав був.1 І Господь відвідав Сарру, так як сказав, і зробив Господь Саррі, так як сказав,1 І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.
2 І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.2 Сарра завагітніла, і породила Авраамові сина в старості його о тій порі, про котру говорив йому Бог.2 Сара зачала і вродила Авраамові сина, в його старості, того часу, коли Господь призначив йому.2 і зачавши, Сарра породила Авраамові сина у старості в часі, так як сказав йому Господь.2 І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.
3 І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.3 І назвав Авраам ім'я синові своєму, народженому в нього, котрого народила йому Сарра: Ісаак.3 І назвав Авраам сина, що народився в нього, а якого вродила Сара, Ісааком.3 І назвав Авраам імя свого сина, що йому народився, якого породила йому Сарра, Ісааком.3 І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.
4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.4 І обрізав Авраам Ісаака, сина свого, восьмого дня, як заповідав йому Бог.4 Авраам обрізав Ісаака, свого сина, восьмого дня, як велів йому Бог.4 Обрізав же Авраам Ісаака осьмого дня, так як заповів йому Бог.4 Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.
5 А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.5 Авраамові було сто літ, коли народився у нього Ісаак, син його.5 Було ж Авраамові сто років, коли народився в нього син Ісаак.5 Авраам же був столітним коли йому народився його син Ісаак.5 Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.
6 І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене.6 І сказала Сарра: Не гаразд учинив зі мною Бог: Всі, хто почує про мене, будуть сміятися з мене.6 А Сара сказала: `Сміх учинив мені Господь: кожний, хто почує, буде з мене сміятися.`6 Сказала ж Сарра: Радість зробив мені Господь, бо хто лиш почує, співрадітиме зі мною.6 Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.
7 І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його.7 І сказала: Хто сказав би Авраамові: Сарра буде годувати дітей персами? Тому що в старості його я народила сина.7 Та й додала: `Хто був би сказав Авраамові, що Сара грудьми годуватиме дітей? Бо я в його старості породила йому сина.`7 І сказала: Хто звістить Авраамові, що Сарра грудьми годує дитину. Бо я породила сина в моїй старості.7 І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.
8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.8 Дитятко виросло, і віднято від грудей; і Авраам учинив значний бенкет того дня, коли Ісаака віднято од грудей.8 Підросло ж хлоп'ятко, й відлучили його. Та й зробив Авраам великий бенкет того ж дня, коли відлучено Ісаака.8 І виросла дитина і була відлучена, і зробив Авраам велике прийняття, в день коли був відлучений його син Ісаак.8 І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.
9 І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.9 І побачила Сарра, що син Аґарі єгиптянки, котрого вона народила Авраамові, насміхається.9 Але Сара побачила, що син Агарі єгиптянки, якого ця була вродила Авраамові, насміхається з Ісаака;9 Побачивши ж Сарра сина Агари єгиптянки, який народився Авраамові, як він грався з Ісааком її сином,9 Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,
10 І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком.10 І сказала Авраамові: Вижени цю рабиню і сина її; бо не успадкує син рабині цей з сином моїм Ісааком.10 тому вона сказала до Авраама: `Прожени геть оцю рабиню та її сина; не буде бо спадкоємцем син тієї рабині з моїм сином Ісааком.`10 і сказала Авраамові: Викинь цю рабиню і її сина; бо не унаслідить син цієї рабині з моїм сином Ісааком.10 Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
11 Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.11 І видалося це Авраамові вельми неприємним заради сина його.11 Вельми прикро було Авраамові те слово щодо його сина,11 Дуже жорстоким же зявилося слово перед Авраамом, задля його сина.11 Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.
12 І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.12 Але Бог сказав Авраамові: Не засмучуйся, заради сина і рабині твоєї; у всьому, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її; бо за Ісааком найменується твоє потомство.12 але Бог сказав до Авраама: `Не вболівай за хлопчину та за твою рабиню. В усьому, що тобі скаже Сара, вволи її волю, бо за Ісааком назоветься твоє потомство.12 Сказав же Бог Авраамові: Хай мова про дитину і про рабиню не буде жорстокою перед тобою. Все, що лиш тобі скаже Сарра, послухай її голосу, бо в Ісааку назветься тобі насіння.12 І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всьому, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.
13 І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.13 І від сина рабині я виведу народ, бо він насіння твоє.13 Та й із сина рабині я теж виведу народ, бо й він твоя дитина.13 І сина ж рабині, у нарід великий зроблю його, бо він твоє насіння.13 Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.
14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.14 Авраам підвівся удосвіта і взяв хліба та бурдюк води, і дав Аґарі, завдавши їй на плечі, і хлопця, й відпустив її. Вона пішла й заблукала в пустелі Беер-Шева.14 Встав Авраам раненько, взяв хліба та бурдюк води й дав Агарі; і вклавши їй на плечі дитину, відпустив її. Пішла вона, та й почала блукати в пустарях Версавії.14 Встав же Авраам вранці і взяв хліби і міх води і дав Агарі, і поклав на рамена і дитину, і відіслав її. Відійшовши ж блукала в пустині коло джерела клятви.14 Устав же Авраам уранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.
15 І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.15 І не стало води в бурдюкові, і вона залишила хлопчика під одним кущем.15 Як же не стало в бурдюці води, кинула хлоп'я під корчем,15 Нестало ж води в міху, і вкинула дитину під одним деревом елії.15 Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.
16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.16 І пішла, сіла віддалік, на відстані пострілу з лука. Бо вона сказала: Не хочу бачити смерти сина. І присіла вона та й заголосила, плачучи.16 сама ж пішла та й сіла від нього завдальшки на стріл з лука, мовила бо сама до себе: `Не можу дивитися на смерть дитини!` І сиділа навпроти та й плакала вголос.16 Пішовши ж, сиділа напроти нього здалека, як на постріл лука. Бо сказала: Щоб не побачила я смерть моєї дитини. І сіла напроти нього. Закричала ж дитина, заплакала.16 Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.
17 І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, Аґаро? Не бійс, бо почув Бог голос хлопц, де він там.17 І почув Бог голос хлопчика; і Ангел Божий з неба озвався до Аґарі, і сказав їй: Що з тобою, Аґаре? Не бійся; Бог почув голос хлопчика звідти, де він залишився.17 Почув Бог крик хлопчини, і ангел Божий кликнув до Агарі з неба та й сказав до неї: `Що тобі, Агаре? Не бійся, бо почув Бог крик хлопчини там, де він лежить.17 Вислухав же Бог голос дитини з місця, де була, і закликав божий ангел до Агари з неба і сказав їй: Що є, Агар? Не бійся. Бо почув Бог голос твоєї дитини з місця, де є.17 Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.
18 Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його.18 Підведися, підведи сина, і візьми його за руку; бо Я утворю від нього великий народ.18 Устань, візьми хлопця та гляди його добре, бо я виведу з нього великий народ.`18 Встань, візьми дитину і держи її твоєю рукою. Бо зроблю його великим народом.18 Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.
19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.19 І Бог відкрив очі її, і вона побачила криницю з водою, і пішла, виповнила бурдюк водою, і напоїла сина.19 Тоді відкрив Бог їй очі, й вона побачила криницю з водою; вона пішла й набрала повний бурдюк води і дала пити хлопцеві.19 І відкрив Бог її очі, і побачила криницю живої води. І пішла та наповнила міх водою і дала пити дитині.19 І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.
20 І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.20 І Бог був з хлопчиком; і він виріс, і почав жити в пустелі, і став стрільцем із лука.20 І був Бог із хлопчиною, і виріс він та й оселився в пустарях; і став він стрільцем-лучником,20 І був Бог з дитям, і виріс. І поселився в пустині. Став же стрілцем.20 І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.
21 І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.21 Він жив у пустелі Паран; і мати його взяла йому дружину із землі єгипетської.21 Оселився він у Паран-пустарях, а мати його взяла для нього жінку з єгипетського краю.21 І поселився в пустині Фаран, і взяла йому матір жінку з єгипетської землі.21 І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.
22 І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш!22 І було о тій порі, Авімелех із Піхолом, начальником його війська, сказав Авраамові: З тобою Бог у всьому, що б ти не робив.22 І приключилося, що того часу сказали Авімелех і Фіхол, начальник його війська, до Авраама таке: `Бог з тобою в усьому, що ти дієш.22 Сталося ж в тім часі і сказав Авімелех і Охозат його друг і Фікол воєвода його сили до Авраама, кажучи: Бог з тобою в усьому, що лиш чиниш.22 Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.
23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш.23 І тепер присягнися мені отут Богом, що ти не образиш ні мене, ні сина мого, ні внука мого, і, як я приязно чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і з краєм, в котрому ти загостив.23 Клянись мені тепер ось тут Богом, що не зрадиш мене, ні дітей моїх, ні внуків моїх, та що будеш доброзичливим до мене й до краю, в якому перебуваєш, як я був до тебе.`23 Тепер, отже, кленися мені Богом не вчинити зла мені, ані моєму насінню, ані моєму імени, але за справедливістю, яку вчинив я з тобою, вчиниш зі мною і землі, на якій ти в ній поселився.23 Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.
24 І сказав Авраам: Я присягаю!24 І сказав Авраам: Я присягаюся.24 Авраам же відповів: `Я клянусь.`24 І сказав Авраам: Я кленуся.24 І рече Авраам: Кленусь.
25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю з водою, яку забрали служники Авімелехові.25 Однак Авраам докоряв Авімелехові за криницю води, яку захопили слуги Авімелехові.25 І оскаржив Авраам Авімелеха за криницю води, яку відібрали слуги Авімелеха.25 І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.
26 І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні.26 Авімелех сказав: Не знаю, хто це вчинив, і ти не сказав мені; я навіть не чув [про таке] донині.26 На те Авімелех відповів: `Не знаю, хто це вчинив. Ні ти сам про це не звістив мені, ані я такого не чував, аж оце сьогодні.`26 І сказав йому Авімелех: Не знав я, хто зробив це діло, ані ти мені не сповістив, ані я не почув, хіба лиш сьогодні.26 І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.
27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову.27 І взяв Авраам дрібної і великої худоби, і дав Авімелехові, і обидва вони уклали угоду.27 Тоді Авраам узяв овець та худоби й дав Авімелехові, і заключили вони обидва союз.27 І взяв Авраам овець і телят і дав Авімелехові, і склали оба завіт.27 І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.
28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.28 І поставив Авраам сім ягниць від [череди] дрібної скотини окремо.28 Авраам поставив окремо сім ягниць з отари.28 І поставив Авраам сім ягниць овечих окремо.28 І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.
29 І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?29 Авімелех на це сказав Авраамові; нащо тут оці сім ягниць, котрих ти відокремив?29 Авімелех же спитав Авраама: `Що це за сім отих ягниць, яких ти поставив окремо.`29 І сказав Авімелех Авраамові: Що є цих сім ягниць овечих, яких поставив ти осібно?29 І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?
30 А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю.30 [Він] сказав: Сім ягниць цих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що це я викопав оцей колодязь.30 А той відповів: `Ти візьмеш тих сім ягниць з моєї руки, щоб вони були мені свідоцтвом, що це я викопав цю криницю.`30 І сказав Авраам що: Сімох цих ягниць візьмеш від мене, щоб були мені на свідчення, що я викопав цю криницю.30 І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.
31 Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.31 Тому й назвав він цю місцину: Беер-Шева, бо саме тут обидва вони присягались.31 Тому й названо те місце Беер-Шева (Версавія), бо там клялись вони обидва.31 Задля цього назвав імя того місця: Криниця клятви, бо там клялися оба.31 Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.
32 І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.32 І склали угоду у Беер-Шеві. І підвівся Авімелех, і Піхол, начальник війська його, і повернулися на землю Филистимську.32 Отак заключили вони союз у Версавії. Тоді підвелись Авімелех і Фіхол, начальник його війська, і повернулися вони в край філістимлян.32 І склали завіт при криниці клятви. Встав же Авімелех і Охозат його друг і Фікол воєвода його сил, і повернулися до филістимської землі.32 І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.
33 А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного.33 І посадив [Авраам] при Беер-Шеві діброву, і прикликав там ймення Господа, Бога вічного.33 Авраам же посадив тамариск (дерево) у Версавії і закликав там ім'я Господа, Бога вічного.33 І посіяв Авраам ниву при криниці клятви, і прикликав там імя Господа Бога вічного.33 І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.
34 І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.34 І жив Авраам на землі филистимській, як мандрівник, багато днів.34 У краї філістимлян перебував Авраам довго.34 Прожив же Авраам у филістимській землі численні дні.34 Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.