1 Тоді схоже буде Царство Небесне на десятьох дів, котрі взяли світильники свої і вийшли назустріч нареченому; 2 Із них п‘ятеро було мудрих і п‘ятеро нерозумних. 3 Нерозумні взяли світильники свої, але не взяли з собою олії. 4 А мудрі разом із світильниками своїми взяли олії в посудинах своїх; 5 І коли наречений забарився, то задрімали всі, а тоді заснули. 6 Але вночі пролунав крик: Ось, наречений іде, виходьте назустріч йому. 7 Тоді підвелися всі діви ті і приготували свої світильники. 8 А нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, тому що світильники наші гаснуть. 9 А мудрі відповідали: Щоб не сталося і в нас нестачі, а також у вас, підіть краще до тих, що продають, і купіть собі. 10 Та коли пішли вони купляти, прийшов наречений, і обачні увійшли з ним на шлюбний бенкет, і двері зачинилися. 11 Потому приходять також інші діви і кажуть: Господе! Господе! – відчини нам. 12 А Він сказав їм у відповідь: Істину повідую вам: Не знаю вас. 13 Тож пильнуйте, бо не відаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський! 14 Бо [Він учинить], мов чоловік, який рушав до чужої країни, прикликав служників своїх і доручив їм маєток свій: 15 І одному дав він п‘ять талантів, другому два, а тому одного, – кожному за спромогою його; і відразу рушив. 16 Той, що дістав п‘ять талантів, пішов і використав їх на справу і надбав ще п‘ять талантів. 17 Так само учинив і той, що дістав два таланти, – він також надбав ще два. 18 А той, що одержав одного таланта, пішов і закопав [його] в землю і утаємничив срібло господаря свого. 19 По тривалім часі, повертається господар тих служників і вимагає в них звіту. 20 Підійшов той, що одержав п‘ять талантів і приніс надбані п‘ять талантів і сказав: Мій пане! П‘ять талантів дав ти мені, інших п‘ять талантів я надбав за них. 21 Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма настановлю тебе; увійди в радість господаря твого. 22 Підійшов також і той, що одержав два таланти, і сказав: Мій пане! Два таланти дав ти мені; ось інших два таланти я надбав за них. 23 Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма тебе настановлю; увійди в радість господаря твого. 24 Підійшов і той, що дістав одного таланта, і сказав: Мій пане! Я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; 25 То я мав острах, пішов і утаємничив твого таланта в землі; і ось тобі твоє. 26 А господар його сказав йому у відповідь: Лукавий слуго і ледачий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав. 27 Тому мусив ти віддати срібло купцям, і я, повернувшися, одержав би моє з набутком; 28 Отож, візьміть у нього таланта і дайте тому, що має десять талантів, 29 Бо всілякому, що має, додасться і примножиться, а в того, що не має, відбереться й те, що має. 30 А невдатного служника викиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів. Він сказав це, і проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує. 31 А коли прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, 32 І зберуться перед Ним усі народи; і відлучить одних від других, як пастир (пастух) відлучає овечок від козлів; 33 І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч. 34 Тоді скаже Цар тим, котрі праворуч біля Нього: Прийдіть, благословенні Батька Мого, успадковуйте Царство, приготовлене вам від утворення світу. 35 Бо Я був голодний, – і ви дали Мені їсти; був спраглий, – і ви напоїли Мене; був мандрівником, – і ви прийняли Мене; 36 Був голий, – і ви одягнули Мене; був недужий, і ви навідалися до Мене, у в‘язниці був, і ви прийшли до Мене. 37 Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували? Або спраглим, – і напоїли? 38 Коли ми бачили Тебе мандрівником і прийняли? Або оголеним, і одягнули? 39 Коли ми бачили Тебе хворим, або у в‘язниці, і прийшли до Тебе? 40 І Цар скаже їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви вчинили це одному з оцих братів Моїх менших, то вчинили Мені. 41 Тоді скаже тим, котрі ліворуч від Нього: Геть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його; 42 Бо Я був голодний, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, – і ви не напоїли Мене; 43 Був мандрівником, і не прийняли Мене; був голим, і не одягли Мене; хворий і у в‘язниці, і не відвідали Мене. 44 Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли ми бачили Тебе голодним, чи спраглим, чи мандрівником, чи голим, чи хворим, або у в‘язниці, і не прислужилися Тобі? 45 Тоді скажу їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви не вчинили цього одному з оцих малих, то не вчинили Мені. 46 І підуть вони на страждання вічні, а праведники в життя вічне.