1 Горе мені, бо я став, мов недобірки літні, як залишки по винобранні; нема грона на їжу, немає доспілої фіґи, якої жадає душа моя! | 1 Горе мені! Бо зі мною зараз, як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні стиглого плоду, котрого бажає душа моя. | 1 Горе мені, бо я став, мов останні літні плоди, немов той виноград по винозборі: ані однієї ягідки, щоб з'їсти, ані однієї спілої вчасно смокви, яких прагну. | 1 Горе мені, бо я став так як той, хто збирає трощу в жнива, і останки з збору винограду, коли немає грон щоб їсти, первоплодів. Горе мені, душе, | 1 Горе менї! я стою оце, неначе по жнивах, мов у виноградї по зборах: анї ягодки, щоб з'їсти, анї иншого спілого плоду, якого душа бажає. |
2 Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого. Вони всі чатують на кров, один одного ловлять у сітку. | 2 Не стало милосердних на землі, немає праведних поміж людьми, всі влаштовують пастки, аби проливати кров; кожний закидає на брата свого сіть. | 2 Побожні зникли з краю, нема між людьми справедливих; на кров усі роблять засідки; один на одного сіті закидає. | 2 бо побожний згинув з землі, і немає того, хто випрямлюється в людях. Всі судять на кров, кожний гнітить свого ближнього гнітом. | 2 Позникали з землї милосердні, нема між людьми справедливих: всї засїдають, щоб кров пролити, брат на брата сїть заставляє. |
3 Наставлені руки на зло, щоб вправно чинити його, начальник жадає дарунків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жадання своєї душі, і викривлюють все. | 3 Руки їхні обернені на те, щоб уміти чинити лихе; урядовці вимагають дарунків, і судді судять за хабарі, а вельможі виповідають недобрі жадання душі своєї і перекручують справу. | 3 До зла їхні руки спритні; князь вимагає, суддя чинить розправу за хабар, вельможа виявляє свої забаганки, правдою крутить. | 3 На зло приготовляють їхні руки. Володар просить, і суддя сказав мирні слова, це бажане його душі. І Я заберу | 3 На лихе у всїх готові руки без угаву; князь дарів вимагає, і суддя судить за гостинцї, а вельможі виявляють без сорому ледачі забаги душі своєї і перекручують справу. |
4 Найліпший із них як будяк, найправдивіший гірший від терену. Настає день Твоїх сторожів, Твоїх відвідин, тепер буде збентеження їхнє! | 4 Кращий з-поміж них – мов терен, і справедливий – гірший, аніж колючий паркан. День оповісників Твоїх, навідування Твоє надходить; нині спіткає їх замішання. | 4 Найліпший з них, неначе тернина, найправедніший - немов пліт з колючок. День, оповіщений твоїми вартовими, - твоя кара - настає; тепер прийде на них тривога. | 4 їхні добра, поїдаючи як міль, і йдучи за правилами в дні твоїх відвідин. Горе горе, прийшли твої пімсти, тепер будуть їхні плачі. | 4 Лучший з них похожий на терен, а справедливий - ще гірший, нїж бодяччє в плотї. Надходить день, заповіданий віщими твоїми; й караючі навідання твої; борзо прийде на них трівога. |
5 І другові не довіряйте, не надійтесь на приятеля, від тієї, що при лоні твоєму лежить, пильнуй двері уст своїх! | 5 Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від лежачої на ложі твоєму стережи двері уст твоїх. | 5 Не довіряйте другові, на приятеля не звіряйтесь, ба й перед тією, що лежить на твоїм лоні, стережи двері уст твоїх. | 5 Не надійтеся на друзів і не надійтеся на володарів, бережися твоєї співналожниці, щоб їй чогось не поставити. | 5 Тодї годї буде діймати віри другові, тодї не звіряйсь приятелеві, ба й перед тою, що лежить на лонї твойму, стережи двері уст твоїх. |
6 Бо гордує син батьком своїм, дочка повстає проти неньки своєї, невістка проти свекрухи своєї, вороги чоловіку домашні його! | 6 Бо син зневажає батька, донька повстає супроти матері; невістка – супроти свекрухи своєї; вороги людини – домашні її. | 6 Бо син батька зневажає, дочка повстає на матір, невістка на свекруху, і кожному його домашні - вороги. | 6 Томущо син безчестить батька, дочка повстане проти своєї матері, невістка проти своєї свекрухи, вороги чоловіка всі мужі, що в його домі. | 6 Тодї бо син зневажати ме батька, дочка повстане на матїр, невістка на свекруху, - ворогами стануть чоловікові домашні його. |
7 А я виглядаю на Господа, надіюсь на Бога спасіння мого, Бог мій почує мене! | 7 А я буду дивитися на Господа, сподіватися на Бога порятунку мого: Бог мій почує мене. | 7 Я ж на Господа буду споглядати, надіятись на Бога мого спасіння, і мій Бог мене почує. | 7 Я ж погляну на Господа, стерплю мого Бога спасителя, мене вислухає мій Бог. | 7 Я ж буду споглядати до Господа, буду вповати на Бога рятунку мого: Бог мій почує мене. |
8 Не тішся, моя супротивнице, з мене, хоч я впала, Сіонська дочка, проте встану, хоч сиджу в темноті, та Господь мені світло! | 8 Не радій заради мене, супротивнице моя! Хоч я упав, але підведуся; хоч я в пітьмі, та Господь – світло для мене. | 8 Не тішся надо мною, о мій вороже, бо хоч я впав, але я встану; хоч перебуваю в темряві, - Господь є моє світло. | 8 Не радій мною, моя ворожнече, бо я впав. І встану, томущо коли сидітиму в темряві, Господь мене освітить. | 8 О, не тїшся моїм горем, моя ворожице! Хоч і впаду я, то знов устану; хоч попаду в темряву, то Господь мене осьвітить. |
9 Буду зносити я гнів Господній, бо згрішила Йому, аж поки не вирішить справи моєї, та суду не вчинить мені. Він на світло мене попровадить, побачу Його справедливість! | 9 Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не розсудить справу і не звершить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло; і я побачу правду Його. | 9 Я буду гнів Господній нести, бо я згрішив супроти нього, аж доки не розсудить мою справу, не вчинить суду надо мною. Він виведе мене на світло, я побачу його справедливість. | 9 Я перенесу господний гнів, бо я згрішив проти нього, аж доки Він не оправдає мій суд. І Він зробить мій суд і виведе мене на світло, я побачу його праведність. | 9 Мушу гнїв Господень перетерпіти, - бо я согрішив перед ним -, доки не скінчить справу мою, не довершить суду надо мною; а тодї він виведе мене на сьвітло, а я спізнаю справедливість його. |
10 І побачить оце все моя супротивниця, і сором покриє її, бо казала мені: Де Він, Господь, Бог твій? Приглядатимуться мої очі до неї, її топчуть тепер, як болото на вулицях. | 10 І побачить це супротивниця моя, і сором виповнить її, ту, що говорила мені: Де Господь твій? Надивляться на неї очі мої, як її буде потоптано, неначе твань на вулицях. | 10 Тоді мій ворог те побачить і сором його окриє - його, що говорив до мене: «Де Господь, Бог твій?» Очі мої дивитимуться на нього; тепер його будуть топтати, немов на вулиці грязюку. | 10 І моя ворожнеча побачить і зодягнеться в сором та, що говорить до мене: Де твій Господь Бог? Мої очі поглянуть на неї. Тепер вона буде на потоптання як болото на дорогах | 10 І побачить те ворожиця моя, й окриється стидом, за те, що договорювала менї: Де Господь, Бог твій? І надивляться очі мої, як її будуть топтати, неначе ту грязь на улицях. |
11 Настане той день, щоб мури твої будувати, тоді віддалиться границя твоя цього дня! | 11 За дня спорудження мурів твоїх – цього дня подаленіє ухвала. | 11 День будування твоїх мурів -той день буде усунений далеко. | 11 в днях помазання цегли. Той день твоє вигублення і той день знищить закони. | 11 Коли ж прийде час відбудови мурів твоїх (Ерусалиме), - в той час скінчиться призначена кара. |
12 Це той день, коли прийдуть до тебе з Асирії та аж до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки, і від моря до моря, і від гори до гори. | 12 Того дня прийдуть до тебе з Асирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки [Єфрату] і від моря до моря, і від гори до гори. | 12 Того дня прийдуть до тебе від Ашшуру аж по міста Єгипту, від Тиру аж по Річку, від моря й до моря, від гори аж по гору. | 12 І твої міста будуть вирівняні і на поділ ассирійців і твої сильні міста на поділ від Тиру аж до ріки, день води і замішання. | 12 Тодї прийдуть до тебе з Ассириї і з міст Египецьких, від самого Египту аж до ріки Ефрату, від моря до моря, й від гори до гори. |
13 І спустошенням стане земля на мешканців її, через плід їхніх учинків. | 13 А земля та буде пустелею за [провину] її мешканців, за плоди вчинків їхніх. | 13 Земля стане пустинею через своїх мешканців, з-за їхніх учинків. | 13 І земля буде на знищення з тими, що в ній живуть за плодами їхніх задумів. | 13 А їх земля стане пустинею за провини осадників її, за плоди їх учинків. |
14 Паси Мій народ своїм берлом, отару спадку Твого; що пробуває в лісі самотно, у середині саду, хай пасуться вони на Башані й Ґілеаді, як за днів стародавніх. | 14 Паси народ Твій берлом Твоїм, овець спадку Твого, що живуть усамітнено в лісі серед Кармелу; нехай пасуться вони на Башані і Ґілгаді, як за днів старожитніх! | 14 Паси народ твій ґирлиґою твоєю, овець спадщини твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх! | 14 Паси мій нарід твоєю палицею, овець твого насліддя, що самі поселили ліс посеред Кармилу. Вони пастимуться в Васанітиді і Ґалаадітиді так як за вічними днями. | 14 Ой паси ж нарід твій жезлом твоїм - вівцї наслїддя твого, що в лїсї самі блукають, паси їх на Кармель-горі; так, нехай пасуться на Базанї й Галаадї, як се було в давнезні давна! |
15 Як за днів твого виходу з краю єгипетського, покажу йому чуда. | 15 Як за днів виходу твого з краю єгипетського, покажу йому дивовижні діяння. | 15 Як за днів виходу з Єгипту, яви нам предивні речі. | 15 І так як в днях твого виходу з Єгипту побачите подивугідне. | 15 Як у виходї твойму з землї Египецької, явлю я йому знов предивні чудеса. |
16 Народи побачать оце, і посоромлені будуть при всій своїй силі, руку покладуть на уста, їхні вуха оглухнуть. | 16 Побачать це народи і засоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на уста, вуха їх стануть глухими; | 16 Народи те побачать і засоромляться, дарма, що такі сильні; на уста покладуть собі руку, вуха в них оглухнуть. | 16 Народи побачать і засоромляться всією їхньою силою, покладуть руки на їхні уста, їхні уха оглухнуть. | 16 Побачать се невірні та й засоромляться, хоч вони такі могутні; роти собі позатулюють руками, уші в них оглухнуть. |
17 Будуть порох лизати вони, як той гад, як плазюче землі, повилазять з дрижанням з укріплень своїх, вони будуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і будуть боятись Тебе! | 17 Будуть лизати порох, як гадюка, як хробаки землі, виповзають вони з укріплень своїх; настрахаються Господа Бога нашого і злякаються Тебе. | 17 Вони будуть лизати порох, мов гадюка; немов тваринки, що по землі в'ються, вони, тремтівши, повилазять із своїх притулків; прийдуть зо страхом до Господа, Бога нашого, - тебе будуть боятись. | 17 Полижуть порох як змія, плазуючи по землі, будуть стривожені в їхніх затворах. Жахнуться вашого Господа Бога і тебе побояться. | 17 Землю лизати муть, наче гадюка; наче полози, повиповзують із притулків своїх; злякаються Господа, Бога нашого, та й тебе збояться. |
18 Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості? | 18 Хто Бог, як Ти, Котрий прощає беззаконня і не зважає на злочини останку спадщини Твоєї? Не вічно гнівається Він, тому що любить милувати. | 18 Хто Бог, як ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя. | 18 Хто такий Бог як Ти? Що забирає неправедності і переступає безбожності для тих, що остался з твого насліддя, і Він не затримав свій гнів на свідчення, бо Він Той, Хто бажає милосердя. | 18 О, хто такий Бог, як ти, що гріхи прощаєш, і не памятаєш проступків останкові наслїддя твого? Нї, він не гнївається по віки, бо любить милосердуватись. |
19 Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи. | 19 Він знову змилосердиться над нами, зітре беззаконня наші. Ти пожбуриш у безодню всі гріхи наші. | 19 Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні. | 19 Він повернеться і помилує нас, усуне наші неправедності і вкине в глибину моря всі наші гріхи. | 19 Так, він ізнов змилосердиться над нами, зотре беззаконність нашу. Ти вкинеш у глибінь морську гріхи наші. |
20 Ти даси правду Яковові, Авраамові милість, яку присягнув Він для наших батьків від днів стародавніх. | 20 Ти виявиш вірність Якову, милість Авраамові, котру з присягою обіцяв батькам нашим від перших днів. | 20 Ти явиш твою вірність Яковові, твою ласку Авраамомі, як ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх. | 20 Ти даси праведність Якову, милосердя Авраамові, так як Ти обіцяв нашим батькам в попередних днях. | 20 Ти явиш вірність твою Яковові, й милосердє Аврамові, яке, заклявшись, обіцяв єси отцям нашим у днях давних. |