1 Ось тому, маючи як помилувані таке служіння, не втрачаємо відваги.2 Адже ми відреклися від потаємних соромних діл, не ходимо в лукавстві і не перекручуємо Божого слова; але появою правди поручаємо себе всякій людській совісті перед Богом.3 Якщо закрите наше благовістя, то воно закрите для тих, що гинуть, -4 для невірних, яким бог цього віку засліпив розум, щоб [для них] не засяяло світло благовістя слави Христа, а він - це образ Бога.5 Не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж - тільки ваші раби задля Ісуса.6 Бог, який сказав: Щоб із темряви засяяло світло; освітив наші серця на просвітлення і пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа.7 Цей скарб ми носимо в керамічних посудинах, щоб велич сили була Божою, а не нашою.8 В усьому нас гноблять, але ми не пригноблені, ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач;9 ми переслідувані, але не залишені; ми повалені, але не загинули;10 ми завжди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й Ісусове життя.11 Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і Ісусове життя з'явилося в нашому смертному тілі.12 Тому смерть діє в нас, а життя - у вас.13 Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, - ми віримо, тому й говоримо.14 Бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить з вами.15 Бо все - для вас, аби помножена ласка багатьма, щедро принесла подяку на Божу славу.16 Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина тліє, але наша внутрішня людина оновлюється день у день.17 Бо наше тимчасове легке терпіння готує нам у незбагненній щедрості вічну славу,18 якщо ми споглядаємо видиме, а не те, що невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме - вічне.