1 О, коли б були потерпіли ви трохи моє безумство! І все ж, терпите ви мене.2 Бо ревную за вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, як чисту діву, поставити перед Христом.3 Боюся, щоб часом, як ото змій звів Єву своїм лукавством, щоб не зітліли і ваші розуми і ви не відхилилися від простоти й чистоти в Христі.4 Бо якби хто прийшов і проповідував іншого Ісуса, якого ми не проповідували, або прийняли іншого духа, якого ви не прийняли, або іншу благу вістку, якої не діставали, то ви б терпіли з радістю.5 Думаю, що я нічим не менший від великих апостолів.6 Хоч я і неук словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявилися перед вами.7 Чи я вчинив який гріх, впокорюючи себе, щоб ви підносилися; бо задарма благовістив я вам Божу Євангелію?8 Від інших Церков брав я, приймаючи плату для служіння вам,9 а прийшовши до вас і терплячи нестачу, не був я тягарем нікому, бо мою нестачу виповнили брати, прийшовши з Македонії. І в усьому зберіг я себе, щоб не бути для вас тягарем, - і збережу.10 Є в мені правда Христова, і цю похвалу не відійме в мене ніхто в країнах Ахаї.11 Чому? Може, тому, що я не люблю вас? Те знає Бог.12 А що роблю, те й робитиму, щоб відняти причину в тих, що шукають причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такими, як і ми.13 Такі бо фальшиві апостоли, діячі лукаві, що вдають апостолів Христових.14 І не дивно, бо сам сатана вдає з себе ангела світла.15 Не велике діло, якщо його слуги видають себе за слуг праведности: їхній кінець буде за їхніми вчинками.16 Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за божевільного. А як ні, то прийміть мене хоч як божевільного, щоб і я трохи похвалився.17 Те, що кажу, - не кажу того в Господі, а наче в безумстві - у цій частині похвали.18 Бо багато хто хвалиться тілом, і я похвалюся.19 Бо ви з радістю приймаєте божевільних, хоч самі є мудрі.20 Бо ви приймаєте, коли хто вас неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто величається, коли хто б'є вас по обличчю.21 Як докір кажу, що ми наче стали немічні. Якщо хто відважується на щось, то, - кажу це нерозумно, - відважуюся і я.22 Вони юдеї? І я. Вони ізраїльці? І я. Вони Авраамове насіння? І я.23 Вони слуги Христові? Кажу як нерозумний: я - більше! У трудах - більше, в ранах - дуже багато, у в'язницях - надмірно, на межі смерти - часто.24 Від юдеїв дістав п'ять разів по сорок ударів без одного.25 Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбився зі мною - ніч і день я був у глибинах.26 У подорожах був часто, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, в небезпеках на морі, у небезпеках від фальшивих братів;27 у клопоті й трудах; часто в недосипанні, в голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі.28 Окрім зовнішнього, налягають на мене щоденні клопоти - турботи за всі церкви.29 Хто слабує, а я хіба не слабую? Хто спокушається, а я хіба не розпалююся?30 Коли вже треба хвалитися, то похвалюся своєю неміччю.31 Бог і Батько Господа Ісуса, що є благословенний навіки, знає, що не брешу.32 У Дамаску вождь царя Арети стеріг місто Дамаск, [вистежуючи,] щоб мене схопити;33 але мене опустили в кошику крізь віконце по стіні, - і я вислизнув з його рук.