1 Яків, служник Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що у Розпорошенні, – радійте!2 З великою радістю приймайте, браття мої, коли впадаєте у різноманітні спокуси,3 Знаючи, що випробування вашої віри утворює терпіння;4 А терпіння мусить мати досконалий вплив, щоб ви були досконалі в усій повноті, без жодної вади.5 А якщо у когось із вас бракує мудрости, нехай просить у Бога, Котрий дає всім щиро і без докорів, – він дістане її.6 Але нехай просить з вірою, без жодного сумніву, бо той, що має сумнів, схожий на морську хвилю, що її піднімає вітер і розгойдує;7 І нехай не сподівається така людина одержати щось від Господа.8 Людина з подвійними думками не утверджена на всіх шляхах своїх.9 Нехай хвалиться брат принижений високістю своєю.10 А багатий – приниженням своїм, тому що він знебудеться, мов цвіт на траві;11 Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву, цвіт її опадає, щезає краса її виду; так зав‘яне й багатий на шляхах своїх.12 Блаженна людина, котра переносить спокуси, тому що після випробування вона дістане вінець життя, котрого обіцяв Господь тим, хто любить Його.13 Спокушуваний, ніхто не кажи: Бог мене спокушає; тому що Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого,14 Але кожний зазнає спокуси, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю;15 А похіть, започаткувавшись, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.16 Не вдавайтеся, браття улюблені, до омани: 17 Усіляке добре давання і всілякий дар досконалий походить згори, від Батька світів, у Котрого немає зміни чи навіть тіні переміни.18 Він зажадав, і породив нас словом істини, щоб ми стали певним першопочатком Його творінь.19 Отож, браття мої улюблені, нехай кожна людина буде швидка на слухання й повільна на слова і повільна на гнів;20 Бо гнів людини не утворює правди Божої.21 А тому відхиливши всіляку нечистоту і останок злоби, в покорі прийміть насаджуване слово, котре може врятувати ваші душі.22 Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, що обдурюють самі себе.23 Бо хто слухає слово і не виконує, той схожий на чоловіка, котрий розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі: 24 Він подивився на себе, відійшов – і відразу забув, який він.25 А хто загляне пильно в закон досконалий, закон свободи, і перебуватиме в ньому, той буде не слухачем забудькуватим, але виконавцем справи, блаженний буде у своїм діянні.26 Якщо хтось з-поміж вас гадає собі, що він побожний, і не впокорює свого язика, а зваблює своє серце, у того марна побожність.27 Чиста і непорочна побожність перед Богом і Батьком оця, щоб допомагати сиротам і вдовам у їхніх скорботах і оберігати себе неопоганеним від світу.