1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив: 2 «Хіба ж відповідає мудрий пустим знанням, сповняє своє нутро східнім вітром,3 сперечаючись недоречними словами, промовами, в яких немає користи?4 Ти навіть відкидаєш богобоязливість, і касуєш побожність перед Богом.5 Твоя вина навчає уста твої, ти вибираєш бесіду лукавих,6 тим і осуджує тебе рот твій, а не я! І власні твої уста свідчать проти тебе.7 Хіба ти перший з людей народився, побачив світ перед горбами?8 Хіба ти слухав Божої наради, присвоїв собі мудрість?9 Що знаєш ти, чого б ми не знали? Що розумієш, чого б ми не розуміли?10 Є сивий та старий також між нами, що перейшов віком і твого батька.11 Хіба для тебе мала річ - Божа втіха та тихе слово, сказане до тебе?12 Чого пориває тебе твоє серце? Чому очима гордо позираєш,13 коли звертаєш проти Бога гнів твій і твоїм ротом верзеш такі речі?14 Що таке людина, щоб була чистою? Як бути справедливим тому, хто родиться від жінки?15 Якщо й своїм святим не йме він віри, і небеса нечисті перед його очима,16 оскільки більш гидка й зіпсована людина, що, наче воду, п'є беззаконня.17 Я поясню тобі, мене послухай! Я оповім те, що сам я бачив,18 що оповідають мудрі, не таївши нічого, за предками своїми.19 Їм одним земля дана була, і ні один чужинець не скитався між ними.20 Поки віку у злого - себе самого мучить; протягом призначених гнобителеві літ21 жахливий крик лунає у його вухах; серед повного спокою на нього нападає грабіжник.22 Не сподівається, що повернеться із пітьми, і всюди меч перед собою бачить.23 Його кидають на їжу коршакові. Він знає, що над ним біда нависла.24 День темряви його жахає, нужда й тіснота на нього насідають, немов той цар, готовий кинутись до бою.25 Він здіймав свою руку проти Бога, він хоробрував із Всемогутнім.26 З випростаною шиєю біг проти нього захоронений грубими щитами.27 Обличчя його набрякло салом, боки поросли жиром.28 Він жив у зруйнованих містах, у домах, де ніхто більше не жив, бо вони були готові завалитись.29 Не забагатіє він, розвіється його достаток, і не простягнеться його тінь по країні.30 Він не втече від мороку, вогонь спалить його ніжне галуззя, а цвіт його обіб'є вітер.31 Нехай не покладається на свій зріст високий, знаємо бо, що то - марнота.32 Віття його зів'яне передчасно, його галуззя не буде зеленіти.33 Мов виноградина, він скине недоспілі грона і, наче маслина, цвіт свій зронить.34 Так! Кодло нечестивого буде безплідне, і вогонь пожере шатра продажних.35 Хто зачав зло, той породить нещастя; нутро його готує злуду».