1 Після цього Йов відкрив свої уста2 і прокляв свій день, кажучи: 3 Хай пропаде день в якому я народився, і ніч, в якій сказали: Ось хлопя.4 Хай буде той день темрявою, і хай Господь згори його не шукає, ані хай не прийде світло на нього.5 Хай же його охопить темрява і тінь смерті, хай на нього найде темрява.6 Хай буде проклятим день і та ніч, хай понесе його темрява. Хай не буде днем року, ані хай не причислиться до днів місяця.7 Але хай та ніч буде болем, і хай не прийде на неї веселість ані радість.8 Але хай проклене її той, що проклинає той день, той, хто бажає заволодіти великим китом.9 Хай потемніють звізди тієї ночі, хай останеться (темною) і до світання хай не прийде, і хай не побачить ранної зорі, як сходить,10 томущо не замкнула дверей лона моєї матері. Бо відняло б біль від моїх очей.11 Бо чому я не помер в лоні, а вийшов з лона і зразу не помер?12 Чому ж мене зустріли коліна? Навіщо ж ссав я груди?13 Тепер же, лягши, мовчав би я, заснувши ж, спочив би я14 з царями, радниками землі, які хвалилися мечами,15 чи з володарями, в кого багато золота, які наповнили свої доми сріблом,16 чи наче недонесений, що виходить з лона матері, чи наче немовлята, які не побачили світла.17 Там безбожні спалили гнів люті, там спочили змучені тілом.18 Спільно ж старинні не почули голосу податківця.19 Там є малий і великий і раб, що боявся свого пана.20 Бо чому дано світло тим, що в гіркоті, а життя тим, що в душевних болях,21 які бажають смерті і не осягають, копають наче за скарбами,22 дуже радими ж стали б, якщо б здобули?23 Смерть для чоловіка спочинок, бо замкнув Бог довкруг нього.24 Бо стогін приходить перед моєю їжею, пускаю ж я слези, огорнений страхом.25 Бо страх, над яким я роздумував, прийшов на мене, і він, кого я боявся, зустрів мене.26 Я не був в мирі, ані не замовк, ані я не спочив, а на мене прийшов гнів.