1 Коли Єфрем казав, усі тремтіли. Він був піднесений в Ізраїлі; але вчинив провину через Ваала – і загинув.2 І нині долучили вони до гріха: вчинили собі вилитих ідолів із срібла свого за своїм розумінням, – цілком робота художників, – і кажуть вони людям, що приносять пожертву: Цілуйте телят!3 За це вони будуть, – мов уранішній туман, як роса, котра швидко щезає, немов полова, котру вітер з току здуває, і наче дим з комина.4 Але Я – Господь Бог твій від землі єгипетської, – і ти не маєш знати іншого бога, окрім Мене, і немає Рятівника, окрім Мене.5 Я визнав тебе в пустелі, на землі спраглій.6 Маючи пасовиська, вони були ситі; а коли насичувалися, то підносилося серце їхнє, а тому вони забували Мене.7 І Я буду для них, як лев, як леопард, буду чатувати обіч шляху.8 Буду нападати на них, мов позбавлена діток ведмедиця, і роздиратиму вмістилище серця їхнього і поглинати їх там, як левиця; польові звірі будуть терзати їх.9 Погубив ти себе, Ізраїлю, бо тільки в Мені – опертя твоє!10 Де цар твій тепер! Нехай він врятує тебе у всіх містах твоїх! Де судді твої, про котрих говорив ти: Дай нам царя і князів?11 І Я дав тобі царя у гніві Моєму і відібрав – в обуренні Моєму.12 І зв'язане у вузол беззаконня Єфрема, збережений його гріх.13 Страждання породіллі спіткають його; він – син нерозумний, інакше не стояв би довго у стані ридаючих дітей.14 Від влади пекла Я визволю їх, від смерти їх врятую. Смерте! Де твоє жало? Шеоле! Де твоя перемога? Жалю за те не буде в Мене.15 Хоч Єфрем [плідний ] поміж братами, однак прилине східний вітер, здійметься вітер Господній з пустелі, – і висохне криниця його і вичахне джерело його: він спустошить скарбницю усіх коштовних посудин.