1 За тих днів, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус прикликав учнів Своїх і сказав їм: 2 Жаль Мені народу, що вже три дні зі Мною, але нічого не їсть; 3 Якщо голодними відпущу їх до осель їхніх, то знесиліють у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку. 4 Учні Його відповідали Йому: Звідки хтось зміг би [взяти] тут у пустелі хлібів, щоб нагодувати їх?5 І запитав у них: Скільки у вас хлібів? Вони сказали: Сім.6 Тоді звелів народові прилягти на землю; і, взявши сім хлібів і подякувавши, переламав і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.7 Було в них також трохи рибин; благословивши, Він звелів роздавати і їх.8 І їли і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, сім кошиків.9 А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.10 І відразу зайшов до човна з учнями Своїми, прибув до Далманутського краю.11 Вийшли фарисеї, почали з Ним сперечатися і вимагали від Нього ознак на небі, – спокушали Його.12 І Він, глибоко зітхнувши, сказав: Нащо рід цей вимагає ознак? Істину вам кажу, не дасться родові цьому ознака. 13 І покинув їх – знову зайшов до човна і відплив на той бік.14 При цьому учні Його забули взяти хлібів і, окрім одного хліба, не мали з собою в човні.15 А Він заповідав їм, кажучи: Глядіть, бережіться закваски фарисейської і закваски Іродової. 16 І міркували поміж собою, говорячи: [Це означає], що немає хлібів у нас.17 Ісус дізнався про те, тому сказав їм: Чому хвилюєтеся, через те, що немає у вас хлібів? Ви й досі не розумієте і не тямите? Чи досі у вас закам‘яніле серце? 18 Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? І не пам‘ятаєте? 19 Коли Я п‘ять хлібів переламав для п‘яти тисяч [люду], скільки кошиків, повних кусками хліба ви набрали? Сказали Йому: Дванадцять.20 А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків ви набрали залишених кусків? Сказали: Сім.21 І сказав їм: Як же ви не розумієте? 22 Прийшов до Віфсаїду, і привели до нього сліпого й попросили, щоб доторкнувся до нього.23 Він узяв сліпого за руку, вивів його за поселення, помазав слиною очі і поклав на нього руки, та й запитав у нього: Чи бачить щось? 24 Він глянув і сказав: Бачу перехожих людей, що ходять, мов дерева.25 Потім знову поклав руки на очі йому і наказав глянути. І він прозрів і почав бачити все виразно.26 І послав його додому, сказавши: Не заходь до поселень і не оповідай нікому в поселенні. 27 І пішов Ісус з учнями Своїми в поселення Кесарії Пилипової, а в дорозі запитував учнів Своїх: За кого Мене мають люди? 28 Вони відповідали: За Івана Хрестителя, інші – за Іллю, а ще одні – за одного з пророків.29 Він сказав їм: А ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому: Ти – Христос!30 І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.31 І почав навчати їх, що Синові Людському багато треба вистраждати, відцураються од Нього старці, першосвященики і книжники, і вб‘ють Його, а третього дня Він воскресне.32 І говорив про це відверто. Але Петро відкликав Його і почав заперечувати Йому.33 Але Він, обернувшися і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: Відійди од Мене, сатано, тому що ти міркуєш не про те, що Боже, але що людське. 34 А тоді підкликав народ з учнями Своїми і сказав їм: Хто хоче йти за Мною, відмовся од себе і візьми хреста свого і йди слідом за Мною; 35 Бо хто хоче життя своє зберегти, той утратить його; а хто втратить життя заради Мене і Євангелії, той збереже його; 36 Бо яка користь людині, якщо вона придбає цілісінький світ, а душі своїй нашкодить? 37 Або якого викупа дасть людина за душу свою? 38 Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у славі Батька Свого із святими Ангелами.