1 Тоді покликав Ісус племено Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени,1 Тоді прикликав Ісус [коліно] Рувимове та Ґадове, і половину Манасіїного коліна,1 Тоді Ісус покликав рувимлян, гадіїв і півколіна Манассії,1 Тоді прикликав Ісус синів Рувима і синів Ґада і половину племени Манассії1 Покликав тодї Йозуа Рубенїїв та Гадїїв і половину поколїння Манассіїного,
2 та й сказав їм: Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував.2 Та й сказав їм: Ви звершили все, що наказав вам Мойсей, слуга Господній, і дослухалися слів моїх про все, що я вам наказував.2 і до них мовив: “Ви допильнували все, що заповідав вам Мойсей, слуга Господній, і слухалися мого голосу в усьому, що я був велів вам.2 і сказав їм: Ви послухались усього, що заповів вам Мойсей господний раб і послухалися мого голосу за всім, що я вам заповів.2 І рече їм: Ви пильнували всього, що вам заповідав раб Господень Мойсей, і слухали також моїх слів в усьому тому, що я повелївав вам.
3 Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували виконання заповідей Господа, Бога вашого.3 Ви не залишали братів своїх упродовж багатьох днів аж донині, і виконували, що належало виконувати за наказом Господа, Бога вашого.3 За такий довгий час аж по цей день ви не покидали братів ваших і вірно додержували заповіді Господа, Бога вашого.3 Не оставили ви ваших братів в цих багатьох днях, аж до сьогоднішного дня. Зберегли ви заповідь Господа Бога вашого.3 За такий довгий час аж по сей день ви не покидали в нуждї ваших земляків, і пильнували заповітів Господа, Бога вашого, щиро.
4 А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверніться, та й ідіть собі до наметів своїх, до краю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йордану.4 Нині Господь, Бог ваш, дав спокій братам вашим, як обіцяв їм. Тож повертайтеся та заходьте у шатра ваші, на землю вашого володіння, котру дав вам Мойсей, слуга Господній, за Йорданом.4 І оце тепер, коли Господь, Бог ваш, дав спокій братам вашим, як був обітував їм, повертайтесь та йдіть собі до наметів ваших, у землю вашого наділу, що його Мойсей, слуга Господній, дав вам по тім боці Йордану.4 Тепер же Господь Бог наш дав спочинок нашим братам, так як сказав їм: Тепер, отже, повернувшись, відійдіть до ваших домів і до землі вашого насліддя, яке вам дав Мойсей на другому боці Йордану.4 Тепер же Господь, Бог ваш, дарував супокій землякам вашим, як і обітував їм. Оце ж вертайтесь додому, туди де ваша наслїдня держава, що вказав вам Господень раб Мойсей по тім боцї Йорданї.
5 Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Закона, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею.5 Лише старайтеся пильно виконувати заповіді закону, котрий заповідав вам Мойсей, слуга Господній: любити Господа, Бога вашого, ходити шляхами Його, пильнувати заповіді Його, прихилятись до Нього і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою.5 Але вельми пильнуйте, щоб виконували заповіт і закон, що заповідав вам Мойсей, слуга Господній: любити Господа, Бога вашого, ходити всіма його путями, пильнувати заповіді його, триматись його міцно та служити йому всім вашим серцем і всією вашою душею.”5 Але дуже зберігатимете чинити заповіді і закон, так як нам заповів чинити Мойсей господний раб, любити Господа Бога вашого, ходити в усіх його дорогах, зберігати його заповіді і приставати до нього і служити йому з усього вашого ума і з усієї вашої душі.5 Тілько пильно дбайте, певнити заповіт і науку, що вам дав Господень раб Мойсей, щоб любити вам Господа, Бога вашого, і повсячасно ходити путьми його, щоб вам пильнувати заповідей його, прихилятись до нього, служити йому всїм серцем і всією душею!
6 І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наметів своїх.6 Потім Ісус благословив їх і відпустив їх, і вони розійшлися по шатрах своїх.6 Ісус поблагословив їх та й відпустив, і вони пішли до своїх наметів.6 І поблагословив їх Ісус і відіслав їх, і пішли до хат своїх.6 І попрощавсь із ними Йозуа і відпустив їх з благословеннєм і повертались вони додому.
7 А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йордану на захід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наметів, то поблагословив їх,7 Одній половині коліна Манасіїного дав Мойсей спадок у Башані, а другій половині його дав Ісус [спадок] із братами його по цей бік Йордану, на захід. І коли відпускав їх Ісус у шатра їхні і благословив їх,7 Одній половині коліна Манассії дав Мойсей наділ у Башані, а другій дав Ісус разом з їхніми братами по цей бік Йордану, на захід. А коли відпускав їх Ісус до їх наметів, то поблагословив їх,7 І половині племени Манассії дав Мойсей в Васанітіді, і половині дав Ісус з своїми братами на другому боці Йордану до Моря. І коли Ісус відіслав їх до своїх домів і поблагословив їх,7 Одному півпоколїнню Манассієвому дав Мойсей удїл в Базанї; другому ж полуколїнню дав Йозуа удїл між їх земляками на західньому боцї Йорданї. І як відпускав їх Йозуа додому і прощавсь із ними з благословеннєм,
8 та й сказав до них, говорячи: Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже численною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома одежами. Поділіть здобич від ваших ворогів із вашими братами.8 То сказав їм: З великим багатством повертаєтеся ви в шатра ваші, та з дуже численною худобою, із сріблом, золотом, із міддю та залізом, з вельми багатьма одежами. Поділіть здобич, [захоплену] у ворогів ваших, з братами своїми.8 і сказав їм: “З великими скарбами, з дуже великими стадами, з сріблом і золотом, з міддю й залізом і безліччю одежі вертаєтесь ви до наметів ваших; розділіть же здобич ворогів ваших з вашими братами.”8 і пішли до своїх домів з великими маєтками, і (мали) дуже багато скота і срібла і золота і заліза і багато одежі, і розділили полон ворогів з своїми братами.8 То сказав їм: з великими скарбами й статками, з сріблом і золотом, міддю й залїзом і з безлїччю одежі вертаєте ви додому; роздїлїть же добичу, що здобули від ворогів своїх, з браттєм своїм.
9 І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло, що в ханаанському Краї, щоб піти до краю Ґілеад, до краю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея.9 І повернулися, і рушили сини Рувимові і сини Ґадові і половина коліна Манасіїного від синів Ізраїля з Шіло, котрий на землі ханаанській, щоб рушити на землю Ґілеад, на землю свого володіння, котру дістали у спадок за наказом Господнім, через Мойсея.9 Тож вертаючись додому, сини Рувима, сини Гада й півколіно Манассії двигнулися від синів Ізраїля з Шіло, що в Ханаан-землі, щоб іти в Гілеад-землю, у належний їм наділ, яким заволоділи були за Господнім повелінням через Мойсея.9 І пішли сини Рувима і сини Ґада і половина племени синів Манассії від Ізраїльських синів з Сило в ханаанській землі, щоб піти до Ґалаадської землі до землі їхнього насліддя, яке унаслідили через приказ Господа рукою Мойсея.9 Вертались тодї Рубенїї, Гадїї і полуколїно Манассіїв, та й двинули від синів Ізраїля із Силому, що лежить у Канаан землї, щоб ійти в Галаад землю, де була їх наслїдня держава, де вони осїлись по Господньому слову, що прийшло через Мойсея.
10 І прийшли до йорданських могил, що в ханаанському Краї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника над Йорданом, жертівника великого на вид.10 А коли прийшли на околиці Йордану, що на землі ханаанській, сини Рувимові, і сини Ґадові та половина Манасіїного коліна, то спорудили там біля Йордану жертовника, жертовника значного на вигляд.10 Як же сини Рувима, сини Гада й півколіна Манассії прийшли в край коло Йордану, що був у Ханаан-землі, збудували вони там над Йорданом жертовник, і то величний на вигляд.10 І пішли до Ґалґали Йорданської, що є в ханаанській землі, і сини Рувима і сини Ґада і половина племени Манассії збудували там престіл над Йорданом, престіл великий на вид.10 Як дійшли ж вони до горбів на Йорданї, що знаходяться ще в Канаан землї, збудували там Рубенїї та Гадїї та півпоколїння Манассієвого над Йорданню величезний жертівник.
11 І почули Ізраїлеві сини таке: Оце збудували сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника навпроти ханаанського Краю, при йорданських могилах, на боці Ізраїлевих синів.11 І почули сини Ізраїля, що говорять: Ось, сини Рувимові і сини Ґадові, і половина коліна Манасіїного спорудили жертовника на землі ханаанській, в околицях Йордану, приналежних синам Ізраїля.11 Почули сини Ізраїля, як інші говорили: “Он сини Рувима, сини Гада та півколіно Манассії збудували жертовник навпроти Ханаан-землі, в краю над Йорданом, по стороні, приналежній до синів Ізраїля.”11 І почули ізраїльські сини, кажучи: Ось сини Рувима і сини Ґада і половина племени Манассії збудували жертівник на границях Ханаанської землі в Ґалааді Йорданському на другому боці від синів Ізраїльських.11 І перечули Ізрайлитяне що говорено: Рубенїї, Гадїї та половина поколїння Манассієвого поставили жертівник як раз навпроти Канаан землї поблизу Йорданї, в землї по тім боцї від Ізраїля.
12 І почули це Ізраїлеві сини, і була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, щоб піти на них війною.12 Коли почули [ці] слова сини Ізраїля, то зібралася вся громада синів Ізраїля у Шіло, щоб рушити супроти них війною.12 Довідавшись про це, зібралась у Шіло вся громада синів Ізраїля, щоб іти на них війною.12 І зібралися всі ізраїльські сини до Сило, щоб пішовши, воювати проти них.12 Як дочулись про се сини Ізраїля, зібралась тодї докупи вся громада Ізраїльська в Силомі, щоб ійти проти них воювати.
13 І послали Ізраїлеві сини до синів Рувимових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського краю Пінхаса, сина священика Елеазара,13 А втім, [передніше] сини Ізраїля послали до синів Рувимових і до синів Ґадових і до половини коліна Манасіїного на землю ґілеадську Пінхаса, сина Елеазара священика.13 Але наперед сини Ізраїля послали були до синів Рувима, синів Гада й півколіна Манассії в Гілеад-землю Пінхаса, сина священика Єлеазара,13 І післали ізраїльські сини до синів Рувима і до синів Ґада і до половини племени Манассії до землі Ґалаадської Фінееса сина Елеазара сина Аарона первосвященика13 Але ще передом послали Ізрайлитяне до Рубенїїв, Гадїїв і полуколїна Манассієвого, в землю Галаадську Фінееса, сина Елеазарового, сьвященникового
14 та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих.14 І з ним десятеро князів, по князеві від дому, від усіх колін Ізраїля; кожний із них був старшиною роду між тисячами Ізраїля.14 й десять князів з ним, по одному з кожного коліна всіх синів Ізраїля, а кожен з них був головою свого батьківського роду між тисячами Ізраїля.14 і з ним десять старшин, один старшина з дому, з роду усіх ізраїльських племен. Це старшини батьківських домів, тисячники ізраїльські.14 З десятьма князями, по одному з кожного поколїння від усього Ізраїля. Кожен з них був гетьманом над родинами свого поколїння між тисячами Ізраїльськими.
15 І прийшли вони до синів Рувимових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського краю, та й говорили з ними, кажучи:15 І прийшли вони до синів Рувимових і до синів Ґадових і до половини коліна Манасіїного, на землю Ґілеад, і говорили їм, і сказали: 15 Прийшли вони до синів Рувима, до синів Гада та до півколіна Манассії в Гілеад-землю й ось як до них промовили: 15 І Прийшли до синів Рувима і до синів Ґада і до половини племени Манассії до Ґалаадської землі і заговорили до них, кажучи: 15 Прийшовши ж вони до Рубенїїв та Гадїїв та до півпоколїння Манассієвого в Галаад землю, промовили до них так:
16 Так сказала вся Господня громада: Що це за переступ, що ви спроневірилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі жертівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа.16 Так сказала вся Господня громада: Що це за злочин учинили ви перед Богом Ізраїля, відступивши сьогодні від Господа, спорудивши собі жертовника і збунтувавшись нині супроти Господа?16 “Так каже вся громада Господня: Що це за зрада, що ви вчинили проти Бога Ізраїля, відвернувшися сьогодні від Господа й спорудивши собі жертовник, щоб бунтуватися сьогодні проти Господа?16 Так говорить ввесь господний збір: Що це за переступ, яким ви переступили перед Богом Ізраїля, щоб сьогодні відвернутися від Господа, збудувавши собі самим престіл, щоб ви стали відступниками від Господа?16 От що звелїла сказати вам Господня громада: Що се за зрада, що вчинили ви проти Бога Ізрайлевого, що тепер одвернулись од Господа, спорудивши собі жертівника, щоб становитись опором проти Господа?
17 Чи нам мало Пеорового гріха, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пораза в Господній громаді?17 Хіба замало для нас Пеорового беззаконня, з якого ми не очистилися аж до цього дня і [за котре] покарана була громада Господня?17 Хіба нам мало провини в Пеорі, від якої ми не очистились і досі, й тієї кари, що спіткала громаду Господню,17 Чи малий нам гріх Фоґора, що ми не очистилися від нього аж до цього дня і була кара на господньому зборі.17 Хиба мало нам провини через Пеора, що від неї ми ще й по сей день не очистились, і за неї напала кара на громаду Господню?
18 А ви відвертаєтеся сьогодні від Господа. І станеться, ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду.18 А ви одвертаєтеся сьогодні від Господа. Сьогодні ви бунтуєте супроти Господа, а завтра розгнівається [Господь] на всю громаду Ізраїля.18 що ви ще й сьогодні відвертаєтесь від Господа? Бож, коли ви сьогодні повстаєте проти Господа, то взавтра він розгнівається на всю громаду Ізраїля.18 І ви сьогодні відвернулися від Господа і буде коли відступите сьогодні від Господа і завтра на всьому Ізраїлі буде лють.18 А ви ще хочете оце одвернутись од Господа? Нї! сьому не бувати. Сьогоднї ви ставите опір проти Господа, а завтра гнїв Господень ударить на всю громаду Ізрайлеву!
19 І справді, якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до Краю Господньої посілости, що там пробуває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудуванням собі жертівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого.19 Якщо земля вашого спадку вважається вам нечистою, то перейдіть на землю володінь Господніх, візьміть спадок серед нас, але не бунтуйте супроти Господа, і супроти нас не повставайте, споруджуючи собі жертовника, окрім жертовника Господа, Бога нашого.19 Якщо ж належна вам земля здається нечистою, то перейдіть у землю, що належить Господеві, де перебуває намет Господній і беріть посілість поміж нами, але проти Господа не повставайте та й нас до бунту не втручайте, споруджуючи собі окремий жертовник, окрім жертовника Господа, Бога нашого.19 І тепер чи мала вам земля вашого насліддя, перейдіть до землі господнього насліддя, де є там господне шатро, і унаслідите у нас. І не будете відступниками від Бога і не відступите від Господа тим, що ви збудуєте престіл поза жертівником Господа Бога нашого.19 Коли проте ся земля, що ви осягли в наслїдню державу, нечиста в ваших очах, так вертайтесь у наслїдню державу Господа, де храмина Господня поставлена, та й осїдайте осадами проміж нами. Проти Господа ж не ставіте опір, та й проти нас не бунтуйтесь тим, що оце окрім жертівника Господа, Бога нашого, построїли ви ще окремий жертівник!
20 Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневірився був переступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єдиний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх.20 Чи не [один] Ахан, син Зерахів, учинив переступ, узявши [із] заклятого, а гнів упав на всю громаду Ізраїля? Не один він помер за беззаконня свої.20 Хіба не впав гнів Господній на всю громаду Ізраїля, коли Ахан, син Зераха, тяжко провинився, зазіхнувши на прокляте добро? Дарма що був один; а не тільки він один згинув за свій гріх.”20 Чи не ось Ахар син Зари проступком переступив і від прокляття була на всьому зборі Ізраїля лють і він був один одинокий. Не один він помер через свій гріх.20 Хиба не так зрадливо поступив Ахан Заренко, полакомившись на прокляте добро, через що Господень гнїв обуривсь на всю громаду Ізраїльську? Нї бо! не сам один він умер за свою провину!
21 І відповіли сини Рувимові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих:21 Сини Рувимові і сини Ґадові і половина коліна Манасіїного у відповідь [на це] говорили старшинам – тисяцьким Ізраїля: 21 Тоді сини Рувима, сини Гада й півколіна Манассії відповіли головам тисяч Ізраїля: 21 І відповіли сини Рувима і сини Ґада і половина племени Манассії і сказали тисячникам Ізраїля, мовлячи: 21 Відказали тодї Рубенїї та Гадїї і півпоколїння Манассієвого і промовили до гетьманів тисячів Ізрайлевих:
22 Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і Ізраїль він буде знати. Не пощади нас цього дня, якщо бунтом і якщо переступом проти Господа ми це зробили,22 Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і нехай Ізраїль знає! Якщо ми збунтуємося і відступимо від Господа, то нехай не помилує нас [Господь] в цей день!22 “Бог, Бог Господь! Бог, Бог Господь! Він це знає та й Ізраїль нехай це знає: коли воно сталося, щоб зчинити бунт або зраду проти Господа, нехай нас нині не врятує!22 Бог, Бог є Господом, і Бог, Бог Господь, він знає, і Ізраїль він пізнає. Якщо відступленням переступили ми перед Господом, хай нас в цьому не спасе.22 Потужний Бог, Єгова - Потужний Бог, Єгова - він се знає, та й Ізраїль нехай се знає: Коли воно сталось ув опорі чи то в зрадї проти Господа, нехай він ще сьогоднї віднїме нам підмогу свою!
23 якщо ми збудували собі жертівника на відвернення від Господа; а якщо ми будували на принесення цілопалення та жертви хлібної, і якщо на спорядження на ньому мирних жертов, то Господь Він відплатить,23 Якщо ми спорудили жертовника для того, щоб відступити од Господа, а не для того, аби приносити на ньому приношення всеспалення і приношення хлібне і щоб звершувати на ньому приношення мирні: то нехай стягне (покарає) Сам Господь!23 Як ми спорудили собі жертовник, щоб відвернутись від Господа та щоб приносити на ньому всепалення й офіри, або на те, щоб приносити на ньому мирні жертви, хай сам Господь це розсудить!23 І якщо ми збудували собі вівтар, щоб відступити від Господа Бога нашого, щоб на ньому приносити жертву цілопалення, чи щоб приносити на ньому жертву спасіння, Господь хай випитає.23 Як ми построїли собі жертівника, щоб нам одвернутись від Господа, й на те, щоб тут приносити всепалення і хлїбові жертви, або на те, щоб мирні жертви приносити, нехай сам Господь за се помститься!
24 і якщо ми не зробили цього з обавою про таку річ, говорячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?24 Але ми вчинили це із застереження, щоб у прийдешньому не сказали ваші сини нашим синам: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?24 Ні! ми тільки дбаючи й думаючи про те так вчинили, щоб ваші потомки колись не спитали наших: що, мовляв, вам таке Господь, Бог Ізраїля?24 Але задля діла побожности ми це зробили, кажучи: Щоб завтра не сказали ваші діти нашим дітям: Що вам до Господа Бога Ізраїля,24 Нї! ми тільки дбаючи про те, се вчинили, щоб не сталось так, що ваші потомки промовили б колись до наших потомків: Що вам таке Господь Бог Ізрайлїв?
25 Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йордан, нема вам наділу в Господі! І ваші сини відірвуть наших синів від боязні Господа.25 Господь поклав рубіж поміж нами і вами, сини Рувимові і сини Ґадові, Йордан; немає вам частки в Господі. Таким чином, ваші сини підштовхнули б наших синів залишити страх Господній.25 Таж Господь поклав границю між нами й вами, о сини Рувима і сини Гада, - Йордан. Нема для вас ніякої частки в Господі. І таким чином ваші потомки відопхнули б наших потомків від почитаня Господа.25 Господь і границю поставив між вами, нами: - Йордан, і немає у вас господньої часті. І відчужаться ваші сини від наших синів, щоб не почитати Господа.25 Хиба не положив Господь Йордань гряницею між нами й вами, Рубенїями та Гадїями? Нема вам нїякого дїла до Господа! І сим робом ваші потомки відопхнули б наших потомків від почитання Господа.
26 Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопалення й не на жертву,26 Тому ми сказали: Спорудимо собі жертовника не для приношення всеспалення і не для пожертв,26 Тому й нарадились ми: от що вчинімо: спорудьмо собі жертовник, не для всепалень, не для жертв,26 І сказали: Ми чинили так, щоб збудувати цей жертівник не задля дарів, ані задля жертв,26 Тим і нарадились ми. От же що вчинїмо: Постріймо жертівника, та не про те, щоб на ньому приносити всепалення, чи заколювані жертви,
27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопаленнями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі!27 Але щоб він поміж нами і вами, поміж наступними родами нашими був свідком, що ми можемо служити Господові приношенням всеспалення і пожертвами нашими, і приношеннями мирними вдячністю нашою, і щоб у прийдешньому не сказали ваші сини синам нашим: `Немає вам частки в Господі`.27 але щоб він був свідком між нами й вами та між нашими після нас потомками, що ми хочемо почитати Господа в його приявності нашими всепаленнями, нашими кривавими жертвами й нашими мирними жертвами та щоб ваші потомки колись нашим потомкам не казали: Немає вам ніякої частини в Господі.27 але щоб це було свідком між вами і нами і між нашими родами з нами, щоб приносити службу Господеві перед ним в наших дарах і в наших жертвах і в наших жертвах спасіння. І завтра ваші діти не скажуть нашим дітям: Немає у вас господньої часті.27 А про те, щоб він був сьвідком між нами й вами, і нашими потомками послї нас, що ми хотїли обіцяти шанувати Господа (разом з вами) нашими всепаленнями, і нашими заколеними жертвами і нашими мирними жертвами, та щоб ваші потомки не казали колись нашим потомкам: Нема вам нїякої частини в Господї.
28 І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколінь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопалення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами.28 Тому ми говорили: Якщо так скажуть нам і родам нашим у прийдешньому, то ми скажемо: Бачите подібність жертовника Господа, котру вчинили батьки наші не для приношення всеспалення і не для пожертви, але щоб це було свідченням поміж нами і вами.28 Тому й думали ми: якщо вони колись казатимуть таке нам або нашим потомкам, ми відповімо: Дивіться на подобу жертовника Господнього, що зробили батьки наші, не для всепалення й не для кривавих жертв, ні! - а на те тільки, щоб він був свідком між нами і вами.28 І сказали ми: Якщо буде, тоді і скажуть до нас і до родів наших завтра, і запитають: Гляньте подоба господнього жертівника, який зробили наші батьки не задля дарів, ані задля жертов, але воно є свідченням між нами і між вами і між нашими синами.28 Ми думали так: Коли вони колись казати муть таке нам або нашим потомкам, то ми відказувати мем їм: Дивітесь на подобу жертівника Господнього, що зробили наші батьки не про всепалення, або на заколювання; нї! тільки щоб він був сьвідком так про нас, як і про вас.
29 Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відвертатися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопалення, і на жертву хлібну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його.29 Хай же заборонить Бог, щоб довіку бунтувати нам супроти Господа і відступити нині від Господа, і спорудити жертовника для приношення всеспалення і для приношення хлібного і для пожертв, окрім жертовника Господа, Бога нашого, котрий перед скинією Його.29 Хай не буде цього в нас довіку, щоб ми повставали проти Господа чи відверталися від Господа сьогодні, будуючи жертовник для всепалення, для офіри та для кривавих жертв, крім жертовника Господа, Бога нашого, що стоїть перед його наметом.”29 Хай, отже, не буде, щоб ми відступили від Господа, щоб відступити в цих днях від Господа, щоб збудувати собі жертівник для дарів і жертов миру і жертов спасіння, за вийнятком господнього жертівника, що є перед його шатром.29 Нехай сього не буде в нас до віку, щоб ми проти Господа ставали опором, чи то відвертались тепер від Господа, будуючи окремо жертівника про всепалення, хлїбові жертви та заколювання, окрім того жертівника, Господа, Бога нашого, що стоїть перед його храминою!
30 І почув священик Пінхас та начальники громади й голови тисяч Ізраїлевих, що були з ним, ті слова, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх очах.30 Пінхас священик, старший громади і тисяцькі Ізраїля, котрі були з ним, зачувши слова, мовлені синами Рувимовими і синами Ґадовими, і синами Манасіїними схвалили їх.30 Пінхас священик і князі громадські та голови тисяч Ізраїля, що були з ним, почувши слова, що промовляли сини Рувима, сини Гада та сини Манассії, задовольнились тим.30 І Фінеес священик і всі старшини ізраїльського збору, які були з ним, почувши слова, які сказали сини Рувима і сини Ґада і половини племени Манассії, і вгодило їм.30 Фінеес сьвященник і князї та голови тисячів Ізрайлевих, що прибули з ним, почувши слова, що промовляли Рубенїї, Гадїї й Манассії, вдовольнились.
31 І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневірилися Господеві тим переступом, тепер ви визволили Ізраїлевих синів від Господньої руки.31 І сказав Пінхас, син Елеазара, священика, синам Рувимовим і синам Ґадовим, і синам Манасіїним: Сьогодні ми дізналися, що Господь серед нас, що ви не вчинили перед Господом злочину цього; тепер ви заступили синів Ізраїля від руки Господньої,31 І мовив Пінхас, син Єлеазара священика, до синів Рувима, синів Гада та синів Манассії: “Сьогодні ми переконалися, що Господь перебуває між вами, бо ви не вчинили цієї проти Господа зради. Цим вирятували ви синів Ізраїля від руки Господньої.”31 І сказав Фінеес священик синам Рувима і синам Ґада і половині племени Манассії: Сьогодні ми пізнали, що Господь з нами, томущо ви не переступили перед Господом проступком і томущо ви спасли ізраїльських синів від господньої руки.31 І сказав Фінеес Елеазаренко, сьвященник, до Рубенїїв, Гадїїв і Манассіїв: Тепер постерегаємо, що Господь пробуває між нами, бо не вчинили ви такої зради проти Господа. Сим забезпечили ви Ізраїля перед судом Господнїм!
32 І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського краю до Краю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали їм звіт.32 І повернувся Пінхас, син Елеазара, священика, і старшини від синів Рувимових і від синів Ґадових на землю ханаанську, до синів Ізраїля, і принесли їм відповідь.32 Повернувсь тоді Пінхас, син Єлеазара священика, й князі назад із Гілеад-землі від синів Рувима та синів Гада в Ханаан-землю до синів Ізраїля й вияснили вони їм справу.32 І повернувся Фінеес священик і старшини від синів Рувима і від синів Ґада і від половини племени Манассії з Ґалаадської землі до Ханаанської землі до ізраїльських синів і відповіли їм слова,32 І вернувся Фінеес Елеазаренко, сьвященник, і князї назад із Галаад землї від Рубенїїв та Гадїїв у Канаан землю до Ізрайлитян і принесли їм відповідь.
33 І була добра та річ в очах синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому.33 І сини Ізраїля схвалили це, і благословили сини Ізраїля Бога, і відклали йти супроти них війною, щоб розорити землю, на котрій мешкали сини Рувимові і сини Ґадові.33 Сини Ізраїля вдовольнились і благословили Бога й не думали більше про те, щоб іти на них війною, щоб спустошити край, де осілись сини Рувима та сини Гада.33 і вгодило ізраїльським синам. І сказали ізраїльським синам, і вони поблагословили Бога ізраїльських синів і сказали, щоб більше не іти до них з війною, щоб вигубити землю синів Рувима і синів Ґада і половини племени Манассії. І поселилися на ній.33 І вдовольнились сини Ізрайлеві відповіддю, і прославляли Ізрайлитяне Бога, і не гадали вже більш про те, щоб ійти проти них війною, щоб спустошити землю, де осїлись Рубенїї та Гадїї.
34 І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я жертівникові: Ед, бо він свідок між нами, що Господь Він Бог.34 І назвали сини Рувимові і сини Ґадові жертовника: `Ед, тому, що, [сказали вони], він свідок поміж нами, що Господь є Бог наш`.34 І назвали сини Рувима й сини Гада жертовник “Ед”, бо він, мовляв, свідкує між нами, що Господь - є Бог.34 І дав імя Ісус жертівникові Рувима і Ґада і половини племени Манассії, і сказав що: Свідченням він є між ними, бо Господь є їхнім Богом.34 І прозвали Рубенїї та Гадїї жертівника `Ед`*, він бо сьвідкує про нас, як і про вас, що Господь є Богом нашим.