1 І було Господнє слово до Йони вдруге таке:1 І було слово Господнє до Йони вдруге: 1 І надійшло слово Господнє до Йони вдруге: 1 І до Йони в друге було господнє слово, що казало: 1 І надійшло слово Господнє до Йони вдруге:
2 Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!2 Підведися, іди до Ніневії – місто велике – і проповідуй у ньому, що Я наказав тобі.2 «Встань, іди в Ніневію, у те велике місто, й проповідуй йому те, що я скажу тобі.»2 Встань, піди до великого міста Ніневії і сповісти в ньому за ранішою проповіддю, яку Я тобі сказав.2 Вставай, подайсь у Ниневію, город великий, і проповідуй в йому, що я повелїв тобі.
3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи.3 І підвівся Йона і пішов до Ніневії, за словом Господнім; а Ніневія було місто велике у Бога, на три дні ходи.3 Устав Йона й пішов за Господнім словом, у Ніневію. Ніневія ж була надзвичайно велике місто: на три дні ходи.3 І Йона встав і пішов до Ніневії, так як сказав Господь. А Ніневія була великим містом для Бога, яких три дні ходи дороги.3 І встав Йона, й подавсь у Ниневію, як повелїв Господь; Ниневія ж була великий город, на три днї ходи.
4 І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!4 І почав Йона ходити містом скільки можна пройти за один день, і проповідував, кажучи: Ще сорок днів, – і Ніневія буде зруйнована!4 І Йона почав увіходити в місто, один день ходи. Він об'явив, кажучи: «Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована.»4 І Йона почав входити до міста як хода одного дня і проповідував і сказав: Ще три дні і Ніневія буде перекинена.4 І почав Йона проходити город, скілько мож за один день перейти, й проповідував, говорючи: Ще сорок день, а Ниневія стане розвалищем.
5 І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого.5 І повірили ніневітяни Богові і оголосили піст і одяглися у веретища, від великого з них до малого.5 І повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого.5 І мужі Ніневії повірили Богові і проголосили піст і зодягнули мішки від їхнього малого аж до їхнього великого.5 І повірили Ниневійцї Богу: оголосили піст, і понадївали волосяницї, від найбільшого та й до найменьшого.
6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.6 Це слово дійшло до царя Ніневії, і він підвівся з престолу свого, скинув із себе царські шати свої і одягнувся у веретище і сів на попіл;6 Вістка про це дійшла до ніневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покривсь веретищем і сів на попелі.6 І слово наблизилося до царя Ніневії, і він встав зі свого престолу і зняв з себе свою одіж і зодягнувся в мішок і сів на попелі.6 Бо поголоска про се дойшла до царя Ниневійського, - й устав царь із свого престолу, скинув із себе царську одежу свою, й закутавсь у волосяницю, і сїв на попелї.
7 І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води!7 І наказав проголосити і сказати в Ніневії від імені царя і вельмож його, щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічогісінько не їли, не ходили на пасовиська, і води не пили,7 Далі, на наказ царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці - нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити.7 І проповідувано і сказано від царя в Ніневії і від його вельмож, кажучи: Люди і скотина і воли і вівці хай нічого не їдять, ані не пасуться, ані не пють воду.7 І звелїв сповістити в Ниневії й заповісти від іменї царського й вельмож своїх, щоб нї люде, нї скотина, нї воли анї вівцї нїчого не їли й не пасли та й води не пили;
8 І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках.8 І щоби покриті веретищем були люди і худоба і голосно волали б до Бога, і щоб кожне ухилилося від лихого шляху свого і від насильства рук своїх.8 Та щоб усі - від людини до скотини -понакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку й насильство рук своїх.8 І люди і скотина зодягнулися в мішки, і ревно закричали до Бога. І відвернулися кожний від своєї поганої дороги і від неправедності, що в їхніх руках, кажучи: 8 Та щоб окриті були вереттєм - людина й скотина, й скілько сили, взивали до Бога, та щоб кожне покинуло ледачу дорогу свою й неправедні вчинки рук своїх.
9 Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо!9 Хто знає, можливо, Бог іще змилується і відверне од нас гнів Свій палаючий, і ми не загинемо.9 Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?»9 Хто знає, чи не розкається Бог, і відвернеться від гніву своєї люті і не будемо вигублені?9 Хто знає, може Бог іще змилосердиться й відверне від нас палаючий гнїв свій, і ми не погинемо.
10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.10 І побачив Бог вчинки їхні, що вони ухилилися від недоброго шляху свого, і пожалів Бог, що зажадав їм лиха, про яке сказав, що наведе на них, і не навів.10 Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки, й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, - і не вчинив його.10 І Бог побачив їхні діла, що вони відвернулися від їхніх поганих доріг, і Бог розкаявся за зло, яке сказав їм зробити, і не зробив.10 І побачив Бог їх учинки, що вони покинули свою ледачу дорогу, й пожалував Бог наслати на них те лихо, яким їм був загрозив, і не наслав.