1 Довелося Йому в суботу прийти в дім одного із фарисейської старшини, щоб хліба спожити, а вони за Ним наглядали;2 І ось, постав перед Ним чоловік, що страждав на водянку.3 На цей випадок Ісус запитав у законників та фарисеїв: Чи дозволено лікувати в суботу? 4 Вони мовчали. Він торкнувся до нього, уздоровив його і відпустив.5 При цьому сказав їм: Якщо у когось із вас віслюк чи віл упаде в криницю, хіба не тієї ж хвилини почнуть витягати його навіть в суботу? 6 І не змогли відповісти Йому на це.7 І, помічаючи, як покликані вибирали перші місця, оповів їм притчу: 8 Коли ти будеш покликаний кимось на шлюб, не сідай на перше місце, щоб не завітав хтось із покликаних почесніший від тебе, 9 І той, що покликав тебе, підійшовши, не сказав тобі: Поступися йому місцем; і тоді з соромом змушений будеш зайняти останнє місце. 10 Але коли покликаний будеш, то, як прийдеш, сідай на останнє місце, щоб той, який кликав тебе, підійшовши, сказав: Друже! Пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, що сидять з тобою. 11 Бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, буде піднесений. 12 А тому, хто покликав Його, сказав: Коли вчиняєш обід чи вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб вони також тебе колись не покликали, і не дістав ти винагороди. 13 Але коли вчиняєш бенкет, клич убогих, калік і кульгавих та сліпих, 14 І щасливий будеш, що вони не можуть відплатити тобі, бо відплата твоя у воскресінні праведних. 15 Зачувши це, один з тих, що сиділи з Ним при столі, сказали Йому: Блаженний, хто хліб споживатиме в Царстві Божому!16 А Він сказав йому: Один чоловік вчинив значну вечерю і покликав багатьох; 17 І коли настав час вечері, послав служника свого сказати покликаним: Ідіть, бо вже все приготовлене. 18 І почали всі, неначе змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: Я купив землю, і мені треба піти й подивитися на неї, прошу тебе, вибач мені. 19 Другий сказав: Я купив п‘ять пар волів і йду їх випробувати; прошу тебе, вибач мені. 20 Третій сказав: Я одружився і тому не можу прийти. 21 Коли служник той повернувся, то доповів про це володареві своєму. Тоді господар дому розгнівався і сказав служникові своєму: Побіжи скорше вулицями і перевулками міста, і приведи сюди вбогих, калік, кульгавих і сліпих. 22 І сказав служник: Володарю! Виконано, як ти звелів, і є ще місце. 23 Володар сказав служникові: Піди шляхами й на майдани і переконай прийти, щоб виповнився дім мій; 24 Бо повідую вам, що ніхто з отих покликаних не покуштує Моєї вечері; бо кликаних багато, але мало вибраних. 25 Із Ним простувало багато народу; і Він, звернувшися до них, сказав їм: 26 Якщо хтось приходить до Мене, і не зненавидить батька свого, і матері своєї, і дружини, і дітей, і братів та сестер, а, до того ж, навіть життя свого, той не може бути Моїм учнем. 27 І хто не несе хреста свого і не йде за Мною, не може бути Моїм учнем. 28 Бо хто з вас, бажаючи спорудити вежу, не присяде передніше і не вирахує видатків, і чи має він, що необхідне для звершення її, 29 Щоб, коли покладе підмурка і не зможе звершити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, 30 Кажучи: Цей чоловік почав будувати і не міг скінчити. 31 Або, який цар, йдучи на війну супроти другого царя, не сяде і не порадиться передніше, чи сильний він з десятьма тисячами протистояти тому, що йде на нього з двадцятьма тисячами? 32 Інакше, поки той ще далеко, він пошле посольство до нього – просити миру. 33 Отак усілякий з вас, хто не зрікся всього, що має, не може бути Моїм учнем. 34 Сіль – добра річ; але коли сіль утратить силу, чим виправити її? 35 Ні в землю, ані в гній не годиться: геть викидають її. Хто має вуха слухати, нехай чує!