1 Боже помсти, Господе, Боже помсти, з'яви Себе!2 Постань, Суддя землі, відплати помстою гордим.3 Доки, Господе, лиходії, доки лиходії будуть утішатися?4 [Як довго вони] вивергатимуть зухвалі речі [і] вихвалятимуться всі, що чинять беззаконня?5 Винищують народ Твій, Господе, пригноблюють спадок Твій.6 Вдову і захожого убивають, і сиріт умертвляють.7 І говорять: не побачить Господь, і не зважить на це Бог Якова.8 Отямтеся, нерозважливі люди! Коли ви наберетеся розуму, невігласи!9 Хіба не почує Той, що посадив вухо? Той, що витворив око, – хіба не побачить?10 Той, що наставляє на розум народи, – невже не виправить, – Той, Хто навчає людину знання – невже не знає?11 Господь відає думки людські, що вони марнота.12 Блаженна людина, котру Ти, Господе, наставляєш на добрий розум, і навчаєш її закону Твого.13 Щоб надбати їй спокій у лихоліття, аж доки лиходієві викопається яма.14 Бо не відкине Господь народу Свого і не залишить спадку Свого.15 Бо суд навернеться до правди, і за ним [прийдуть] усі справедливі серцем.16 Хто повстане за мене на злодіїв? Хто постане за мене супроти тих, що чинять беззаконня?17 Якби не Господь був мені помічником, невдовзі оселилася б моя душа у [країні] мовчання.18 Коли я говорив: Ковзається нога моя, – милість Твоя, Господе, підтримувала мене.19 Коли множаться мої скорботи в мені, то милості і розрада Твоя утішають душу мою.20 Чи стане побіля Тебе престол убивників, що задумують насильство усупереч законові?21 Натовпом вони сунуть на душу праведника і засуджують кров безневинну.22 Але Господь – оборона моя, і Бог мій – фортеця притулку мого.23 І наверне на них беззаконня їхнє, і злочинами їхніми винищить їх, винищить їх Господь, Бог наш.