1 Заговорив Іов і мовив: 2 «Справді лише ви люди, і з вами умре мудрість!3 Є й у мене розум, як у вас, нічим я від вас не гірший! Та й хто не знає того?4 Посмішищем ближнього зробивсь я, що взиваю до Бога, і він відповідає; сміховиськом - я праведний, безвинний.5 Презирство на нещастя! - думає щасливий. Стусана тому, який спотикнеться!6 Шатра ж грабіжників спокійні, і ті, що гнівлять Бога, сидять собі безпечні, ті, що власну руку мають за бога.7 Спитай лиш у тварин, вони тебе навчать; у птиць небесних, і тобі сповістять;8 або повзунів, вони тебе повчать, і риби в морі тобі повідають!9 Хто з усіх них не знає, що рука Господня все це створила?10 В його руці душа всього живого, дихання кожного людського тіла.11 Хіба не вухо слова розрізняє?12 У сивоголових - мудрість, у довголітніх - розум.13 У нього премудрість і потуга, у нього рада й розум.14 Як він зруйнує, ніхто не відбудує; як замкне когось, ніхто вже не відімкне.15 Здержить води - все повисихає;| а пустить їх - розбурять землю.16 У нього сила та обачність; у нього зведений і зводитель.17 Він радників босоніж відсилає і в суддів розум відбирає.18 Він знімає з царів кайдани й оперізує їх стан мотуззям.19 Він відсилає священиків босоніж, і валить могутніх.20 Він проречистим рот закриває, він забирає в старих розум.21 Він виливає на вельмож презирство й розпускає пояс сильних.22 Він виявляє те, що в темряві глибоко скрилось, виводить смертну тінь на світло.23 Множить народи і їх губить, поширює людей, а потім їх нищить.24 Він відбирає розум у голів краю, пускає їх блудити в пустині без дороги.25 І вони бродять помацки у темряві без світла, і заточуються, немов п'яні.»