1 А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки. | 1 А про що ви писали мені, то краще чоловікові не торкатися жінки. | 1 А відносно того, що ви мені писали, то воно добре чоловікові не займати жінки. | 1 А про що ви писали [мені], то добре було б чоловікові до жінки не дотикатися. | 1 Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати. |
2 Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. | 2 Але, щоб уникнути розпусти, кожний май свою дружину, і кожна май свого чоловіка, | 2 Однак, з уваги на розпусту, кожний хай має свою жінку, і кожна хай має свого чоловіка. | 2 Але, щоб уникнути розпусти, хай кожний має свою дружину і кожна хай має свого чоловіка. | 2 Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має. |
3 Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. | 3 Нехай чоловік ставиться до дружини з належною прихильністю; так само й дружина до чоловіка. | 3 Хай чоловік віддає належне жінці, так само й жінка - чоловікові. | 3 Хай чоловік віддає дружині належну [любов], так само й дружина чоловікові. | 3 Нехай чоловік оддає жінцї, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові. |
4 Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. | 4 Дружина не має влади над своїм тілом, але чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, але дружина. | 4 Жінка не має влади над своїм тілом, лише - чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, лише - жінка. | 4 Дружина не володіє своїм тілом, а чоловік; так само й чоловік не володіє своїм тілом, а дружина. | 4 Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тїлом не має власти, а жінка. |
5 Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням. | 5 Не ухиляйтеся одне від одного, хіба за згодою, на певний час, задля посту з молитвою, а потім будьте разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестримністю. | 5 Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою, до часу, щоб вам віддатися молитві, а потім сходьтеся разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю. | 5 Не ухиляйтеся одне від одного, хіба що за згодою, тимчасово, коли перебуваєте в [пості й] молитві, - і знову будьте разом, щоб сатана не спокушував вас нестриманістю вашою. | 5 Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згодї на (який ся) час, щоб пробували в постї та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокушував вас невдержаннєм вашим. |
6 А це говорю вам як раду, а не як наказа. | 6 А втім, все це сказане мною як порада, а не як наказ. | 6 Говорю це як раду, а не як наказ. | 6 Кажу це як пораду, не як наказ. | 6 Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу. |
7 Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так. | 7 Бо маю бажання, щоб усі люди були, як я; але кожний має своє обдаровання від Бога, один так, а інший так. | 7 Я бажав би, щоб усі люди були, як я, та кожний має свій особливий дар від Бога, один - такий, а другий - інший. | 7 Бажаю, щоб усі люди були, як і я; але кожний має свій дар від Бога, - один такий, другий інакший. | 7 Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так. |
8 Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я. | 8 А неодруженим і вдовам кажу: добре їм залишатися, як я; | 8 Кажу ж нежонатим та вдовицям, що добре їм, коли зостануться, як я; | 8 Неодруженим і вдовам кажу: добре їм, якщо залишаться, як і я. | 8 Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я. |
9 Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися. | 9 Та коли не можуть утриматися, то нехай беруть шлюб; бо краще пошлюбитися, аніж розпалюватися. | 9 але коли не можуть стриматися, нехай одружуються: ліпше одружитися, ніж розпалюватися. | 9 Коли ж не можуть стриматися, хай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися. | 9 Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись. |
10 А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком! | 10 А тим, що пошлюбилися, не я наказую, а Господь: дружині не розлучатися з чоловіком, - | 10 Одруженим же наказую не я, але Господь: Жінка нехай не розлучається від свого чоловіка; | 10 А тим, що одружилися, завіщаю не я, а Господь: Щоб жінка з чоловіком не розлучалася. | 10 Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучаєть ся з чоловіком. |
11 А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини! | 11 А якщо розірве шлюб, то має залишитися незаміжньою, або помиритися з чоловіком своїм, - і чоловікові не залишати дружини своєї. | 11 коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня, або нехай помириться з чоловіком, - а чоловік нехай не відпускає жінки! | 11 Якщо ж і розлучиться, хай залишається неодруженою, або ж хай помириться з чоловіком - і чоловік хай не відпускає дружини. | 11 Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся. |
12 Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її. | 12 А іншим я кажу, а не Господь: Коли якийсь брат має дружину невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її; | 12 А іншим то кажу я, не Господь: Коли якийсь брат має невіруючу жінку, і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає. | 12 Іншим уже кажу я, а не Господь: Якщо якийсь брат має невіруючу дружину і та погоджуєтся жити з ним, хай її не покидає. | 12 Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат має жінку, що не вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її. |
13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його. | 13 І дружина, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, нехай не залишає його. | 13 І коли якась жінка має невіруючого чоловіка, і цей погоджується з нею жити, нехай чоловіка не відпускає. | 13 А коли яка жінка має невіруючого чоловіка і той хоче жити з нею, хай не покидає чоловіка. | 13 І котора жінка має чоловіка, що не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його. |
14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі. | 14 Бо невіруючий чоловік освячується дружиною віруючою, і дружина невіруюча освячується чоловіком віруючим; інакше діти ваші були б нечисті, а тепер святі. | 14 Невіруючий бо чоловік освячений жінкою, і невіруюча жінка освячена братом. Інакше ваші діти були б нечисті, а тепер вони святі. | 14 Бо невіруючий чоловік освячується через дружину, а невіруюча дружина освячується через брата. А інакше ваші діти - нечисті; тепер же вони святі. | 14 Осьвячуєть ся бо чоловік невіруючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато дїти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті. |
15 А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. | 15 А якщо невіруючий хоче розірвати шлюб, нехай розлучається; брат чи сестра у таких випадках не зв'язані; до миру закликав нас Господь. | 15 Коли ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра не зв'язалися в такім випадку: Бог покликав нас жити в мирі. | 15 Якщо ж невіруючий розлучається, - хай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв'язані: бо ж покликав вас Бог в мирі. | 15 Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог. |
16 Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини? | 16 Звідки ти знаєш, дружино, чи не врятуєш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, що не врятуєш дружину? | 16 Звідки ж знаєш, жінко, чи спасеш свого чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи спасеш жінку? | 16 Звідки знаєш, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або, чоловіче, звідкіля знаєш, чи не спасеш дружини? | 16 Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш? |
17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую. | 17 Тільки кожний чини так, як Бог йому визначив, і кожний, як Господь закликав; так я наказую всім церквам. | 17 А поза цим хай кожний так поводиться, як уділив йому Господь та як Бог кожного покликав. Так я наказую по всіх Церквах. | 17 Хай тільки кожний так ходить, як кому відміряв Господь, як був покликаний Богом. І так я навчаю в усіх церквах. | 17 Тільки, як кожному удїлив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую. |
18 Хто покликаний був в обрізанні, нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрізанні, нехай не обрізується. | 18 Чи покликаний хтось обрізаним, не приховуй; чи покликаний хтось необрізаним, не обрізайся. | 18 Як хтось покликаний був обрізаним, хай того не цурається; а як покликаний у необрізанні, хай не обрізується. | 18 Як хтось був покликаний в обрізанні, хай він не цурається. Як хтось був покликаний в необрізанні, - хай не обрізується. | 18 Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся. |
19 Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей. | 19 Обрізання ніщо, і необрізання ніщо; але все - у дотриманні заповідей Божих. | 19 Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, лише - зберігання заповідей Божих. | 19 Обрізання ніщо і необрізання ніщо; головне - дотримуватися Божих заповідей. | 19 Обрізаннє нїщо, і необрізаннє нїщо, а хороненнє заповідей Божих. |
20 Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був. | 20 Кожний нехай лишається у тому званні, в якому покликаний. | 20 Кожний нехай зостанеться у тому стані, в якім Бог його покликав. | 20 Кожний хай залишається в тому покликанні, в якому був покликаний. | 20 Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся. |
21 Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це. | 21 Чи рабом був ти прикликаний, не бентежся; але якщо можеш стати вільним, то краще скористайся з цього. | 21 Рабом тебе покликано? Не журися! Навіть коли ти можеш стати вільним, намагайся використати твій стан рабства; | 21 Чи ти був покликаний як раб? Не журися! Але якщо можеш стати вільним, - скористайся з цього. | 21 Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся. |
22 Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній; так само покликаний і визволенець він раб Христа. | 22 Бо той, хто покликаний Господом, будучи рабом, є вільний Господа; так само й той, хто прикликаний вільним, є слуга Христів. | 22 бо раб, покликаний у Господі - Господній визволенець. Так само й вільний, коли його покликано, є раб Христа. | 22 Бо раб, покликаний Господом, є вільним у Господа. Так само покликаний вільним - є Христовим рабом. | 22 Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів. |
23 Ви дорого куплені, тож не ставайте рабами людей! | 23 Ви викуплені за високу ціну! Не ставайте рабами людей. | 23 Ви куплені високою ціною! Не ставайте рабами людей. | 23 Ви куплені ціною; не ставайте рабами людей. | 23 Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людськими. |
24 Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається! | 24 У якому званні хтось покликаний, браття, у тому кожний залишайся перед Богом. | 24 Хай кожний, брати, перед Богом лишиться у стані, в якому був покликаний. | 24 Кожний, братове, хай залишаєтся перед Богом у тому стані, в якому був покликаний. | 24 У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробуває перед Богом. |
25 Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість буть вірним. | 25 Відносно дівоцтва я не маю настанов од Господа, але даю пораду, як той, що одержав від Господа милість бути йому вірним. | 25 Щождо дівиць, то наказу Господнього не маю, а даю раду як той, хто завдяки милості Божій гідний довір'я. | 25 Про цнотливість наказу від Господа не маю, а даю пораду як той, що помилуваний Господом, гідний довір'я. | 25 Про дїв же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути. |
26 Отож за сучасного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так. | 26 Отож, з огляду на теперішні утиски, визнаю за краще чоловікові залишатися так. | 26 Отже, через теперішні клопоти, уважаю що це добре, тобто, що воно людині добре так бути. | 26 Отож, з огляду на сучасні утиски, визнаю за краще, що людині добре залишатися так. | 26 Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути. |
27 Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розв'язання. Розв'язався від дружини? Не шукай дружини. | 27 Чи з'єднаний ти з дружиною? Не шукай розлучення. Чи залишився без дружини? Не шукай дружини. | 27 А зв'язаний ти з жінкою? Не шукай розв'язатись. Розв'язаний від жінки? Не шукай жінки. | 27 Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розлучення. Звільнився від дружини? Не шукай дружини. | 27 Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки. |
28 А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас. | 28 А втім, якщо й одружишся, не згрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не згрішить. Але такі будуть мати тілесні страждання; а мені вас шкода. | 28 Однак, коли оженишся, ти не згрішив; і коли дівчина виходить заміж, не грішить, але такі зазнають тілесного горя, - мені ж вас жалко. | 28 Якщо ж і одружишся, - ти не згрішив; якщо дівчина вийде заміж, - не згрішила. Але вони матимуть тілесні муки; мені ж вас шкода. | 28 Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся дїва, не згрішила; та горе по тїлу мати муть такі; я ж вас щаджу. |
29 А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають, | 29 Я вам кажу, браття: Час уже нетривалий, аж так, що ті, котрі мають дружин, мусять бути, як ті, що не мають; | 29 Ось що, брати кажу: Час короткий. Тож нехай ті, що мають жінок, живуть, немов би й не мали, | 29 Це кажу, братове, бо час короткий: тому хай і ті, що мають дружин, будуть як ті, що їх не мають; | 29 Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають; |
30 а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться; і хто купує, як би не набули, | 30 І ті, що плачуть, як ті, що не плачуть, і ті, що радіють, як ті, що не радіють, і ті, що купляють, як ті, що не придбали; | 30 і ті, що плачуть, немов би й не плакали, і ті, що веселяться, немов би не веселилися, і ті, що купують, немов би не посідали, | 30 а хто плаче, хай будуть як ті, що не плачуть; а ті, що радіють, - як ті, що не радіють; а ті, що купують, - як ті, що нічого не придбали; | 30 і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають; |
31 а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього. | 31 І ті, що користуються цим світом, як ті, що не користуються; бо минає образ світу цього. | 31 і ті, що користуються цим світом, немов би 6 не користувались, бо проминає образ світу цього. | 31 і ті, що користуються світом, - як ті, що ним не користуються; бо минає образ цього світу. | 31 і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього. |
32 А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві, | 32 А я хочу, щоб ви були без турбот. Неодружений нехай піклується про Господа, як догодити Господові; | 32 Я ж хочу, щоб ви були без журби. Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві; | 32 Я хочу, щоб ви не мали клопотів. Хто не одружився, журиться про Господнє - як догодити Господеві; | 32 Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господеві; |
33 а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині, | 33 А одружений піклується світським, як догодити дружині. Є різниця між заміжньою і дівчиною. | 33 а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці, | 33 а хто одружився, журиться про світське, - як догодити дружині, | 33 жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї. |
34 і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові. | 34 Незаміжня турбується про Господа, як догодити Господові, аби святою бути і тілом, і духом; а заміжня опікується світським, як догодити чоловікові. | 34 і він поділений. Так само й жінка незаміжня, і дівиця клопочеться про Господні справи, щоб бути святою і тілом, і духом, а заміжня клопочеться про справи цього світу, як догодити чоловікові. | 34 і тому він поділений. І незаміжня жінка й дівчина журяться про Господнє, - щоб бути святою тілом і духом; а та, що вийшла заміж, журиться про світське, як догодити чоловікові. | 34 Єсть (також) ріжниця між жінкою і дївицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові. |
35 А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа. | 35 Кажу це для вашої ж таки користі, не для того, щоб накласти на вас пута, але для того, щоб із побожністю і ревно служити Господові без розваг. | 35 Кажу це вам на вашу користь, - не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа. | 35 Кажу це вам на користь не для того, щоб ярмо на вас накласти, але щоб гідно й ревно трималися ви Господа. | 35 Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання. |
36 А як думає хто про дівчину свою, що соромно, як вона переросте, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай заміж виходять. | 36 А якщо хтось вважає непристойним для своєї дівчини те, щоб вона у зрілому віці залишалася так, то нехай чинить, як хоче, - не згрішить; нехай такі виходять заміж. | 36 Коли ж хтось думає, що він негоже чинить супроти дівчини своєї, дозволивши перецвісти їй, і так мало б бути, то нехай робить, що хоче, він не згрішить; нехай одружується. | 36 Як хто думає про свою дівчину що недобре, як вона постаріє і так залишається, то нехай робить, як хоче, - не згрішить: хай вийде заміж. | 36 Коли ж хто думає, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж. |
37 А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину, той робить добре. | 37 Але хто непохитно твердий у серці своєму, і, не маючи нужди, але є господарем своєї волі, вирішив у серці своєму берегти свою дівчину, - той гаразд чинить. | 37 Але коли хтось твердо стоїть при своїй думці, і, без примусу, маючи владу робити, що захоче, вирішив у своїм серці берегти свою дівчину, той робить добре. | 37 А хто несхитний серцем, не примушується, має владу над своєю волею і постановив у своєму серці берегти цнотливість, - той добре робить. | 37 Которий стоїть твердо в серцї, не маючи примусу, та має власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дївицю свою, добре робить. |
38 Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще. | 38 А тому той, хто віддає свою дівчину (доньку) заміж, чинить добре; а той, що не віддає, чинить краще. | 38 Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, а той, хто не віддає, робить ще краще. | 38 Отож, хто віддає дівчину, - добре робить, а хто не віддає її, - робить ще краще. | 38 Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить. |
39 Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі. | 39 Дружина зв'язана законом, аж доки живий чоловік її; а якщо чоловік її помре, вільна вийти, за кого хоче, тільки в Господі. | 39 Жінка - прив'язана до свого чоловіка, скільки віку його. Коли ж чоловік умре, вона вільна; за кого вона хоче, може вийти заміж, аби лише у Господі це було. | 39 Жінка зв'язана [законом], доки живе її чоловік. Якщо ж помре чоловік, вона вільна віддатися, за кого хоче, тільки щоб у Господі. | 39 Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї. |
40 Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа. | 40 Але вона щасливіша, якщо залишиться так, на мою пораду; а я гадаю, що маю Духа Божого. | 40 Однак, на мою гадку, вона буде щасливіша, коли зостанеться такою. Думаю, що і я маю Духа Божого. | 40 Блаженніше, якщо залишаєтся так, за моєю порадою. Думаю, що і я маю Божого Духа. | 40 Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого. |