1 От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі.2 Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас.3 Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.4 Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.5 О, коли б ви мовчали! се була б ваша мудрість.6 Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх:7 Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити?8 Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись?9 А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?10 Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь.11 Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас?12 Упомини ваші, як попіл, покрепи ваші - покрепи глиняні.13 Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось.14 Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?15 Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.16 А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!17 Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушима вашими:18 Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.19 Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух.20 Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе:21 Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене.22 Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.23 Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій!24 За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?25 Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись?26 Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї;27 Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх.28 Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла.