2 (88-3) хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,3 (88-4) душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!4 (88-5) Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...5 (88-6) Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...6 (88-7) Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.7 (88-8) На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.8 (88-9) Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,9 (88-10) стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...10 (88-11) Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.11 (88-12) Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?12 (88-13) Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?13 (88-14) Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...14 (88-15) Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?15 (88-16) Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...16 (88-17) Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,17 (88-18) вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають...18 (88-19) друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...