1 Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,2 Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини;3 Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;4 Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний.5 Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.6 Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх.7 Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.8 Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,9 Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;10 Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.11 Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, -12 Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;13 Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;14 Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!15 Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.16 Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;17 Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.18 Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх,19 Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.20 Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?21 Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його.22 Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він.23 Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.