1 І відказав Елифаз із Теману й промовив:2 Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,3 Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?4 Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!5 Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!6 Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.7 Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?8 Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?9 Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?10 Є й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.11 Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?12 Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?13 Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?14 Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?15 Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:16 Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.17 Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,18 Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;19 В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:20 Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;21 Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.22 Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.23 Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.24 Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, -25 За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,26 Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;27 За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.28 І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.29 Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.30 Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.31 Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.32 Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.33 Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.34 Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,35 (в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду.