1 О, якби ви хоч трішки зважили на мою нерозважливість! Але ви поблажливі до мене.2 Бо я ревно дбаю про вас із ревністю Божою, тому що я заручив вас єдиному мужеві, щоби поставити перед Христом чистою дівою.3 Але боюся, щоб, як змій підступом своїм звабив Єву, так само й ваш розум не пошкодився, ухилившися від простоти у Христі.4 Тому що, якби хтось, прийшовши, почав проповідувати іншого Ісуса, котрого ми не проповідували, або, якби ви одержали іншого духа, котрого не одержали, або іншу добру вість, котрої не приймали, - то ви були б вельми поблажливі до того.5 Але я гадаю, що в мене ні в чому немає вади, якщо порівняти з вищими Апостолами;6 Хоч я є незграбний у слові (у мові), але не в пізнанні. Втім, ми в усьому цілком вам відомі.7 Чи згрішив я тим, що принижував себе, аби піднести вас, тому що безоплатно проповідував вам Євангелію Божу?8 Іншим церквам я завдавав певних витрат, бо діставав од них плату за служіння вам; і, коли був у вас, хоч зазнав нестатків, нікого не обтяжив.9 Бо нестатки мої надолужували брати, що прийшли з Македонії; та й у всьому я прагнув і прагнутиму не бути для вас тягарем.10 За істиною Христовою в мені скажу, що похвала оця не відбереться в мене у краях Ахайських.11 А чому я так учиняю? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але, як учиняю, так само й буду вчиняти,12 Щоб не дати приводу тим, що шукають приводу, аби вони, чим хваляться, в тому виявилися такими ж, як ми.13 Бо такі лжеапостоли, лукаві працівники, що вдають із себе апостолів Христових.14 І не дивно: тому що сам сатана прибирає вигляду Ангела світла,15 А тому не є чимось великим те, що й служителі його прибирають вигляду служителів правди; але кінець їхній буде згідно з діяннями їхніми.16 І ще скажу: хай же ніхто не вважає мене нерозважливим; а коли не так, то прийміть мене, хоча б як нерозважливого, щоб і мені бодай трішки похвалитися.17 Що скажу, те скажу не в Господі, а мовби в безумі з такою сміливістю на похвалу;18 Через те, що чимало хваляться за плоттю, то я також буду хвалитися.19 Бо ви, люди розумні, охоче терпите нерозумних.20 Ви терпите, коли вас рабами вчиняють, коли хтось об'їдає, коли хтось оббирає, коли хтось величається, коли хтось б'є вас в обличчя.21 На сором кажу, що на це в нас бракувало сили. А якщо хтось сміє хвалитися чимось, то скажу з нерозважливости, - що смію також і я.22 Вони євреї? І я ізраїльтянин! Насіння Авраамове? І я.23 Христові служителі? У безумі кажу: Я більше. Я багато більше був у праці, невимірно в ранах, більше у в'язницях і багато разів у смертельній небезпеці.24 Від юдеїв п'ять разів я прийняв був сорок ударів без одного;25 Тричі били мене киями, одного разу камінням побили, тричі я гинув на морі з кораблем, день і ніч пробув на глибині морській;26 Багато разів бував у мандрівках, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у загрозі від свого народу, у загрозі від поганів, у небезпеках в місті, в небезпеках пустелі, в небезпеках на морі, у небезпеках поміж лжебратами,27 У праці і виснаженні, часто в недосипанні, у голоді і в спразі, часто в пості, на холоді і наготі.28 Окрім сторонніх пригод, у мене щоденно юрмляться люди, й піклуються про всі церкви.29 Хто знемагає, з ким би я не знемігся? Хто спокушається, за кого б я не розпалювався?30 Якщо належить мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю своєю.31 Бог і Батько Господа нашого Ісуса Христа, благословенний навіки, відає, що я не обманюю.32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене; але мене в коші спустили з вікна по стіні, і я уникнув його рук.