1 Місяця нісану, двадцятого року царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв те вино і подав цареві, перед яким ніколи не був зажуреним.2 Але цар сказав мені: Чому обличчя твоє сумне? Адже видно, що не хворий, чи не зажура це на серці? Тоді я вельми злякався.3 І сказав цареві: Нехай живе цар повіки! Як не бути сумним моєму обличчю, коли місто, дім гробів батьків моїх, спустошене, а брами його спалені вогнем!4 І сказав мені цар: То чого ти бажаєш? Я помолився Богові небесному,5 І сказав цареві: Якщо це бажане цареві, і якщо в добрій волі слуга твій в очах твоїх, то пошли мене до Юдеї, до міста, де могили батьків моїх, щоб я відбудував його.6 І сказав мені цар (і цариця також сиділа біля нього): Скільки часу триватиме твоя мандрівка, і коли ти повернешся? І бажано було цареві послати мене, потому, як я повідав йому час.7 І сказав я цареві: Якщо цареві бажано, то нехай дасть мені листи до намісників Заріччя, щоб вони супроводжували мене, аж доки я не дійду до Юдеї,8 І листа до Асафа, доглядача царських лісів, щоб дав мені деревини для замкових брам, що біля Божого дому, і для міського муру, і для дому, до котрого я маю увійти. І зважив на мене цар, бо щедра рука Бога мого була наді мною.9 І прийшов я до намісників Заріччя, і віддав їм цареві листи. Цар послав зі мною старшин військових та вершників.10 Коли зачув про те хоронянин Санваллат і служник аммонієць Товія, то їм було вельми прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добробут синів Ізраїлевих.11 І прийшов я до Єрусалиму, і, пробувши там три дні,12 Я підвівся вночі і декілька чоловіків зі мною, і нікому не сказав, що Бог мій поклав мені на серце вчинити для Єрусалиму; а тварини зі мною не було жодної, окрім тієї, на котрій я приїхав.13 І виїхав я вночі через Долинну браму, перед джерелом Драконовим до брами Смітникової; і оглянув я мури Єрусалиму зруйновані, і його брами, спалені вогнем.14 І під'їхав я до брами Джерела і до царської водойми; але там не було місця, щоб пройти тварині, котра була піді мною.15 Тоді я піднявся уздовж струмка, і оглядав мура, і повернувся назад, і ввійшов Долинною брамою, і так повернувся.16 А старшини не відали, куди я ходив, і що робив, ні юдеям, ні священикам, ні найвідомішим, ні старшинам, ані іншим виконавцям робіт я доти нічого не розповідав.17 Тоді я сказав їм: Ви бачите біду, в котру ми потрапили; Єрусалим безлюдний і спустошений, і брами його спалені вогнем; ходімо, відбудуємо мури Єрусалиму, щоб ми не були більше в такій ганьбі.18 І я розповів їм про щедру руку Бога мого, яка була наді мною, а також про слова царя, котрі він говорив мені. І сказали вони: Підводьмося, будемо споруджувати! – і зміцнили вони руки свої на добре діло.19 Коли почув це хоронянин Санваллат і аммонієць, служник Товія, і араб Ґешем, то насміхалися з нас, і з презирством казали: Що то за діло, котре ви намірилися вчинити? Чи не будете ви бунтувати супроти царя?20 А я відповів їм, і сказав: Бог Небесний, Він сприятиме нам, тому що ми, слуги Його, підведемося і відбудуємо, а вам немає ані часточки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі.