1 Елігу почав говорити далі й мовив: 2 «Невже оце тобі здається справедливим, а ще й казав ти: ,Я праведний перед Богом`.3 Коли ж казатимеш: „Що тобі до того, і що я чиню тобі, коли грішу?` -4 то я дам відповідь тобі і друзям твоїм з тобою.5 Глянь лиш на небо й подивися! Зирни на хмари, вони вищі від тебе!6 Коли грішиш, то що йому заподієш? Коли провин твоїх багато, що йому скоїш?7 Коли ти праведний, то що даєш йому? Або що він бере з руки у тебе?8 Твоя бо злоба шкідлива лиш людині, як ти, а й справедливість твоя для людського лиш сина корисна.9 Від превеликого утиску кричать люди і лементують від насильства можних.10 Але ніхто не каже: „Де Бог, наш Сотворитель, що вночі дає пісні?11 Він більш нас, ніж звірів земних, навчає, і більш, ніж птаство піднебесне, нас врозумлює.`12 Хоч і кричать там, він не відповідає з-за гордині злочинців.13 До справжньої бо марноти Бог не прислухається, Всесильний на те не зважає.14 Тим менше, коли ото ти кажеш, що ти його не сприймаєш! Суд готовий перед його обличчям, він жде й на тебе!15 От і тепер, коли гнів його не став карою, і йому, мовляв, байдуже до зухвальства, -16 то всетаки Іов даремно уста розтуляє і в невіданні слова множить.»