1 Тоді прикликав Соломон старшин Ізраїлевих і всіх старшин колін, старшин поколінь синів Ізраїля, до царя Соломона у Єрусалим, аби принести Ковчега заповіту Господнього з міста Давидового, себто з Сіону.2 І зібралися до царя Соломона на свято усі Ізраїльтяни, у місяці етанім, котрий є сьомий місяць.3 І прийшли всі старшини Ізраїлеві, і підняли священики Ковчега,4 І понесли Ковчега Господнього і скинію зібрання і всі священні речі, котрі були в скинії, і несли їх священики і левити.5 А цар Соломон, і з ним вся громада Ізраїлева, котра зібралася до нього, йшли перед Ковчегом, приносячи пожертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо підрахувати і визначити, за чисельністю їхньою.6 І внесли священики Ковчега заповіту Господнього на місце його, у девір храму, у Святе Святих під крила херувимів.7 Бо херувими розгорнули крила над місцем Ковчега, і покривали херувими згори Ковчега і держаки його.8 І висунулися держаки так, що головки держаків видно було із святині перед девіром, але назовні не були видні, і вони так аж донині.9 У Ковчегові нічого не було, окрім двох кам'яних скрижалів, котрі поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав заповіта з синами Ізраїля, по виході їхньому із єгипетської землі.10 Коли священики вийшли із Святині, хмарина виповнила дім Господній.11 І не могли священики стояти на служінні з причини хмарини; тому що Слава Господня виповнила храм Господній.12 Тоді повідав Соломон: Господь сказав, що воля Його – жити в імлі.13 Я спорудив храм для житла Тобі, місце, щоб замешкати Тобі навіки.14 І обернувся цар обличчям своїм, і благословив усе зібрання Ізраїльтян; все зібрання Ізраїльтян стояло.15 І сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, котрий сказав Своїми устами Давидові, батькові моєму, і нині виконав рукою Своєю! Він говорив: 16 Із того дня, як Я вивів народ Мій, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав міста в жодному коліні Ізраїлевому, щоб споруджений був дім, в котрому перебувало б ймення Моє; і вибрав Давида, щоб йому бути над народом Моїм Ізраїлем.17 У Давида, батька мого, було на серці спорудити храм йменню Господа, Бога Ізраїля;18 Але Господь сказав Давидові, батькові моєму: У тебе є на серці збудувати храм йменню Моєму; добре, що це в тебе лежить на серці.19 Однак не ти збудуєш храм, а син твій, що вийшов із стегон твоїх, він збудує храм йменню Моєму.20 І дотримався Господь слова Свого, котре вирік. Я став на місце батька мого Давида і сів на троні Ізраїлевім, як сказав Господь, і спорудив храм йменню Господа, Бога Ізраїлевого.21 І приготував там місце для Ковчега, в котрому заповіт Господа, що його уклав Він із батьками нашими, коли Він вивів їх з єгипетської землі.22 І став Соломон перед жертовником Господнім попереду всього зібрання Ізраїльтян, і підніс руки свої до неба;23 І сказав: Господе, Боже Ізраїлів! Немає подібного до Тебе Бога на небесах угорі, і на землі внизу; Ти бережеш заповіта і милість до служників Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм.24 Ти вчинив служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, що говорив йому; що вирік Ти устами Твоїми, то цього дня звершив рукою Твоєю.25 І нині, Господе, Боже Ізраїлів, виконай служникові твоєму Давидові, батькові моєму, те, що говорив Ти йому, сказавши: Не припиниться у тебе переді Мною той, що сидітиме на троні Ізраїльському, якщо сини твої будуть триматися шляху свого, ходячи переді Мною так, як ти ходив переді Мною.26 І нині, Боже Ізраїлів, нехай буде вірним слово Твоє, котре Ти вирік служникові Твоєму Давидові, батькові моєму!27 Чи, по правді, Богові мешкати на землі? Небо і небо небес не уміщують Тебе, тим паче цей храм, котрого я збудував для тебе.28 Але зглянься на молитву служника Твого і на прохання його, Господе, Боже мій; почуй благання і молитву, котрою служник Твій благає Тебе нині.29 Нехай будуть очі Твої відкриті на храм оцей удень і вночі, на оце місце, про яке Ти сказав: Моє ім'я буде там; Почуй молитву, якою буде молитися служник Твій на місці цьому.30 Почуй благання служника Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; зачуй на місці замешкання Твого на небесах, зачуй й помилуй.31 Коли хтось згрішить супроти ближнього свого і вимагатиме від нього присяги, щоб він присягнувся, і для присяги прийдуть перед жертовника Твого, в оцей храм.32 Тоді почуй з неба і зверши суд над служниками Твоїми, висунь звинувачення перед винним, поклавши вчинок на голову його, і виправдай безневинного, давши йому за правдою його.33 Коли народ Твій Ізраїль буде уражений супротивником за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповідуватимуть ймення Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі,34 Тоді Ти почуй з неба і прости гріха народу Твого Ізраїля, і поверни їх на землю, котру Ти дав батькам їхнім.35 Коли замкнеться небо, і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці оцім, і сповідуватимуть ймення Твоє, і одвернуться від гріха свого, бо Ти упокорив їх,36 Тоді почуй з неба, і прости гріха служників Твоїх і народу твого Ізраїля, підказавши їм добрий шлях, котрим рухатися; і пошли дощ на землю Твою, котру Ти дав народові Твоєму у спадок.37 Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде спопеляючий вітер, іржовина, саранча, хробак, чи супротивник буде притісняти його на землі його, [чи буде] якесь лихо, якісь хворощі;38 При всякій молитві, при всякім проханні, яке буде від якого-небудь чоловіка в усьому народі Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують лихо в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього,39 Ти почуй з неба, з місця замешкання Твого, і помилуй; вчини і дай кожному за стежками його, як Ти побачиш серце його, тому що Ти один відаєш серце усіх синів людських;40 Щоб вони боялися Тебе упродовж усіх днів, доки житимуть на землі, котру Ти дав батькам нашим.41 Якщо й чужоземець, котрий не від народу Твого Ізраїля, прийде із краю далекого заради ймення Твого, –42 Бо вони також почують про Твоє велике ім'я, і про Твою руку могутню, і про Твоє рамено широке, і прийде він і помолиться біля храму цього,43 Почуй з неба, з місця замешкання Твого, і вчини все, про що буде закликати Тебе чужоземець, щоб усі народи землі знали ймення Твоє, щоб страхалися Тебе, як народ Твій Ізраїль, щоб знали, що йменням Твоїм називається храм цей, котрого я збудував.44 Коли вийде народ Твій на війну супроти ворога свого шляхом, котрим Ти пошлеш його, і буде молитися Господові, обернувшись до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я спорудив йменню Твоєму,45 Тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє, і вчини, що необхідне для них.46 Коли вони згрішать перед Тобою, – бо немає людини, котра не згрішила б, – і ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогам, і ті, що вчинять їх бранцями, відведуть їх до ворожого краю далекого чи близького;47 І коли вони в краю, в котрім будуть у полоні, отямляться в собі, і звернуться, і будуть благати Тебе у ворожому краю тих, хто вчинив їх бранцями, говорячи: Ми згрішили, вчинили беззаконня, ми завинили;48 І коли звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в краю ворогів, котрі зробили їх бранцями їхніми, і будуть молитися Тобі, обернувшися до землі своєї, котру Ти дав батькам їхнім, до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я збудував йменню Твоєму;49 Тоді почуй з неба, з місця замешкання Твого, молитву і прохання їхнє, і вчини, що необхідне для них;50 І прости народові Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, котрі він учинив перед Тобою, і виклич співчуття до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милосердними до них.51 Тому що вони Твій народ і Твій наділ, котрого Ти вивів з Єгипту, із залізної печі.52 Нехай будуть Твої очі відкриті на молитву служника Твого і на молитву народу Твого Ізраїля, аби чути їх завжди, коли вони будуть прикликати Тебе.53 Бо Ти відділив їх Собі бути спадком Твоїм із усіх народів землі, як ти мовив через Мойсея, служника Твого, коли вивів батьків наших з Єгипту, Владико Господе!54 Коли Соломон вимовив усе це благання і прохання до Господа, тоді підвівся з колін від жертовника Господнього, [а руки] його були піднесені до неба.55 І, стоячи, благословив усе зібрання Ізраїльтян, голосно говорячи: 56 Благословенний Господь, котрий дав спокій народові Своєму Ізраїлеві, як обіцяв! Не лишилося несправдженим жодного слова із усіх добрих слів Його, котрі Він сказав через служника Свого Мойсея.57 Нехай же буде з нами Господь, Бог наш, як був Він із батьками нашими, нехай не залишить нас, нехай не покине нас,58 Нахиляючи до себе серце наше, щоб ми ходили всіма стежками Його і пильнували заповіді Його, і настанови Його, і закони Його, котрі Він заповідав батькам нашим.59 І нехай будуть слова ці, котрими я молився перед Господом, близькі до Господа, Бога нашого, день і ніч, щоб Він чинив, що необхідне для служника Свого, і що необхідне для народу Свого Ізраїля кожного дня;60 Щоб усі народи пізнали, що Господь є Бог, і немає, окрім Нього.61 Нехай буде серце ваше уповні віддане Господові, Богові нашому, щоб ходити за настановами Його і зберігати заповіді Його, як нині.62 І цар, і всі Ізраїльтяни з ним принесли пожертву Господові.63 І приніс Соломон у мирну пожертву, котру приніс він Господові, – двадцять дві тисячі великої худоби і сто двадцять тисяч дрібної скотини. Так висвятив храм Господові цар і всі сини Ізраїля.64 Того ж таки дня, освятив цар середню частину двору, котрий перед храмом Господнім, звершивши там усеспалення і хлібне приношення, і [підніс] також лій мирних пожертв, тому що мідний жертовник, котрий перед Господом, був замалим для уміщення всеспалення і хлібного приношення і лою мирних пожертв.65 І вчинив Соломон цього часу свято, і увесь Ізраїль із ним – велике зібрання, яке [зійшлося] од Гамату аж до Єгипетського потоку, перед лицем Господа, Бога нашого; – сім днів і ще сім днів, чотирнадцять днів.66 А восьмого дня Соломон відпустив народ. І благословили царя, і пішли в шатра свої, радіючи і звеселюючись за все добре, що вчинив Господь служникові Своєму Давидові і народові своєму Ізраїлеві.