1 Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом? | 1 Чи не Апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Ісуса Христа, Господа нашого? Чи не моя справа - ви у Господі? | 1 Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я Ісуса, Господа нашого, не бачив? Хіба ви не моє діло у Господі? | 1 Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я не бачив нашого Господа Ісуса Христа? Хіба ви не є моїм ділом в Господі? | 1 Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї? |
2 Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі. | 2 Якщо для інших я не Апостол, то для вас Апостол; бо печать мого апостольства - ви у Господі. | 2 Коли іншим я не апостол, то бодай вам, бо ви, у Господі, є достовірним доказом мого апостольства. | 2 Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол; бо ви є печаттю мого апостольства в Господі. | 2 Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї. |
3 Оце оборона моя перед тими, хто судить мене. | 3 Ось мій захист супроти тих, що осуджують мене. | 3 Ось моя оборона перед тими, що мене судять. | 3 Ось моя відповідь тим, що судять мене. | 3 Оце моя відповідь тим, хто судить мене. |
4 Чи ми права не маємо їсти та пити? | 4 Чи ми не маємо влади їсти і пити? | 4 Хіба ми не маємо права їсти й пити? | 4 Чи не маємо права їсти і пити? | 4 Хиба ми не маємо власти їсти і пити? |
5 Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа? | 5 Чи не маємо влади мати супутницею сестру, дружину, як інші Апостоли, і брати Господні, і Кифа? | 5 Хіба ми не маємо права водити (з собою) сестру-жінку, як інші апостоли, брати Господні, і Кифа? | 5 Чи не маємо права водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, як брати Господні, як Кифа? | 5 Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа? |
6 Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати? | 6 Чи один я і Варнава не маємо влади не працювати? | 6 Чи може один я і Варнава не маємо права не працювати? | 6 Хіба я сам і Варнава не маємо права не працювати? | 6 Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити? |
7 Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари? | 7 Який вояк десь служить власним коштом? Хто посадив виноградника, і не їсть його плодів? Хто випасає стадо і не їсть молока від стада? | 7 Хто колись власним коштом ходив у похід? Хто садить виноградник, і не їсть із нього плоду? Хто пасе стадо, і не живиться молоком від стада? | 7 Хто з вояків служить за свій кошт? Хто садить виноград - і не їсть його плоду? Або хто пасе отару, - і не споживає молока з отари? | 7 Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть? |
8 Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього? | 8 Чи на людське міркування я спираюся, коли повідую це, хіба Закон каже інакше? | 8 Хіба я говорю тільки як людина? Хіба й закон не каже цього? | 8 Чи я по-людському це кажу? Хіба закон не каже про це? | 8 Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон? |
9 Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується? | 9 Бо в Мойсеєвому Законі написано: Не зав'язуй рота волові, коли обмолочує зерно. Чи волом Бог опікується? | 9 Таж у законі Мойсея написано: «Не зав'язуй рота волові, як молотить.» Чи Бог турбується про волів? | 9 Бо в законі Мойсея написано: Не зав'язуй рота волові, що молотить. Хіба Бог журиться про волів? | 9 Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог? |
10 Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні. | 10 Чи, може, заради нас повідується? Так, для нас це написане; бо той, хто взявся орати, мусить орати з надією, і хто молотить, мусить молотити з надією одержати сподіване. | 10 Чи, може, ради нас говорить? Бож ради нас написано, що, хто оре, мусить орати в надії, і хто молотить, -молотить теж у надії, що матиме щось із того. | 10 А може, це він для нас так говорить? Так, задля нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією; і молотник повинен молотити з надією, що дістане те, на що сподівається. | 10 чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надїї мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання. |
11 Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне? | 11 Якщо ми посіяли в вас духовне, чи велике те, якщо пожнемо у вас тілесне? | 11 Коли ж ми сіяли у вас духовне, то чи велика річ, коли пожнем ваше тілесне? | 11 Якщо ми вам посіяли духовне, чи велика то річ, коли ми пожнемо ваше тілесне? | 11 Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тїлесне ваше жати мем? |
12 Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили. | 12 Якщо інші мають у вас владу, то чи не більше ми? Однак, ми не скористалися цією владою, але все долаємо, щоб не поставити жодної перешкоди проповіді Євангелії Христовій. | 12 І коли інші мають це право над вами, чому радше не ми? Однак, ми не користуємося цим правом, а ввесь час терпимо, щоб не робити ніякої перешкоди Євангелії Христовій. | 12 Якщо інші над вами мають владу, то тим більше ми. Але ми не скористалися цим правом, а все терпимо, щоб у чомусь не зашкодити благій вістці Христовій. | 12 коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як небудь благовістя Христового. |
13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? | 13 Хіба не знаєте, що священнодіючі насичуються від святині храму? Що ті, котрі служать при жертовнику, мають частку із жертовника? | 13 Хіба не знаєте, що ті, які коло святого працюють, їдять із святого, і ті, які служать жертовникові, мають частку з жертовника? | 13 Хіба ви не знаєте, що ті, що працюють у святому, харчуються із святилища; а ті, що служать при вівтарі, мають частку з вівтаря. | 13 Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають. |
14 Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії. | 14 Так само й Господь наказав проповідникам Євангелії жити з проповіді Євангелії. | 14 Так само й Господь звелів тим, що проповідують Євангелію, з Євангелії жити. | 14 Так і Господь приписав тим, що проповідують Євангелію, жити з благовістя. | 14 Так і Господь повелїв тим, хто проповідує благовістє, з благовістя жити. |
15 Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою! | 15 Але я не скористався нічим з усього цього. І написав це не для того, щоб так було для мене; бо для мене краще померти, аніж діждатися, щоб хтось знищив похвалу мою. | 15 Та я нічого не користав з того і не пишу на те, щоб так було зо мною. Волію бо радше вмерти, ніж щоб хтось знівечив оту славу мою. | 15 Але я зовсім не скористався цим. І написав я про це не для того, щоб так було для мене; краще мені вмерти, ніж щоб хто знівечив мою похвалу! | 15 Я ж нїчим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче менї вмерти, нїж щоб хто славу мою знївечив. |
16 Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! | 16 Бо коли я проповідую Євангелію, то нічим мені хвалитися, тому що це необхідний обов'язок мій, і горе мені, якщо не проповідую Євангелії! | 16 Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо це мій обов'язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії. | 16 Бо якщо я звіщаю Євангелію, то нема чим мені хвалитися - це мій обов'язок. І горе мені, якщо не благовіститиму. | 16 Коли бо благовіствую, нема менї слави, примус бо на менї лежить, і горе менї, коли не благовіствую! |
17 Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену. | 17 Бо якщо вчиняю це з власної волі, то матиму нагороду; а якщо з обов'язку, то виконую лише довірене мені служіння. | 17 Коли б я робив це власновільно, я мав би нагороду; якже ж це не з власної волі, то я виконую доручену роботу. | 17 Якщо я це чиню добровільно, я маю винагороду; якщо недобровільно, мені доручено службу. | 17 Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї. |
18 Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя. | 18 За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангелію, проповідую про Христа безоплатно, не користуючись моєю владою, благовістячи Євангелію. | 18 Яка ж тоді для мене нагорода? - Та, що, проповідуючи Євангелію, я її викладаю даром, щоб не користуватися правом, яке з Євангелії маю. | 18 Яка ж моя винагорода? А та, що проповідуючи Євангелію, я безкорисливо викладав благовістя, не користав із свого права благовістити. | 18 За що ж менї нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовістє Христове, так щоб не надуживати моєї властї в благовістю. |
19 Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати. | 19 Бо, залишаючись вільним од усіх, я всім віддав себе в рабство, щоб надбати більше. | 19 Бувши від усіх вільний, я став усім слугою, щоб ще більше їх придбати. | 19 Будучи вільним від усіх, я себе підкорив усім, щоб багатьох здобути. | 19 Бувши бо вільний від усїх (непідневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати: |
20 Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних. | 20 Для юдеїв я був, як юдей, щоб надбати юдеїв; для підзаконних був, як підзаконний, щоб надбати підзаконних; | 20 Я став для юдеїв як юдей, щоб юдеїв придбати; для тих, що під законом, я став як під законом, - хоч сам я не під законом, - щоб тих, що під законом, придбати. | 20 Я був для юдеїв юдеєм, щоб юдеїв здобути. Тим, що під законом, (був) як той, що під законом, хоч насправді під законом не був, - щоб здобути тих, що під законом. | 20 Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати; |
21 Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних. | 21 Для тих, кому Закон чужий, я став, як такий, котрому Закон чужий, - хоч не був чужим для Закону перед Богом, але підзаконний Христові, - щоб надбати тих, кому Закон чужий; | 21 Для тих, що без закону, я став як без закону, хоч я і не був без Божого закону, бувши під законом Христовим, щоб придбати тих, які без закону. | 21 Тим, що без закону, (був) як той, що без закону, - хоч не був без Божого закону, а (перебував) під законом Христа, - щоб здобути тих, що без закону. | 21 беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних; |
22 Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких. | 22 Для немічних був, як немічний, щоб надбати немічних. Для всіх я став усім, щоб урятувати бодай деяких. | 22 Для слабких я став як слабкий, щоб слабких придбати. Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти. | 22 Став я для немічних, як той немічний, - щоб немічних здобути. Для всіх я став всім, щоб спасти також деяких. | 22 недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти. |
23 А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником. | 23 Це саме чиню й для Євангелії, - щоб співучасником її бути. | 23 Усе я роблю заради Євангелії, щоб став я співучасником її. | 23 Усе (це) я роблю задля Євангелії, щоб стати її спільником. | 23 Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому. |
24 Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! | 24 Чи не знаєте, що ті, котрі біжать на перегонах, усі біжать, але один дістане нагороду? Тож біжіть, щоб вибороти (одержати). | 24 Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! | 24 Хіба не знаєте, що ті, що біжать на перегонах, - вони всі біжать, але нагороду одержує один? Тож біжіть, щоб і ви (її) здобули! | 24 Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли. |
25 І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний. | 25 Усі, хто біжить, утримуються від усього; ті, заради вінця тлінного, а ми - нетлінного. | 25 Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми - нетлінний. | 25 Кожний, хто змагається, стримується від усього. Вони - щоб одержати тлінний вінець, ми - щоб нетлінний. | 25 Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний. |
26 Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи. | 26 І тому я біжу не так, як до невірного, борюся не так, аби повітря бити; | 26 Тож і я біжу, та не як навманці; веду кулачний бій, не як повітря б'ючи, | 26 Тому я біжу не навмання і борюся не так, щоб тільки бити повітря. | 26 Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повітрє (вітер) бючи. |
27 Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним. | 27 Але упокорюю і віддаю в неволю тіло моє, щоби, проповідуючи іншим, самому не лишитися негідним. | 27 а умертвляю своє тіло і поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним. | 27 Я приневолюю і приборкую моє тіло, щоб проповідуючи іншим, не стати самому негідним. | 27 А морю тїло моє і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нїкчемним. |