1 (8-23) Бо не буде темноти для того, хто утискуваний. Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів. | 1 І не буде більше темряви у країні, де було горе. Як за минулих часів Він легко понизив землю Завулона і землю Нефталимову, так прославить приморську дорогу, Зайордання, Галілею поганську. | 1 Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло. | 1 Нарід, що ходить в темряві, погляньте на велике світло. Ви, що живете в країні і тіні смерті, на вас світло засіяє. | 1 Переднїйший час впокорив землю Забулонову й землю Нефталїєву; та пізнїйший звеличить приморську дорогу, за-Йорданську сторону, Галилею поганську. |
2 (9-1) Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними! | 2 Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що мешкають в країні тіні смертної, світло засяє. | 2 Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси. Вони радіють перед тобою, як радіють під час жнив, як веселяться, коли здобич паюють. | 2 Множество народу, який ти вивів у твоїй радості, і розвеселиться перед Тобою як ті, що радіють в жнива, і так як ті, що ділять здобич. | 2 Люд, що в темряві блукає, з'уздрить сьвітло велике; живучим в країнї тїнї смертної, сьвітло засияє. |
3 (9-2) Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич! | 3 Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться в пору жнив, як радіють, ділячи здобич. | 3 Ярмо бо розтрощиш, що над ним тяжіло, палицю на плечах у нього і тростину його посіпаки - як за часів Мідіяна. | 3 Томущо буде забране ярмо, що лежить на них, і палиця, що на їхній шиї. Бо Господь розбив палицю тих, що вимагають, як у дні, що за мадіяма. | 3 Ти розмножиш народ, даси йому радощі великі; звеселиться він перед тобою, як веселяться, коли обжинки справляють, як радуються, коли здобич дїлять. |
4 (9-3) Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма. | 4 Бо ярмо, яке обтяжує його, і берло, яке завдає йому урази, і палицю його пригноблювача Ти знищиш, як за часів Мідіяма. | 4 Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров'ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий. | 4 Бо заплатять за всяку одіж зібрану обманою і одіж зі зміною, і вимагатимуть, якщо були спалені. | 4 Бо ярмо, що його давило, й палицю, що його побивала, й тростину у гнобителя його - ти поторощиш, як за Мидияма. |
5 (9-4) Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров'ю, стане все це пожежею, за їжу огню! | 5 Бо всяке взуття воїна під час битви і одяг, облитий кров'ю, будуть спалені, вогнем будуть пожерті. | 5 Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. | 5 Бо дитина нам народилася, і нам даний був син, якого влада була на його раменах, і його імя назветься: Ангел великої поради. Бо Я наведу мир на володарів, мир і здоровя для нього. | 5 Бо вся обув жовнїра й одежа, в війнї кровю злита, пійде на спаленнє, на жир огневі. |
6 (9-5) Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. | 6 Бо дитятко вродилося нам; Нам Син даний; і влада на раменах Його, і дадуть Йому ймення: Чудовий Порадник, Бог міцний, Батько вічности, Князь миру. | 6 Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, - ревність Господа сил це чинить. | 6 Його влада велика, і його миру немає границі на престолі Давида і його царству, щоб випрямити його і підняти його в праведності і в суді від тепер і до віку часу. Ревність Господа Саваота це зробить. | 6 Бо хлопятко народилось нам - син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира. |
7 (9-6) Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить! | 7 Примноженню володарювання Його і миру не буде кінця на престолі Давидовім і в царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і до віку. Ревність Господа Сил вчинить це. | 7 Господь послав до Якова слово, і воно в Ізраїлі впало. | 7 Господь післав смерть на Якова, і вона прийшла на Ізраїль, | 7 Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить. |
8 (9-7) Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля, | 8 Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля, | 8 Увесь народ його розуміє, Ефраїм і мешканці Самарії, що згорда й з набундюченим серцем кажуть: | 8 і пізнає ввесь нарід Ефраїма і ті, що сидять в Самарії з гордістю і високим серцем, ті, що кажуть: | 8 Слово посилає Господь до Якова, й спевняєсь воно на Ізраїлї, |
9 (9-8) і пізнає народ, увесь він, Єфрем та мешканець Самарії, що говорять з пихою й надутістю серця: | 9 Щоб спізнав увесь народ, Єфрем і мешканці Самарії, котрі з гордістю і пихатим серцем кажуть: | 9 «Упала цегла, збудуємо з каміння: вирубано сикомори, заступимо їх кедром.» | 9 Цегли впали, але ходіть врубаємо каміння і зріжемо сикомори і кедри і збудуємо собі башту. | 9 Щоб узнав (свою нерозвагу) ввесь народ - Ефраїм і осадники Самариї, що так згорда й надуто мовляють: |
10 (9-9) Попадали цегли, а ми побудуємо з каменя тесаного, сікомори позрубувано, та замінимо їх кедрами! | 10 Цеглини попадали, збудуємо з тесаного каменя; вирубані сикомори, то замінимо їх кедрами. | 10 Але Господь підняв на нього його супостатів і збудив його противників: | 10 І Бог розібє тих, що повстають проти гори Сіону, і розібє ворогів, | 10 Опала цегла, - побудуємо з тесаного каменя, вирубано сикомору, - заступимо її кедриною. |
11 (9-10) Та над ним Господь зміцнив противників Реціна, а його ворогів нацькував: | 11 І підніме Господь супроти нього ворогів Реціна, і супротивників його озброїть. | 11 Арама зі сходу, а філістимлян із заходу, і пожирають вони Ізраїля повним ротом. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята. | 11 Сирію зі сходу сонця і греків зі заходу сонця, що пожирають Ізраїль всіма устами. Над всіма цими не відвернувся гнів, але рука ще висока. | 11 І підніме Господь проти його ворогів Резинових, і узброіть неприятелїв його: |
12 (9-11) Арама попереду, а филистимлян позаду, і пожерли Ізраїля цілою пащею... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його! | 12 Сирійців зі сходу, а филистимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля цілим ротом. Але при цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще піднесена | 12 Та все ж таки народ не повернувся до того, хто його бив, і не шукав Господа сил. | 12 І нарід не відвернувся, аж доки не був зранений, і не шукали Господа. | 12 Сирийцїв од сходу, Филистіїв з заходу, й будуть вони Ізраїля повним ротом жерти. Та й ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута. |
13 (9-12) Та народ не звернувся до Того, Хто вразив його, і не шукали Господа Саваота... | 13 Але народ не звертається до Того, Хто уразив його, і до Господа Саваота не поспішає. | 13 Тоді Господь відтяв в Ізраїля одного дня голову й хвоста, пальму й тростину. | 13 І Господь забрав в Ізраїля голову і хвіст, великого і малого в одному дні, | 13 Та народ таки не обертаєсь до караючого його, й до Господа Саваота не прибігає. |
14 (9-13) Тому то Господь відсік від Ізраїля голову й хвіст, пальму й очеретину за одного дня. | 14 І відітне Господь голову і хвоста в Ізраїля, пальму і палицю одного дня; | 14 Старець і знатний - то голова; а пророк- що навчає неправди, то хвіст. | 14 старця і тих, що дивуються обличчями, це голова, і пророка, що навчає беззаконня, це хвіст. | 14 І відсїче Господь у Ізраїля голову й хвоста, зітне пальму й тростину одного дня: |
15 (9-14) Старий та поважаний це та голова, а пророк, що навчає неправди, це хвіст. | 15 Старець і значний – це голова; а брехливий пророк – то є хвіст. | 15 Провідники цього народу зводять його з дороги, і тії, що дали себе вести, загинули. | 15 І буде, що ті, що зводячи називають цей нарід блаженним, і зведуть, щоб їх пожерти. | 15 Старець і знатний се - голова; а пророк, що вчить неправди, се - хвіст. |
16 (9-15) І сталося, що поводатарі цього народу зробилися звідниками, і гинуть проваджені ними. | 16 І князі цього народу заводять його в облуду; і ведені ними загинуть. | 16 Тим то не матиме Господь утіхи з його хлопців, над сиротами й вдовами його не буде мати жалю, бо всі вони безбожні й злосливі; на устах у кожного безглуздя. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята. | 16 Через це над їхніми молодими Бог не зрадіє і їхніх сиріт і їхніх вдів не помилує, бо всі беззаконні і погані, і всякі уста говорять неправедне. Над всім цим не відвернувся гнів, але рука ще висока. | 16 Провідники сього народу поведуть його блудом, а ті, що даються їм вести - погибнуть. |
17 (9-16) Тому то його юнаками радіти не буде Господь, а до сиріт його й його вдів милосердя не матиме, бо кожен безбожний й злочинець, і злобне всі уста говорять. При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!... | 17 А тому юнаками його не радітиме Господь, і сиріт його і вдів не помилує; бо всі вони лицеміри і злодії, і вуста всіх говорять нечисто. І при всьому цьому не відвернеться Його гнів, і рука Його ще піднесена. | 17 Бо злоба розгорілася вогнем, що пожирає тернину і глоди колючі та палить нетрі в ліоі, що аж стовпами дим іде вгору. | 17 І беззаконня розгориться як огонь і як суха трава буде пожерта огнем. І загориться в хащах лісу, і пожере все те, що довкруги горбів. | 17 Тим не мати ме Господь утїхи й з хлопцїв у його, та й сиріт і вдовиць його не помилує; бо вони всї зледащіли, всї вони нещирі, та й всї уста безбожностї повні. Та й ще гнїв його не одвернесь і рука його все ще простягнута. |
18 (9-17) Бо злоба горить, як огонь, пожирає тернину й будяччя, і палає по запустах лісу, і крутяться вверх стовпи диму... | 18 Тому що беззаконня, наче вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник, і палає в нетрищах лісу, і підносяться стовпи диму. | 18 Гнів Господа сил спалив землю, і народ став здобиччю вогню; ніхто не щадить і брата свого. | 18 Через гнів господньої люті згоріла вся земля і буде нарід як спалений огнем. Людина не помилує свого брата | 18 Бо беззаконність огнем загорілась; пожерає тернину й бодяки колючі, та палає в гущавинах лїса, що аж стовпами дим піднімаєсь. |
19 (9-18) Від лютости Господа Саваота земля загориться, і стане народ, як пожива огню, і не пощадить жоден брата свого!... | 19 Лють Господа Саваота обпалить землю, і народ стане, мовби поживою вогню; не помилує чоловік брата свого. | 19 Гризуть направо, і все голодні; їдять наліво, та не ситі; кожен їсть тіло ближнього свого: | 19 але зверне на право, бо голодуватиме, і їстиме з ліва, і людина не насититься їдячи тіло свого рамена. | 19 Лютість Господа Саваота спалить землю, і народ станеться жиром огня; чоловік не пощадить і брата свого. |
20 (9-19) І різати буде праворуч, та буде голодний, і жертиме зліва, але не насититься, кожен жертиме тіло рамена свого: | 20 І будуть різати праворуч, і залишаться голодні, і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожний буде пожирати плоть тіла свого. | 20 Манассія - Ефраїма, Ефраїм -Манассію, обидва разом проти Юди; але по тому всьому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята. | 20 Бо Манассія їстиме Ефраїма і Ефраїм Манассію, бо разом воюватимуть проти Юди. На цих всіх не повернувся гнів, але рука ще висока. | 20 Різати муть управо, та й будуть голодні; будуть їсти на лїво, та й не будуть ситі; кожен їсти ме тїло, руки в себе: |