1 Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради.2 Дурний у розумі не кохається, він лише свій дотеп виявляє.3 Із злом приходить і погорда, а з ганьбою й сором.4 Глибокі води - слова уст людини; струмок розливний, мудрости джерельце.5 Воно не добре - вважати на особу злого, щоб праведника на суді скривдити.6 Уста безумного ведуть до сварки, і губи його викликають удари.7 Уста безумного - його руїна; губи його - сіть на його душу.8 Слова донощика неначе ласощі, які до самого споду в животі доходять.9 Недбалий у своїй роботі - руїнника брат рідний.10 Ім'я Господнє - міцна башта: праведник утече до неї - і безпечний.11 Багатого достатки - його місто-твердиня, і, на його думку, як стіна висока.12 Перед погибіллю бундючиться людське серце, а перед славою - покора.13 Хто, не вислухавши, відповідає, дурнота на того й сором.14 Дух людини підтримує її в недузі, а дух прибитий хто може перенести?15 Серце розумного знання здобуває, і вухо мудрих шукає науки.16 Дарунок людини розширює йому дорогу, і до вельмож його доводить.17 Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; та надійде його сусід і його перевіряє.18 Жереб закінчує спори й вирішує між могутніми.19 Уражений брат - немов місто-твердиня, і чвари - немов засуви в замку.20 Плодом уст людини наповнюється його нутро, і він насичується здобутком губ своїх.21 Смерть і життя - у владі язика; хто його любить, той плоди його їстиме.22 Хто знайшов жінку, знайшов добро велике й від Господа одержав ласку.23 Бідний благально говорить, а багатий відказує жорстоко.24 Бувають приятелі на погибель; але буває друг від брата прихильніший.