1 Після того, як се сталось, було слово Господнє до Аврама у видїнню: Не бійсь, Авраме; я тобі щит, нагорода твоя велика буде вельми.2 Рече ж Аврам: Владико Господе, що менї даси? одпускаюсь я бездїтен, а наслїдник моєї худоби сей Дамашчанець Елиєзер.3 І рече Аврам: Не дав єси менї потомства, дак раб моєї господи наслїдник мій буде.4 І знов слово Господнє було до його і глаголе: Не буде він твоїм наслїдником, а той хто вийде з тебе, той буде наслїдник тобі.5 І вивів його з намета і рече: Позирни на небо та злїчи зорі, коли зможеш злїчити їх. І рече: Такі будуть потомки твої.6 І поняв Аврам віри Господеві, і він полїчив йому те за праведність.7 Рече ж до його: Я Господь, що вивів тебе із Ура Халдейського, щоб оддати тобі землю сю в наслїддє, наслїдствовати.8 І рече: Владико Господе, почому знати му, що наслїдити му її?9 Рече ж до його: Возьми менї телицю трилїтню, та козу трилїтню, та барана трохлїтка, та горлицю, та голубеня.10 Узяв же він усе те та й порозтинав пополам, і положив їх противолично одну частину до другої, а птиць не розтинав.11 Злетїлося ж птаство на труп розтятий; Аврам же зганяв його.12 А як заходило соньце твердий сон обняв Аврама, і страх у темряві великий напав на його.13 І речено було до Аврама: Знаючи знай, що переселятись буде потомство в землю не свою, і підневолять його, і тїснити муть його чотири ста лїт.14 Народові ж тому, що йому будуть підневолені, дам присуд я, а потім ізійдуть геть із майном великим.15 Ти ж одійдеш до отцїв твоїх з упокоєм, і поховають тебе в старощах добрих.16 У четвертому ж родї вернуться сюди; не сповнились бо гріхи Аморіїв і досї.17 Як же було соньце на западї та згусла темрява тодї, наче піч задимувала, і поломя огняне пройшло між розтятими частинами.18 У той день завітував Господь з Аврамом завіт, глаголючи: Потомству твойму дам землю сю від ріки Египецької до ріки великої, ріки Евфрата:19 Кеніїв, і Кенесіїв, і Кедмоніїв,20 І Хетіїв, і Ферезіїв, і Рефаїв,21 І Аморіїв, і Кананеїв, і Гергесіїв, і Ебусеїв.