1 І згадав Бог Ноя, і всіх диких звірів і всю скотину і всіх птахів і всіх плазунів, які були з ним в кораблі, і навів Бог вітер на землю, і спинилася вода,2 і замкулися джерела безодні і загати небесні, і перестав дощ з неба.3 І упала вода відходячи з землі. Упадала і зменшувалася вода по сто пятдесяти днях.4 І корабель сів в сьомому місяці, двадцятьсьомого (дня) місяця, на Араратських горах.5 Вода ж, ідучи, маліла до десятого місяця. А в одинадцятому місяці, першого (дня) місяця, зявилися шпилі гір.6 І сталося, що по сорока днях відкрив Ной віконце корабля, яке зробив,7 і післав крука, щоб побачити чи відступила вода. І вийшовши не повернувся доки не висохла вода з землі.8 І після нього післав голубку, щоб побачити чи відступила вода з лиця землі.9 І голубка не знайшовши спочинку для своїх ніг повернулася до нього до корабля, бо вода була на всім лиці всієї землі, і простягнувши свою руку взяв її і ввів її до себе до корабля.10 І почекавши ще інших сім днів, знову післав голубку з корабля,11 і повернулася до нього голубка увечорі, і мала в своїх устах галузку оливки з листям. І пізнав Ной, що відйшла вода з землі.12 І почекавши ще других сім днів, знову післав голубку, і не додала до нього більше повернутися.13 І сталося в шістьсот першому році в житті Ноя, першого місяця, першого (дня) місяця, зійшла вода з землі. І відкрив Ной верх корабля, якого зробив, і побачив, що уступила вода з лиця землі.14 В другому ж місяці в двадцять сьомому (дні) місяця, висохла земля.15 І сказав Господь Бог Ноєві, кажучи: 16 Вийди з корабля, ти і твоя жінка і твої сини і жінки твоїх синів з тобою17 і всі звірі, що є з тобою, і всяке тіло від птахів аж до скотини і всякого плазуна, що повзає по землі, виведи з собою. І ростіть і множіться на землі.18 І вийшов Ной і його жінка і його сини і жінки його синів з ним,19 і всі дикі звірі і вся скотина і всякий птах і всякий плазун, що рухається на землі за родом своїм вийшли з корабля.20 І збудував Ной жертівник Богові і взяв з усієї чистої скотини і з усіх чистих птахів і приніс всепалення на жертівнику.21 І понюхав Господь Бог милий запах, і сказав Господь Бог, розкаявшись: Не додам більше прокляти землю через діла людей, бо ум людини пильно звернений до зла від молодости; не додам отже ще убити всяке живе тіло, так як Я зробив.22 В усі дні землі сівба і жнива, холод і спека літо і весна день і ніч не перстануть.