1 І почав до них промовляти притчами: `Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від'їхав на чужину. 2 І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних. 3 Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. 4 І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. 5 Ще іншого він послав, а вони того - вбили. Та й багато інших - їх вони або побили, або повбивали. 6 Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. 7 Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша. 8 І схопивши його, вбили та викинули з виноградника. 9 Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. 10 Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. 11 Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!` 12 І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.13 Послали до нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб його впіймати на слові.14 Прийшли ті й кажуть до нього: `Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати?`15 Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: `Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив.` 16 Вони й принесли. І каже їм: `Чий це образ і напис?` - `Кесарів`, - ті йому відповідають.17 Тоді Ісус промовив до них: `Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові - що Боже.` І вони дивувались йому.18 І прийшли до нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і ставлять йому таке питання: 19 `Учителю, Мойсей був написав нам, що коли в когось помре брат і зоставить жінку, дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і воскресив потомство братові своєму.20 Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства.21 Узяв її другий - і помер, не лишивши потомства; так само і третій.22 Ніякий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка.23 При воскресінні, як вони воскреснуть, - котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку.`24 Ісус же сказав їм: `Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили? 25 Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі. 26 А про мертвих - що вони воскреснуть - хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я - Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! 27 Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся.` 28 Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його: `Яка перша з усіх заповідей?`29 Ісус відповів: `Перша - Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог - Господь Єдиний, 30 і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. 31 А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає.` 32 І сказав йому книжник: `Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він - Єдиний, і що нема іншого, крім нього.33 А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, - це більш, ніж усі всепалення та жертви.`34 Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: `Ти недалеко від Божого Царства.` І ніхто не смів більше його запитувати.35 Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: `Як можуть книжники казати, що Христос - син Давидів? 36 Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги. 37 Сам Давид зве його Господом; як же тоді він - його син?` І багато людей слухало його радо.38 І він говорив у своїм повчанні: `Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах, 39 перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, 40 що з'їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд.` 41 І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато.42 І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант.43 І прикликавши своїх учнів, сказав їм: `Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. 44 Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, - увесь свій прожиток.`