1 І до мене було господнє слово в девятому році, в десятому місяці, в десятому (дні) місяця, кажучи: 2 Людський сину, запиши собі кожний день від цього дня, в якому цар Вавилону пішов проти Єрусалиму, від сьогоднішнього дня,3 і скажи притчу проти дому, що огірчує, і скажеш до них: Так говорить Господь: Постав казан і влий до нього води4 і вкинь до нього порізане, всяке гарні порізні часті, литку і плече очищене від костей5 взяте з вибраного скота і пали кості під ними. Зварив, зварив і спік його кості посеред нього.6 Через це так говорить Господь: Місто крови - казан в якому є іржа в ньому, й іржа з нього не вийшла, по своїй часті вивів, не впав на нього жереб. Бо його кров посеред нього, Я його поставив на гладкому камені. Я його не вилив на землю, щоб покрити його землею.7 8 Щоб вийшов гнів на пімсту, щоб Я дав пімстити його кров на гладкому камені, щоб її не покрити.9 Через це так говорить Господь: І Я побільшу полумінь10 і помножу дрова і запалю огонь, щоб мясо розстало і випарувала юшка11 і щоб стояло на вугіллю, щоб його мідь розпалилася і розігрілася і розтопилася посеред його нечистоти, і зникла його іржа,12 і не вийде з нього його велика іржа, і його іржа буде на встид,13 томущо ти опоганювалося. І що коли ще не очистишся, доки виповню мій гнів?14 Я Господь сказав, і прийде, і зроблю. Не відставлю, ані не помилую. За твоїми дорогами і за твоїми пожаданнями судитиму тебе, говорить Господь. Через це Я тебе судитиму за твоєю кровю і судитиму тебе за твоїми пожаданнями, ти нечиста славна, і що багато огірчуєш.15 І до мене було господнє слово, що казало: 16 Людський сину, ось Я беру в тебе пожадання твоїх очей в бойовому поході. Не турбуйся, ані не заплачеш.17 Стогін крови, бедра, є плач. Твоє волосся не буде на тобі сплетене і твоє взуття на твоїх ногах, не будеш потішений їхніми губами і людського хліба не їстимеш.18 І я заговорив до народу вранці так як мені ввечорі заповіджено. І я зробив вранці так як мені заповіджено.19 І сказав до мене нарід: Чи не сповіщаєш нам, що є це, що ти чиниш?20 І я до них сказав: До мене було господнє слово, що казало: 21 Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь: Ось Я опоганюю мої святощі, гордість вашої сили, пожадання ваших очей, і те, що щадить ваші душі. І ваші сини і ваші дочки, яких ви оставили, впадуть від меча.22 І зробите так як я зробив. Не будете потішені їхніми устами і не їстимете людський хліб,23 і ваші чуприни на вашій голові, і ваша обува на ваших ногах. Ані не плакатимете, ані не ридатимете, і розтанете у ваших беззаконнях і потішите кожний свого брата.24 І Єзекіїл буде вам на знак. За всім, що він зробив, ви зробите, коли це прийде. І пізнаєте, що Я Господь.25 І ти, людський сину, чи не в дні коли беру в них силу, піднесення їхньої похвали, пожадання їхніх очей і піднесення їхнього духа, їхніх синів і їхніх дочок,26 (чи не) в тому дні прийде той, що спасається до тебе, щоб сповістити тобі до ух?27 В тому дні відкриються твої уста до того, що спасся, і заговориш і більше не замовчиш. І будеш їм на знак, і пізнають, що Я Господь.