1 Народ почав голосно нарікати на Господа; і Господь почув, і розпалився гнів Його, і спалахнув у них вогонь Господній, і розпочав нищити край стану.2 І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господові, і затих вогонь.3 І назвали місце те: Тав'ера, тому що загорівся у них вогонь Господній.4 Захожі поміж ними почали вередувати, а з ними й сини Ізраїля сиділи і плакали: Хто нагодує нас м'ясом?5 Ми пам'ятаємо рибу, котру в Єгипті ми їли даремно, огірки і дині, і зелену, і ріпчасту цибулю й часник.6 А нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки оця манна в очах наших.7 А манна була схожа на коріяндрове насіння, на вигляд, мов перли.8 Народ ходив і визбирував її, і молов на жорнах чи товк у ступах, і варив у казані, і робив з неї коржі; на смак вона нагадувала коржі з єлеєм.9 І коли роса спадала на табір вночі, тоді спадала на нього й манна.10 Мойсей слухав, що народ плаче по родинах своїх, кожне біля входу в шатро своє, і вельми спалахнув гнів Господній, і сумно було Мойсеєві.11 І сказав Мойсей Господові: Для чого Ти завдаєш болю слузі Твоєму? І чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти наклав на мене тягара всього народу цього?12 Хіба я носив у череві увесь народ оцей, хіба я породив його, що Ти говориш мені: Неси його на лоні своєму (на руках), як нянька несе дитя, на землю, якою Ти присягався батькам його?13 Звідки мені [взяти] м'яса, щоб дати всьому народові цьому? Бо вони плачуть переді мною і кажуть: Дай нам м'яса, щоб ми могли їсти.14 Я один не можу нести народу цього, тому що він заважкий для мене.15 Коли Ти отак чиниш зі мною, то [краще] умертви мене, я благаю Тебе, якщо я знайшов милість перед очима Твоїми, щоб мені не бачити нещастя мого.16 І сказав Господь Мойсеєві: Збери Мені сімдесят мужів із старшин Ізраїля, котрих ти знаєш, що вони старшини, і наглядачів, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони були там з тобою.17 Я зійду, і буду говорити там з тобою, візьму від Духа, який на тобі, і покладу його на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив.18 А народові скажи: Очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м'ясо. Оскільки ви плакали вголос перед Господом і казали: `Хто дасть нам м'ясо їсти? Добре нам було в Єгипті`, – то й дасть вам Господь м'ясо, і будете їсти.19 Не один день будете їсти, не два дні, не п'ять, не десять днів і не двадцять днів.20 Але цілісінький місяць, аж доки не вийде воно з ніздрів і не стане для вас огидним, за те, що ви зневажили Господа, котрий серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: `Нащо нам було виходити з Єгипту?`21 І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піших в народі цьому, що [я] серед нього; а Ти говориш: `Я дам їм м'ясо, і будуть їсти цілий місяць`.22 Чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм стало? Чи вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх?23 І сказав Господь Мойсеєві: Хіба рука Господня закоротка? Нині ти побачиш, чи справдиться слово Моє до тебе, чи ні.24 Мойсей вийшов, переказав народові слова Господні, і зібрав сімдесят мужів із старшин народу, і поставив їх біля скинії.25 І зійшов Господь у хмарині, і говорив з ним, і, взявши від Духа, котрий на ньому, дав на сімдесят мужів старшин. І коли спочив на них Дух, вони почали пророкувати, не припиняючи.26 Двоє з мужів залишилися у стані; одному ім'я Елдад, а другому ім'я Медад; і на них спочив Дух, і вони пророкували у стані.27 І прибіг хлопчак, і повідав Мойсеєві, і сказав: Елдад і Медад пророкують у стані.28 У відповідь на це Ісус, син Навинів, служитель Мойсея, один із вибраних його, сказав: Пане мій Мойсею! Заборони їм.29 Але Мойсей сказав йому: Чи ти не ревніший за мене? О, якби всі у народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них!30 І повернувся Мойсей до стану, він і старшини Ізраїлеві.31 І знявся вітер од Господа, і приніс від моря перепілок, і накидав їх біля стану, на один день шляху по один бік, і на день шляху по другий бік біля стану, майже на два лікті од поверхні землі.32 І підвівся народ, і цілий той день, і всю ніч, і увесь наступний день збирали перепілок; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і порозкладали їх для себе довкола табору.33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, його ще не з'їли, а гнів Господній спалахнув на народ, і вразив Господь народ вельми значною виразкою.34 І назвали ім'я місцю тому: Ківрот-Гаттаава, тому що там поховали примхливий народ.35 Від Ківрот-Гаттаави рушив народ до Гацероту, і залишився в Гацероті.