1 Стало ся ж в Ікониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян.2 Невірні ж Жиди підіймали й озлобляли душі поган на братів.3 Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.4 Та роздїлилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.5 Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,6 вони довідавшись, повтїкали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,7 і там благовіствували.8 А один чоловік у Листрі сидїв нездужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий нїколи не ходив.9 Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,10 рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.11 Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.12 Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.13 Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотїв зробити посьвят разом з народом.14 Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,15 і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.16 Він у минувші часи попустив усїм поганам ходити дорогами їх.17 Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.18 І, се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.19 Прийшли ж з Антиохиї та Ікониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.20 Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.21 І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,22 укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.23 Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.24 І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.25 А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,26 а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодатї Божій на дїло, котре сповнили.27 Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.28 Пробували ж там час немалий з учениками.