1 Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо,2 бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло.3 Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, `щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом.4 А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника.5 Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс!6 І язик - вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним.7 Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом.8 Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він - зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою.9 Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу.10 З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було.11 Хіба криниця з одного джерела б'є солодким і гірким?12 Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати.13 Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності.14 Коли ж у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди.15 Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська;16 бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого.17 А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна.18 Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить.