1 І знову почав навчати біля моря. І зібралася до нього велика юрба, так, що він сам, увійшовши до човна, сидів на морі, а ввесь натовп був край моря, на землі.2 І навчав їх багато притчами і казав їм у Своєму навчанні: 3 Слухайте. Ось вийшов сіяч сіяти. 4 І коли сіяв, одне зерно впало на дорогу, і налетіли птахи та з'їли його. 5 І друге впало на кам'янистий ґрунт, де земля була не глибокою, і зараз зійшло, бо не мало глибокої землі, 6 а як сонце зійшло, прив'яло і, не маючи коріння, засохло. 7 А інше впало між терен, і вигнався терен і заглушив його, і воно не дало плоду. 8 Ще інше впало на добру землю і дало паросток, що зійшов та ріс; і приносило плід одне в тридцять, одне в шістдесят, і одне в сто разів. 9 І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає! 10 І як лишився на самоті, ті, що були з ним із дванадцятьма, запитали Його про ці притчі,11 і він відповів їм: Вам дано таємницю Божого Царства; а тим, що осторонь, усе роз'яснюється в притчах, 12 щоб оком бачили - і не розуміли; вухом слухали - і не зрозуміли; щоб коли вони не навернулися, не простилися б гріхи їхні! 13 І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі? 14 Сіяч сіє слово. 15 Ось ті, що на дорозі, де сіється слово; і коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в них. 16 А це ті, що на каміннім грунті посіяні; коли почують слово, то зараз же з радістю приймають його; 17 а не мають в собі кореня і нестійкі; щойно настане утиск або переслідування за слово, тут же спокушаються. 18 А це ось ті, що сіяні в тернях: вони чують слово; 19 а клопоти світу й омана багатства та інших бажань, входячи, глушать слово - і стає воно безплідним. 20 А ось ті, що сіяні на добрій землі; чують слово, і приймають, і приносять плід: один у тридцять, і один у шістдесят, і один у сто разів. 21 І казав їм: Чи приносять світильник, щоб поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоб поставити у свічник? 22 Бо нема нічого захованого, що б не виявилося, і нема таємного, яке не розкрилося б. 23 Якщо хто має вуха, щоб слухати, хай слухає. 24 І казав їм: Вважайте на те, що чуєте. Якою мірою міряєте, буде й вам відміряно, і додасться вам. 25 Бо хто має, - дасться йому; а хто не має, то й те, що має, забереться в нього. 26 І казав: Таким є Боже Царство: як той чоловік, що сіє насіння в землю; 27 і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як, - не знає він. 28 З себе самої земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді - повно пшениці в колосі. 29 Коли ж доспіє плід, тут же посилає серпа, бо настали жнива. 30 І казав: До чого уподібнимо Боже Царство? Або до якої притчі прирівняємо його? 31 Воно - як зерно гірчиці; коли сіється в землю, є найменшим з усіх земних насінь, що на землі; 32 а коли посіяне виростає, то стає більшим від усякого зілля і дає гілля таке велике, що в його затінку може загніздитися птаство небесне. 33 І баготьма притчами говорив їм слово, як вони могли сприйняти;34 без притчі ж не говорив їм; а окремо пояснював усе своїм учням.35 І каже їм того дня, як настав вечір: Переправимося на той бік. 36 Відпустивши натовп, взяли Його, коли був у човні. Там були й інші човни.37 І знялася велика буря, хвилі заливали човен, так що вже наповнювався човен.38 А він був сам на кермі, на подушці спав. І будять Його й кажуть Йому: Учителю, чи тобі байдуже, що гинемо?39 Вставши, приказав вітрові й сказав морю: Замовкни, вщухни. І улігся вітер, і настала велика тиша.40 Сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри? 41 І злякалися великим страхом та й говорили один одному: Хто ж він такий, що і вітер і море Йому підкоряються?