1 Горе мені, бо я став, мов недобірки літні, як залишки по винобранні; нема грона на їжу, немає доспілої фіґи, якої жадає душа моя!1 Горе мені! Бо зі мною зараз, як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні стиглого плоду, котрого бажає душа моя.1 Горе мені, бо я став, мов останні літні плоди, немов той виноград по винозборі: ані однієї ягідки, щоб з'їсти, ані однієї спілої вчасно смокви, яких прагну.1 Горе мені, бо я став так як той, хто збирає трощу в жнива, і останки з збору винограду, коли немає грон щоб їсти, первоплодів. Горе мені, душе,1 Горе менї! я стою оце, неначе по жнивах, мов у виноградї по зборах: анї ягодки, щоб з'їсти, анї иншого спілого плоду, якого душа бажає.
2 Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого. Вони всі чатують на кров, один одного ловлять у сітку.2 Не стало милосердних на землі, немає праведних поміж людьми, всі влаштовують пастки, аби проливати кров; кожний закидає на брата свого сіть.2 Побожні зникли з краю, нема між людьми справедливих; на кров усі роблять засідки; один на одного сіті закидає.2 бо побожний згинув з землі, і немає того, хто випрямлюється в людях. Всі судять на кров, кожний гнітить свого ближнього гнітом.2 Позникали з землї милосердні, нема між людьми справедливих: всї засїдають, щоб кров пролити, брат на брата сїть заставляє.
3 Наставлені руки на зло, щоб вправно чинити його, начальник жадає дарунків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жадання своєї душі, і викривлюють все.3 Руки їхні обернені на те, щоб уміти чинити лихе; урядовці вимагають дарунків, і судді судять за хабарі, а вельможі виповідають недобрі жадання душі своєї і перекручують справу.3 До зла їхні руки спритні; князь вимагає, суддя чинить розправу за хабар, вельможа виявляє свої забаганки, правдою крутить.3 На зло приготовляють їхні руки. Володар просить, і суддя сказав мирні слова, це бажане його душі. І Я заберу3 На лихе у всїх готові руки без угаву; князь дарів вимагає, і суддя судить за гостинцї, а вельможі виявляють без сорому ледачі забаги душі своєї і перекручують справу.
4 Найліпший із них як будяк, найправдивіший гірший від терену. Настає день Твоїх сторожів, Твоїх відвідин, тепер буде збентеження їхнє!4 Кращий з-поміж них – мов терен, і справедливий – гірший, аніж колючий паркан. День оповісників Твоїх, навідування Твоє надходить; нині спіткає їх замішання.4 Найліпший з них, неначе тернина, найправедніший - немов пліт з колючок. День, оповіщений твоїми вартовими, - твоя кара - настає; тепер прийде на них тривога.4 їхні добра, поїдаючи як міль, і йдучи за правилами в дні твоїх відвідин. Горе горе, прийшли твої пімсти, тепер будуть їхні плачі.4 Лучший з них похожий на терен, а справедливий - ще гірший, нїж бодяччє в плотї. Надходить день, заповіданий віщими твоїми; й караючі навідання твої; борзо прийде на них трівога.
5 І другові не довіряйте, не надійтесь на приятеля, від тієї, що при лоні твоєму лежить, пильнуй двері уст своїх!5 Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від лежачої на ложі твоєму стережи двері уст твоїх.5 Не довіряйте другові, на приятеля не звіряйтесь, ба й перед тією, що лежить на твоїм лоні, стережи двері уст твоїх.5 Не надійтеся на друзів і не надійтеся на володарів, бережися твоєї співналожниці, щоб їй чогось не поставити.5 Тодї годї буде діймати віри другові, тодї не звіряйсь приятелеві, ба й перед тою, що лежить на лонї твойму, стережи двері уст твоїх.
6 Бо гордує син батьком своїм, дочка повстає проти неньки своєї, невістка проти свекрухи своєї, вороги чоловіку домашні його!6 Бо син зневажає батька, донька повстає супроти матері; невістка – супроти свекрухи своєї; вороги людини – домашні її.6 Бо син батька зневажає, дочка повстає на матір, невістка на свекруху, і кожному його домашні - вороги.6 Томущо син безчестить батька, дочка повстане проти своєї матері, невістка проти своєї свекрухи, вороги чоловіка всі мужі, що в його домі.6 Тодї бо син зневажати ме батька, дочка повстане на матїр, невістка на свекруху, - ворогами стануть чоловікові домашні його.
7 А я виглядаю на Господа, надіюсь на Бога спасіння мого, Бог мій почує мене!7 А я буду дивитися на Господа, сподіватися на Бога порятунку мого: Бог мій почує мене.7 Я ж на Господа буду споглядати, надіятись на Бога мого спасіння, і мій Бог мене почує.7 Я ж погляну на Господа, стерплю мого Бога спасителя, мене вислухає мій Бог.7 Я ж буду споглядати до Господа, буду вповати на Бога рятунку мого: Бог мій почує мене.
8 Не тішся, моя супротивнице, з мене, хоч я впала, Сіонська дочка, проте встану, хоч сиджу в темноті, та Господь мені світло!8 Не радій заради мене, супротивнице моя! Хоч я упав, але підведуся; хоч я в пітьмі, та Господь – світло для мене.8 Не тішся надо мною, о мій вороже, бо хоч я впав, але я встану; хоч перебуваю в темряві, - Господь є моє світло.8 Не радій мною, моя ворожнече, бо я впав. І встану, томущо коли сидітиму в темряві, Господь мене освітить.8 О, не тїшся моїм горем, моя ворожице! Хоч і впаду я, то знов устану; хоч попаду в темряву, то Господь мене осьвітить.
9 Буду зносити я гнів Господній, бо згрішила Йому, аж поки не вирішить справи моєї, та суду не вчинить мені. Він на світло мене попровадить, побачу Його справедливість!9 Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не розсудить справу і не звершить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло; і я побачу правду Його.9 Я буду гнів Господній нести, бо я згрішив супроти нього, аж доки не розсудить мою справу, не вчинить суду надо мною. Він виведе мене на світло, я побачу його справедливість.9 Я перенесу господний гнів, бо я згрішив проти нього, аж доки Він не оправдає мій суд. І Він зробить мій суд і виведе мене на світло, я побачу його праведність.9 Мушу гнїв Господень перетерпіти, - бо я согрішив перед ним -, доки не скінчить справу мою, не довершить суду надо мною; а тодї він виведе мене на сьвітло, а я спізнаю справедливість його.
10 І побачить оце все моя супротивниця, і сором покриє її, бо казала мені: Де Він, Господь, Бог твій? Приглядатимуться мої очі до неї, її топчуть тепер, як болото на вулицях.10 І побачить це супротивниця моя, і сором виповнить її, ту, що говорила мені: Де Господь твій? Надивляться на неї очі мої, як її буде потоптано, неначе твань на вулицях.10 Тоді мій ворог те побачить і сором його окриє - його, що говорив до мене: «Де Господь, Бог твій?» Очі мої дивитимуться на нього; тепер його будуть топтати, немов на вулиці грязюку.10 І моя ворожнеча побачить і зодягнеться в сором та, що говорить до мене: Де твій Господь Бог? Мої очі поглянуть на неї. Тепер вона буде на потоптання як болото на дорогах10 І побачить те ворожиця моя, й окриється стидом, за те, що договорювала менї: Де Господь, Бог твій? І надивляться очі мої, як її будуть топтати, неначе ту грязь на улицях.
11 Настане той день, щоб мури твої будувати, тоді віддалиться границя твоя цього дня!11 За дня спорудження мурів твоїх – цього дня подаленіє ухвала.11 День будування твоїх мурів -той день буде усунений далеко.11 в днях помазання цегли. Той день твоє вигублення і той день знищить закони.11 Коли ж прийде час відбудови мурів твоїх (Ерусалиме), - в той час скінчиться призначена кара.
12 Це той день, коли прийдуть до тебе з Асирії та аж до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки, і від моря до моря, і від гори до гори.12 Того дня прийдуть до тебе з Асирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки [Єфрату] і від моря до моря, і від гори до гори.12 Того дня прийдуть до тебе від Ашшуру аж по міста Єгипту, від Тиру аж по Річку, від моря й до моря, від гори аж по гору.12 І твої міста будуть вирівняні і на поділ ассирійців і твої сильні міста на поділ від Тиру аж до ріки, день води і замішання.12 Тодї прийдуть до тебе з Ассириї і з міст Египецьких, від самого Египту аж до ріки Ефрату, від моря до моря, й від гори до гори.
13 І спустошенням стане земля на мешканців її, через плід їхніх учинків.13 А земля та буде пустелею за [провину] її мешканців, за плоди вчинків їхніх.13 Земля стане пустинею через своїх мешканців, з-за їхніх учинків.13 І земля буде на знищення з тими, що в ній живуть за плодами їхніх задумів.13 А їх земля стане пустинею за провини осадників її, за плоди їх учинків.
14 Паси Мій народ своїм берлом, отару спадку Твого; що пробуває в лісі самотно, у середині саду, хай пасуться вони на Башані й Ґілеаді, як за днів стародавніх.14 Паси народ Твій берлом Твоїм, овець спадку Твого, що живуть усамітнено в лісі серед Кармелу; нехай пасуться вони на Башані і Ґілгаді, як за днів старожитніх!14 Паси народ твій ґирлиґою твоєю, овець спадщини твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх!14 Паси мій нарід твоєю палицею, овець твого насліддя, що самі поселили ліс посеред Кармилу. Вони пастимуться в Васанітиді і Ґалаадітиді так як за вічними днями.14 Ой паси ж нарід твій жезлом твоїм - вівцї наслїддя твого, що в лїсї самі блукають, паси їх на Кармель-горі; так, нехай пасуться на Базанї й Галаадї, як се було в давнезні давна!
15 Як за днів твого виходу з краю єгипетського, покажу йому чуда.15 Як за днів виходу твого з краю єгипетського, покажу йому дивовижні діяння.15 Як за днів виходу з Єгипту, яви нам предивні речі.15 І так як в днях твого виходу з Єгипту побачите подивугідне.15 Як у виходї твойму з землї Египецької, явлю я йому знов предивні чудеса.
16 Народи побачать оце, і посоромлені будуть при всій своїй силі, руку покладуть на уста, їхні вуха оглухнуть.16 Побачать це народи і засоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на уста, вуха їх стануть глухими;16 Народи те побачать і засоромляться, дарма, що такі сильні; на уста покладуть собі руку, вуха в них оглухнуть.16 Народи побачать і засоромляться всією їхньою силою, покладуть руки на їхні уста, їхні уха оглухнуть.16 Побачать се невірні та й засоромляться, хоч вони такі могутні; роти собі позатулюють руками, уші в них оглухнуть.
17 Будуть порох лизати вони, як той гад, як плазюче землі, повилазять з дрижанням з укріплень своїх, вони будуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і будуть боятись Тебе!17 Будуть лизати порох, як гадюка, як хробаки землі, виповзають вони з укріплень своїх; настрахаються Господа Бога нашого і злякаються Тебе.17 Вони будуть лизати порох, мов гадюка; немов тваринки, що по землі в'ються, вони, тремтівши, повилазять із своїх притулків; прийдуть зо страхом до Господа, Бога нашого, - тебе будуть боятись.17 Полижуть порох як змія, плазуючи по землі, будуть стривожені в їхніх затворах. Жахнуться вашого Господа Бога і тебе побояться.17 Землю лизати муть, наче гадюка; наче полози, повиповзують із притулків своїх; злякаються Господа, Бога нашого, та й тебе збояться.
18 Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?18 Хто Бог, як Ти, Котрий прощає беззаконня і не зважає на злочини останку спадщини Твоєї? Не вічно гнівається Він, тому що любить милувати.18 Хто Бог, як ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя.18 Хто такий Бог як Ти? Що забирає неправедності і переступає безбожності для тих, що остался з твого насліддя, і Він не затримав свій гнів на свідчення, бо Він Той, Хто бажає милосердя.18 О, хто такий Бог, як ти, що гріхи прощаєш, і не памятаєш проступків останкові наслїддя твого? Нї, він не гнївається по віки, бо любить милосердуватись.
19 Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи.19 Він знову змилосердиться над нами, зітре беззаконня наші. Ти пожбуриш у безодню всі гріхи наші.19 Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні.19 Він повернеться і помилує нас, усуне наші неправедності і вкине в глибину моря всі наші гріхи.19 Так, він ізнов змилосердиться над нами, зотре беззаконність нашу. Ти вкинеш у глибінь морську гріхи наші.
20 Ти даси правду Яковові, Авраамові милість, яку присягнув Він для наших батьків від днів стародавніх.20 Ти виявиш вірність Якову, милість Авраамові, котру з присягою обіцяв батькам нашим від перших днів.20 Ти явиш твою вірність Яковові, твою ласку Авраамомі, як ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.20 Ти даси праведність Якову, милосердя Авраамові, так як Ти обіцяв нашим батькам в попередних днях.20 Ти явиш вірність твою Яковові, й милосердє Аврамові, яке, заклявшись, обіцяв єси отцям нашим у днях давних.