1 Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.2 Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:3 більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь має, нїж будинок, той, хто збудував його.4 Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.5 І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;6 Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.7 Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,8 не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пустинї,9 де спокушували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й видїли дїла мої сорок років.10 За се прогнївивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;11 так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.12 Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.13 А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.14 Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.15 Коли (нам) глаголеть ся: `Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню.`16 Деякі бо, чувши, прогнївали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.17 На кого ж Він гнївив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих костї полягли в пустинї?18 Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?19 І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.