1 А головне в тому, про що я говорю, є те: ми маємо Такого Першосвященика, Котрий сів праворуч престолу величчя на небесах.2 І є Священослужитель святині і скинії істинної, котру спорудив Господь, а не людина.3 Усякий першосвященик настановляється для приношення дарів і пожертв; а тому треба було, аби й Цей також мав що принести.4 Якби Він залишався на землі, то не був би й священиком; тому що тут є священики, котрі за законом приносять дари,5 Котрі служать образові й тіні небесного, як сказано було Мойсеєві, коли він починав споруджувати скинію: Дивися, сказано, вчини все за зразком, що тобі на горі був показаний.6 Але Сей Першосвященик одержав служіння тим пречудовіше, чим кращого Заповіту Він посередник, котрий утверджений на кращих обітницях.7 Бо, якби перший Заповіт був бездоганний, то не було б потреби шукати місця іншому,8 Але пророк, докоряючи їм, каже: Ось, настануть дні, говорить Господь, коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди нового Заповіта,9 Не такого Заповіта, котрого Я уклав із батьками їхніми в той час, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із Єгипетської землі; тому що вони не були в тому заповіті Моєму, і Я знехтував ними, – говорить Господь.10 Ось Заповіт, котрого заповідаю домові Ізраїлевому по тих днях, говорить Господь: Вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.11 І не буде навчати кожний ближнього свого і кожний брата свого, кажучи: Пізнай Господа; тому що всі, від малого й до великого, будуть знати Мене.12 Тому що Я буду милостивим до неправди їхньої, і гріхів їхніх і беззаконня їхнього уже не пригадаю.13 Кажучи: Новий показав ветхість першого; а те, що стає непридатним і старіє, близьке до зотління.