1 І рушили сини Ізраїля, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихону.2 І бачив Балак, син Ціппорів усе, що зробив Ізраїль амореям.3 І вельми боялися моавитяни народу сього, тому що він був численним, і злякалися моавитяни синів Ізраїльських.4 І сказали моавитяни князям мідіянським: Сей народ злиже усе довкола нас, як віл пожирає траву в полі. А Балак, син Ціппорів, був царем моавитян того часу.5 І послав він послів до Валаама, сина Беорового, до Петору, котрий на річці [Єфрат], в краю синів народу його, щоб покликати його і сказати: Ось народ вийшов із Єгипту, і покрив обличчя землі, і живе він навпроти мене.6 Тож, прийди, я благаю тебе, прокляни мені народ сей, бо він сильніший від мене; можливо, я аж тоді буду у змозі перемогти його і вигнати його з [моєї] землі. Я знаю, що, кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, – проклятий.7 І рушили старшини моавські і старшини мідіянські з дарунками в руках за ворожіння, і прийшли до Валаама, і переказали йому Балакові слова.8 І сказав він їм: Переночуйте тут цю ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І лишилися князі моавські у Валаама.9 І прийшов Бог до Валаама, і сказав: Що це за люди в тебе?10 Валаам сказав Богові: Балак, син Ціппорів, цар моавський, прислав [їх] до мене [сказати: ]11 Ось, народ вийшов з Єгипту і покрив обличчя землі; тож прийди, прокляни мені його: можливо, я тоді буду в змозі перемогти його і вигнати його.12 І сказав Бог Валаамові: Не йди з ними, не проклинай народу сього; бо він благословенний.13 І підвівся Валаам вранці і сказав князям Балаковим: Вертайтеся на землю вашу; тому що не хоче Господь дозволити мені піти з вами.14 І підвелися князі моавські, і прийшли до Балака, і сказали йому: Не погодився Валаам йти з нами.15 Балак послав іще князів, більш поважніших від перших.16 І прийшли вони до Валаама, і сказали йому: так говорить Балак, син Ціппорів: Не відмовся прийти до мене.17 Я виявлю тобі велику честь і вчиню [тобі] все, що скажеш мені. Прошу, прийди ж і прокляни мені народ сей.18 І відповідав Валаам, і сказав служникам Балаковим: А хоч би Балак давав мені повнісінький дім свій срібла і золота, я не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і вчинити щось менше, або більше.19 Тому лишіться тут і ви на ніч, і я довідаюся, чи не скаже мені Господь більше.20 І прийшов Бог до Валаама вночі, і сказав йому: Якщо люди ці прийдуть кликати тебе, підведися, піди з ними; але роби тільки те, що Я буду говорити тобі.21 Валаам підвівся вранці, засідлав віслючку свою і рушив із князями моавськими.22 І спалахнув гнів Божий за те, що він пішов, і став Ангел Господній на шляху, щоб зупинити його. Він їхав на віслючці своїй, і з ним двоє служників його.23 І побачила віслючка Ангела Господнього, який стояв на шляху з оголеним мечем у руці, і звернула віслючка з дороги, і пішла у поле; а Валаам почав бити віслючку, щоб завернути її на шлях.24 І став Ангел Господній на вузькій дорозі, поміж виноградниками, [де] з одного боку стіна і з другого боку стіна.25 Віслючка, забачивши Ангела Господнього, притулилася до муру, і притисла Валаамові ногу до муру, і він за це знову почав бити її.26 Ангел Господній знову прийшов і став у тіснішому місці, де не звернути ні праворуч, ні ліворуч.27 Віслючка, забачивши Ангела Господнього, упала під Валаамом. І спалахнув гнів Валаама, і почав він бити віслючку палицею.28 І відкрив Господь уста віслючці, і вона сказала Валаамові: Що я тобі зробила, що ти б'єш мене ось уже втретє?29 Валаам сказав віслючці: За те, що ти зневажила мене; якби у мене в руці був меч, то я тут-таки порішив би тебе.30 А віслючка сказала Валаамові: Чи не я твоя віслючка, на якій ти їздив звіддавна, аж до сього дня? Чи мала я звичку так учиняти з тобою? Він сказав: Ні.31 Тоді відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Ангела Господнього, який стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, і поклонився й упав на лице своє.32 І сказав йому Ангел Господній: За що ти бив свою віслючку ось уже тричі? Я вийшов, щоб зупинити тебе, тому що путь [твоя] крива переді Мною.33 І віслючка, забачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі. Якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою.34 І сказав Валаам Ангелові Господньому: Згрішив я, бо не знав, що ти стоїш супроти мене на дорозі; отож, якщо це небажане в очах Твоїх, то я повернуся.35 І сказав Ангел Господній Валаамові: Рушай з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Балаковими.36 Балак, зачувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому до міста моавського, котре при Арноні, що біля самого рубежа.37 І сказав Балак Валаамові: Чи не посилав я до тебе, кликати тебе? Чому ти не йшов до мене? Невже я справді-таки не можу пошанувати тебе?38 І сказав Валаам Балакові: Ось, я прийшов до тебе, але чи то воля моя щось [від себе] сказати? Що вкладе Бог в уста мої, те я й буду говорити.39 І рушив Валаам з Балаком і прийшли в Кір'ят-Хуцот.40 І заколов Балак волів і овець, і послав до Валаама і князів, котрі були з ним.41 Другого дня вранці Балак узяв Валаама і вивів його на верховину Бамот-Баал, щоб він побачив звідти тільки частину народу.