1 Господь з'явився йому в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки.2 Підвів він свої очі та глянув - три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі,3 та й каже: `Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю, слуги твого.4 Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом.5 Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете: на те ж бо й зайшли до вашого слуги.` А вони відповіли: `Зроби так, як сказав.`6 Тоді кинувсь Авраам у намет до Сари й каже: `Зготуй хутенько три сита питльованої муки, заміси й нароби паляниць.`7 По тому Авраам побіг до корів, узяв телятко, ніжне й ситне, і дав слузі, а цей скоренько впорав його.8 Тоді взяв він сиру, молока й телятко, що його напоготовив, та й поставив перед ними. Сам же стояв коло них, під деревом, коли вони їли.9 І промовили вони до нього: `Де Сара, твоя жінка?` Він відповів: `Ось тут у наметі.`10 (Один) і каже: `Я вернуся за рік о цій порі, й Сара, твоя жінка, буде мати сина.` А Сара слухала це при вході до намету, що був іззаду нього.11 Авраам же й Сара були старі, дожили пізніх літ, і в Сари перестало бувати, що звичайне в жінок.12 Тож і засміялася Сара, кажучи сама до себе: `Оце б то, зів'янувши, та здобутись на таку втіху? І чоловік мій вже старенький.`13 Але Господь сказав до Авраама: `Чого ж це сміялася Сара, кажучи: `Чи ж справді можу родити, бож я стара!`14 Хіба для Господа є щось трудне? За рік в отій самій порі повернусь я до тебе, й Сара матиме сина.`15 Сара ж перечила, кажучи: `Я не сміялася` - бо вона злякалась. Та він сказав: `Ні, ти таки сміялась.`16 Встали ці чоловіки звідсіля й повернули на Содом, а Авраам ішов з ними, проводивши їх.17 При тому Господь думав: `Чи затаїти перед Авраамом те, що роблю?18 З Авраама ж напевно вийде народ великий та могутній, і через нього благословенні будуть усі народи землі.19 Бо я вибрав його на те, щоб він наказав своїм дітям і своєму домові по собі берегти путі Господні, творивши правду й суд, щоб Господь сповнив на Авраамові те, що обіцяв йому.`20 Далі Господь сказав: `Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий.21 Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати.`22 І повернулись оті чоловіки звідтіля та й пішли на Содом, а Авраам ще стояв перед Господом.23 Тоді приступив Авраам ще ближче й сказав: `Невже ж ти справді хочеш погубити праведного з грішним?24 Ануж є в цьому місті п'ятдесят праведних. Чи справді їх погубиш і не простиш місцю задля п'ятдесятьох праведних, що в ньому?25 Хіба ж можеш таке вчинити! Чи вб'єш праведного разом з грішним? Чи прирівняєш праведника до грішника? Невже суддя всієї землі не чинитиме по Правді?`26 Господь же сказав: `Коли знайду в Содомі, в місті п'ятдесят праведників, помилую все місце задля них.`27 Тоді Авраам у відповідь: `Оце насміливсь я говорити до Господа, а я земля і порох.28 Може до п'ятдесят і бракуватиме п'ять, тож чи зруйнуєш ти через тих п'ятьох ціле місто?` Господь сказав: `Не зруйную, коли знайду там сорок п'ять.`29 І знову заговорив він до Господа, кажучи: `А може їх там знайдеться сорок?` І відрік: `Не зроблю того заради тих сорока.`30 Тоді Авраам сказав: `Благаю лишень Господа не гніватися, коли я ще скажу: а може їх там знайдеться тридцять?` І відповів: `Не зроблю, як знайду там тридцять.`31 Тоді той знову: `Оце насміливсь я говорити до Господа: а може їх там знайдеться тільки двадцять?` На це Господь відрік: `Не зруйную заради двадцятьох.`32 Нарешті Авраам промовив: `Не в гнів нехай моєму Господеві промовлю ще раз: а може їх там знайдеться хоч десять?` І відповів: `Не зруйную і заради десяти.`33 Перестав Господь говорити до Авраама й відійшов, а Авраам повернувся на своє місце.