1 Ісус же на гору Оливну пішов.1 А Ісус пішов на гору Олив.1 Подавсь Ісус на Оливну гору.1 Ісус же пішов на Оливну гору.1 Ісус же пійшов на гору Оливну.
2 А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.2 А вранці знову прийшов до храму, і увесь народ йшов до Нього. Він сів і навчав їх.2 Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх.2 А вдосвіта знову прийшов до храму; весь народ ішов до нього; сівши, навчав їх.2 Вранцї ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сївши навчав їх.
3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,3 Тут книжники і фарисеї привели до Нього жінку, котру спіймали на перелюбі, поставили її посередині,3 І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині,3 Приводять [до нього] книжники й фарисеї жінку, зловлену під час перелюбу; поставивши її посередині,3 Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посерединї,
4 та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...4 Та й сказали Йому: Учителю! Оцю жінку спіймали на перелюбі;4 і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку.4 кажуть до нього: Учителю, ця жінка явно була спіймана в перелюбі.4 кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.
5 Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?5 А Мойсей у Законі заповідав нам побивати таких камінням. Ти що скажеш?5 Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?»5 В законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. Що ти на це скажеш?5 В законї ж Мойсей нам звелїв таких каменувати; Ти ж що кажеш?
6 Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...6 А казали так, щоб спокусити Його, і знайти що-небудь, аби звинуватити Його. Але Ісус нахилився низенько і писав пальцем по землі, наче не зважаючи на них.6 Іспитували вони його, казавши так, - щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі.6 Це розповідали, випробовуючи його, щоб мати на чому оскаржити його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем на землі,6 Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землї.
7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...7 Але вони невгавали, запитували Його, то Він випростався й сказав їм: Хто з вас без гріха, перший кинь каменя в неї.7 А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, - нехай перший кидає у неї камінь!»7 [не звертаючи на них уваги]. Як наполягали у своїх запитаннях, підвівся і сказав до них: Хто з вас без гріха, хай перший кине на неї камінь.7 Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.
8 І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...8 І знову нахилився низенько й писав по землі.8 І знову нахилившись, писав по землі.8 І знову, схилившись, писав на землі.8 І, знов, схилившись до долу, писав по землї.
9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...9 А вони, зачувши те і відчуваючи докори совісті, почали один по одному відходити, починаючи від старших, аж до останніх; і залишився один Ісус та жінка, що стояла посередині.9 Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині.9 Вони ж, почувши, [і будучи засоромлені совістю], відходили один по одному, почавши від старших [до останніх]; і лишився сам [Ісус] та жінка, що стояла посередині.9 Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останнїх; і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї.
10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?10 Ісус випростався і, не бачачи нікого, окрім жінки, сказав їй: Жінко! Де твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?10 Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?»10 Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лиш саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, що звинуватили тебе]? Ніхто тебе не засудив?10 Піднявши ся ж Ісус і нїкого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? нїхто тебе не осудив?
11 А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!11 Вона відповіла: Ніхто, Господе! Ісус сказав їй: І Я не осуджую тебе; іди і надалі не гріши.11 «Ніхто, Господи», -відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.»11 Вона відповіла: Ніхто, Господи. Сказав їй Ісус: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.11 Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.
12 І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.12 Знову говорив Ісус до народу і сказав їм: Я – світло світові; хто йде слідом за Мною, той не буде ходити в пітьмі, але буде мати світло життя.12 І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»12 Знову промовляв до них Ісус, кажучи: Я - світло для світу; хто піде за мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя.12 Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
13 Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.13 Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє не справжнє.13 Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе - неправдиве твоє свідоцтво.»13 Тоді сказали йому фарисеї: Ти свідчиш про себе сам і твоє свідчення не є правдивим.13 Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве.
14 Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.14 Ісус сказав їм у відповідь: Якщо Я навіть Сам про Себе свідчу, то свідчення Моє істинне, тому що Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я, і куди йду;14 А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу.14 Відповів їм Ісус і сказав їм: Хоч я свідчу сам про себе, моє свідчення є правдивим, бо я знаю, звідки прийшов і куди йду;14 Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.
15 Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.15 Ви судите з огляду на плоть, а Я не суджу нікого;15 Ви судите за тілом - я не суджу нікого.15 а ви не знаєте, звідки я і куди йду. Ви тілом судите, - я ж не суджу нікого.15 Ви по тїлу судите; я не суджу нїкого.
16 А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!16 А коли й суджу Я, то суд Мій істинний, тому що Я не один, але Я і Батько, що послав Мене;16 Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене.16 А якщо я і суджу, то мій суд є правдивим, бо я не один, але з тим, що мене послав, - з Батьком.16 Коли ж я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.
17 Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.17 І в законі вашому написано, що свідчення двох людей правдиве.17 Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей - правдиве.17 У вашому ж таки законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.17 І в законї ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.
18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.18 Я Сам засвідчую про Себе, і свідчить про Мене Батько, що послав Мене.18 Я свідчу про себе самого, - й Отець, який послав мене, про мене свідчить.»18 Я сам свідчу про себе і свідчить про мене й той, що мене послав, - Батько.18 Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.
19 І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.19 Тоді сказали Йому: Де Твій Батько? Ісус відповів: Ви не знаєте ні Мене, ані Батька Мого; якби ви знали Мене, то знали б також Батька Мого.19 Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.»19 Тоді запитали його: Де твій Батько? Відповів Ісус: Ані мене не знаєте, ані мого Батька; коли б ви мене знали, то знали б і мого Батька.19 Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, нї Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.
20 Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...20 Ці слова виповідав Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі, і ніхто не схопив Його, тому що не прийшла ще година Його.20 Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його.20 Ці слова сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі; і ніхто не схопив його, бо ще не надійшла його година.20 Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і нїхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.
21 І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...21 Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріхах ваших; куди Я йду, ви туди прийти не можете.21 А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.»21 Знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу і шукатимете мене, і в гріхові своєму помрете. Куди я йду, туди ви не можете піти.21 Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.
22 А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?22 Тут юдеї загомоніли: невже Він уб‘є Себе Сам? Бо каже: Куди Я йду, ви не можете прийти?22 Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб'є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти22 Міркували поміж собою юдеї, чи бува сам себе він не вб'є, коли каже: Куди я іду, туди ви не можете піти?22 Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?
23 І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.23 Він сказав їм: Ви – з долішніх, а Я з горішніх; ви від цього світу, а Я не від світу цього;23 І далі ще казав їм: «Ви здолу, я - згори. Ви з цього світу, я - не з цього світу.23 І говорив їм: Ви з долу, я з високости; ви - від цього світу, я - не від цього світу.23 І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.
24 Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.24 Саме тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших; бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете у гріхах ваших.24 Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я - Сущий, помрете у ваших гріхах.»24 Тому я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо якщо не повірите, що то я, помрете у ваших гріхах.24 Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.
25 А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.25 Тоді сказали Йому: А хто Ти такий? Ісус сказав їм: Від початку Сущий, як оце кажу вам.25 Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам.25 А вони запитали його: Хто ти? Сказав їм Ісус: Я - початок, що й кажу вам.25 Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глаголю вам.
26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.26 Багато маю сказати і судити про вас; але Той, Хто послав Мене, є істинний, і що Я чув од Нього, те й повідую світові.26 Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.»26 Багато чого маю про вас говорити і судити; але той, хто послав мене, є правдивий; і я світові те говорю, що від нього почув.26 Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.
27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.27 Не зрозуміли, що Він казав їм про Батька.27 А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив.27 Не збагнули вони, що то він говорив їм про Батька.27 Не розуміли, що про Отця їм глаголе.
28 Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.28 Тож Ісус сказав їм: Коли піднесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що це Я і що нічого не вчиняю від Себе; але, як навчив Мене Батько Мій, так і повідую.28 Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю,28 Отож, сказав їм Ісус: Коли підіймете Сина Людського, тоді збагнете, що це я і що від себе нічого не роблю, а тільки як навчив мене [мій] Батько, - те й говорю.28 Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.
29 А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Батько не залишив Мене одного, бо Я завжди чиню те, що Йому угодно.29 і що той, хто послав мене, - зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.»29 Той, хто послав мене, - зі мною; [Батько] не лишив мене самого, бо я завжди роблю те, що йому до вподоби.29 І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.
30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.30 Коли Він говорив це, багато увірувало в Нього.30 І коли говорив так, численні увірували в нього.30 Як він це говорив, багато хто повірив у нього.30 Як се Він промовляв, многі увірували в Него.
31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,31 Тоді сказав Ісус до тих, що увірували в Нього, юдеям: Якщо будете дотримуватися Мого слова, то ви справжні Мої учні;31 І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми31 Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в нього: Якщо ви перебуватимете в моїм слові, тоді справді будете моїми учнями,31 Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете,
32 і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!32 І пізнаєте істину, й істина вчинить вас вільними.32 і спізнаєте правду, і правда визволить вас.»32 і пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними.32 і зрозумієте правду, й правда визволить вас.
33 Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?33 Йому відповідали: Ми насіння Авраамове і не були рабами нікому ніколи; чому ж Ти кажеш: Станете вільними?33 Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв33 Відповіли йому: Ми є Авраамовим насінням і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же ти кажеш, що станемо вільними?33 Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї нїколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?
34 Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.34 Ісус відповів їм: Істинно, істинно повідую вам: Кожний, хто чинить гріх, є невільник гріха.34 Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник!34 Відповів їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.34 Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.
35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.35 Але невільник не живе в домі вічно; Син залишається повік;35 Невольник не перебуває в домі повсякчас - повсякчас перебуває син.35 Але невільник не лишається в оселі вічно; Син же лишається вічно.35 Невільник же не пробуває в дому до віку, Син пробуває до віку.
36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.36 Отож, якщо Син учинить вас вільними, то справді вільними будете.36 Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні.36 Отож, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.36 Коли ж Син визволить вас, справдї вільними будете.
37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.37 Знаю, що ви насіння Авраамове; одначе шукаєте вбити Мене, тому що слово Моє не вміщається в вас.37 Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці.37 Знаю, що ви є насінням Авраамовим, але прагнете мене вбити, бо моє слово не вміщується в вас.37 Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.
38 Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого.38 Я повідую те, що бачив у Батька Мого; а ви те чините, що бачили у батька вашого.38 Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.»38 Я кажу те, що побачив у [мого] Батька; а ви чините те, що чули від [вашого] батька.38 Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.
39 Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.39 Сказали Йому у відповідь: Батько наш є Авраам. Ісус сказав їм: Якби ви були дітьми Авраамовими, то справи Авраамові вчиняли б;39 Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими - чинили б ви діла Авраамові.39 Сказали йому у відповідь: Авраам є наш батько. Каже їм Ісус: Якби ви були Авраамовими дітьми, ви чинили б діла Авраама;39 Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.
40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.40 А тепер шукаєте вбити Мене, Чоловіка, що сказав вам істину, котру чув од Бога; Авраам цього не чинив.40 Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам.40 нині ж прагнете вбити мене - людину, що сказала вам правду, яку почула від Бога: Авраам такого не робив.40 Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.
41 Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.41 Ви чините справи батька вашого. На це сказали Йому: Ми не від перелюбу вродилися; одного Батька маємо – Бога.41 Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, - кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.»41 Ви робите діла вашого батька. Вони сказали йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Батька - Бога.41 Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.
42 А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.42 Ісус сказав їм: Якби Бог був Батьком вашим, то ви любили б Мене, тому що Я від Бога вийшов і зійшов; бо Я не Сам від Себе прийшов, але Він послав Мене.42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.42 Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Батьком, ви полюбили б мене, бо я від Бога вийшов і прийшов - не від себе ж самого прийшов, але він мене послав.42 Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.
43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.43 Чому ви не розумієте мови Моєї? Тому що не можете почути слова Мого.43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.43 Чому не розумієте моєї мови? - Бо ви не можете чути мого слова.43 Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.
44 Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.44 Ваш батько диявол, і ви хочете виконати похоті батька вашого. Він був душогубом від початку і не встояв в істині, бо немає в ньому істини; коли виповідає він лжу, то виповідає своє, бо він облудник, і батько брехні.44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі.44 Ваш батько - диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в правді не встояв, бо нема в ньому правди. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він брехун і батько його.44 Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.
45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.45 А коли Я істину повідую, то не вірите Мені.45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите.45 А коли я правду кажу, - не вірите мені.45 А що я правду глаголю, не віруєте менї.
46 Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?46 Хто з вас викриє в Мені неправду? А якщо Я повідую істину, то чому ви не вірите Мені?46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите?46 Хто з вас оскаржить мене за гріх? Якщо правду кажу, то чому ви мені не вірите?46 Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї?
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.47 Хто від Бога, той слухає слова Божі; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.»47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога.47 Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.
48 Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?48 На це юдеї відповідали і сказали Йому: Чи не правду ми кажемо, що Ти самарянин і що демон у Тобі?48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?»48 Відповіли на це юдеї і сказали: Хіба не так ми говоримо, що ти самарянин і біса маєш?48 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи не добре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?
49 Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.49 Ісус відповів: У Мені демона немає, але Я шаную Батька Мого, а ви Мене зневажаєте.49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж - зневажаєте мене.49 Відповів Ісус: Я біса не маю; але шаную мого Батька, а ви мене зневажаєте.49 Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.
50 Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.50 А втім, Я не шукаю Моєї слави: є Той, що шукає і судить.50 Слави для себе я не шукаю. Є - хто шукає і судить.50 Я не шукаю власної слави: є той, хто шукає і судить.50 Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.
51 Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!51 Істинно, істинно повідую вам: Хто дотримується слова Мого, той не побачить смерти повік.51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»51 Щиру правду, щиру кажу вам, що коли хто збереже моє слово, не побачить смерти до віку.51 Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.
52 І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.52 Юдеї сказали Йому: Тепер пізнали ми, що демон у Тобі; Авраам помер і пророки, а Ти запевняєш: Хто буде дотримуватися слова Мого, той не спізнає смерти повік.52 А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки.52 Сказали йому юдеї: Отепер ми дізналися, що маєш біса. І Авраам помер, і пророки; а ти кажеш, що коли хто збереже моє слово, не скуштує смерти ніколи.52 Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.
53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?53 Невже Ти більший від батька нашого Авраама, котрий помер? І пророки померли: За кого Ти Себе маєш?53 Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?»53 Чи ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким себе самого робиш?53 Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш?
54 Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.54 Ісус відповів: Якщо Я Сам Себе прославляю, то слава Моя ніщо; Мене прославляє Батько Мій, про Котрого ви кажете, що Він Бог ваш;54 Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя - ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, - той мене прославляє.54 Відповів Ісус: Якщо я прославлятиму себе самого, то слава моя - ніщо. Це мій Батько мене прославляє, - той, про якого ви кажете, що він є нашим Богом;54 Відказав Ісус: Коли я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.
55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду схожим на вас облудником; але Я знаю Його і слова Його дотримуюся;55 Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово.55 ви його не пізнали; я ж його знаю. І якщо скажу, що не знаю його, то буду подібним до вас - брехуном; але я його знаю та зберігаю його слово.55 І не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.
56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.56 Авраам, батько ваш, був радий побачити день Мій: і побачив, і вельми радів.56 Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій - і звидів, і втішився.»56 Авраам, ваш батько, радий був би побачити мій день - і побачив, і втішився.56 Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.
57 А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?57 На це сказали Йому юдеї: Тобі ще й п‘ятдесяти літ немає, – і Ти бачив Авраама?57 Юдеї ж йому: «Ще й п'ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?»57 Сказали йому на це юдеї: Не маєш ще й п'ятдесяти років, а вже бачив Авраама?57 Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?
58 Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.58 Ісус сказав їм: Істинно, істинно повідую вам: Передніше, аніж був Авраам, Я є.58 І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.»58 Сказав їм Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам: Перш ніж Авраам був, - я є.58 Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.
59 І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.59 Тоді набрали каміння, щоб кидати в Нього, але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши серед них, і попростував далі.59 І вхопили каміння, щоб кинути на нього, - та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.59 Тоді схопили каміння, щоб кидати на нього. Ісус же сховався, і вийшов з храму, [пройшовши між ними, й попрямував далі].59 Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і пійшов так мимо.