1 Нащо, Боже, відкинув нас назавжди? Вибухнув гнів Твій на овечок пасовищ Твоїх?2 Пригадай громаду Твою, [котру] Ти надбав здавна, жезло Твого спадку, – оцю гору Сіон, на котрій Ти оселився.3 Підійди ж ступнями Твоїми до вічних руїн; все зруйнував ворог навіть у святині.4 Ревуть вороги Твої серед зібраннь Твоїх; поставили знаки свої замість ознак [наших].5 [Вони] стали як ті, що піднімають сокиру в гущавині дерев.6 І нині всю різьб'ярську роботу у [скинії] воднораз порушили сокирами і молотками.7 Спалили вогнем святиню Твою; аж до землі зруйнували житло ймення Твого.8 Сказали в серці, своєму: `Винищимо їх назовсім`, – і спалили всі місця зібраннь Божих на землі.9 Ознак наших не бачимо, немає вже жодного пророка, і немає з нами того, хто знав би, аж доки [так буде].10 Доки, Боже, буде обмовляти ворог! Чи вічно буде зневажати супротивник ймення Твоє?11 Нащо відхиляєш руку Твою і правицю Твою? Із осердя лона Твого завдай [їм] урази.12 Боже, Царю мій од віку, що чинить порятунок серед землі!13 Ти розділив силою Твоєю море, Ти понівечив голови драконам у воді.14 Ти потрощив голови левіятанові, віддав його людям пустелі на харчі.15 Ти добувся джерела і струмка, Ти висушив могутні ріки.16 Твій день і Твоя ніч. Ти утворив світло і сонце.17 Ти позначив усі рубежі землі й зиму і літо започаткував.18 Пригадай же: ворог обмовляє Господа, і люди безумні зневажають ім'я Твоє.19 Не віддай звірині нечестивих душу горлиці Твоєї; зібрання вбогих Твоїх не забудь назавжди.20 Поглянь на Свій заповіт; бо виповнилися всі морочні місця землі оселями насильства.21 Нехай же не повернеться пригнічений осоромленим; жебрак і вбогий нехай вихваляють ймення Твоє.22 Постань, Боже, захисти справу Твою, пригадай щоденну обмову на Тебе від безумного;23 Не забудь погуку ворогів Твоїх; голос повсталих супроти Тебе наростає невпинно.