1 Сам же я, Павло, благаю вас лагідністю і покірністю Христовою; я, що присутній між вами, покірний, а відсутній - сміливий супроти вас.2 Благаю, щоб коли прийду, я не став сміливим у надії, що нею думаю сміливим бути проти деяких, що вважають, начебто ми за тілом ходимо.3 Бо, ходячи в тілі, не за тілом воюємо,4 бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на знищення твердинь; ми руйнуємо задуми5 і всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання і полонить усяке знання на послух Христові,6 і ми ладні помстити будь-який непослух, коли ваш послух здійсниться.7 Чи ви дивитеся на обличчя? Як хто певний, що він є Христовим, хай думає про себе, що так, як він, так само й ми Христові.8 Бо коли б я ще більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь на збудування, а не на знищення ваше, то не осоромився б.9 Аби не здавалося, ніби лякаю вас посланнями.10 Бо послання мої, кажуть, важкі й міцні, а коли я особисто присутній, - то немічний і мова моя жалюгідна.11 Хай же знає такий, що які ми на слові в посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні.12 Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, що хвалять самі себе, але ті, що самі себе міряють собою і порівнюють себе з собою, є нерозумні.13 Ми ж не хвалитимемося без міри, але за мірилом, що його дав нам Бог як міру, що досягає і до вас.14 Бо не розтягаємося надміру, ніби не досягли ми до вас, бо аж до вас ми дійшли благою вісткою Христовою.15 Не хвалимось безмірно в чужих трудах, а маємо надію, що, як виросте ваша віра в вас, ми звеличимося за нашим правилом надміру,16 щоб благовістити далеко поза вами, не хвалитися готовим на чужому полі.17 Хто ж хвалиться, хай хвалиться в Господі.18 Бо досвідчений не той, хто себе хвалить, а той, кого хвалить Господь.