1 І відповів нааматянин Цофар та й сказав: | 1 І відповідав Цофар нааматянин, і сказав: | 1 Заговорив Цофар з Наамату й мовив: | 1 Підібравши ж Софар Мінейський каже: | 1 Озвався ж Зофар із Нааму та й каже: |
2 Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх! | 2 Роздуми мої спонукають мене відповідати, і я кваплюся висловити їх. | 2 «Думки мої спонукують мене відповідати, та й неспокій той, що в мені. | 2 Я не думав, що ти це так відповіси, і ви не розумієте більше ніж я. | 2 Роздумування мої спонукують мене, відказати, й оце я поспішаю виявити їх: |
3 Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені. | 3 Дорікання, ганебне для мене, вислухав я, і дух розважливости моєї відповість за мене. | 3 Я вислухав докір, для мене образливий, але мій розум шепоче, що маю відповісти. | 3 Я послухаю докір моєї образи, і відповість мені дух розуму. | 3 Докір, осоромляючий мене, я вислухав, та дух розуму мого відповість за мене. |
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена, | 4 Хіба не знаєш ти, що од віку, від того часу, як постала людина на землі, | 4 Чи ти не знаєш, що від віків, з того часу, коли постала на землі людина, | 4 Чи ти не взнав цього від давна, від коли людина повстала на землі? | 4 Чи ти не знаєш, що од віків, - з того часу, як постав чоловік на землї, - |
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю? | 5 Веселощі нехтувачів закону нетривалі, і радість лицеміра миттєва? | 5 веселощі безбожного короткі і радість нечестивого хвилева? | 5 Бо веселість безбожних - страшне падіння, а радість беззаконних - згуба, | 5 Веселощі беззаконних коротко тревають, а радість потайного грішника хвилева? |
6 Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне, | 6 А хоч би зросла до небес велич його, і голова його сягала б хмарин: | 6 Навіть якби під небеса піднявсь він зростом, і голова його сягала аж до хмари, | 6 хоч піднесуться до неба його дари, а його жертва доторкнеться хмар. | 6 Хоч би під небо зросла його велич, й голова його аж до хмар сягала, - |
7 проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він? | 7 Наче викиди його, навіки згине він; а ті, що бачили його, скажуть: Де він? | 7 мов привид, пропаде навіки. Хто його бачив, питатиметься: Де він? | 7 Бо коли він думає, що вже скріпився, тоді він згине до кінця. А ті, що його бачать, скажуть: Де він? | 7 То він пропаде, як гній його, на віки; хто його бачив, питати ме: де він? |
8 Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде: | 8 Мов сон, відлине, і не знайдуть його; і немов нічне видіння, зникне. | 8 Він зникне, наче сон, його не знайдуть більше, немов нічна мара, він щезне. | 8 Він не знайдеться, наче сон, що минув, а полетів наче нічна поява. | 8 Зникне він, неначе сон, і не знайдуть його; нїби ночная мара, він щезне. |
9 його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце... | 9 Око, яке бачило його, вже не побачить його, і вже не угледить його місце його. | 9 Око, що бачило його, не бачитиме його ніколи, і не вглядить його вже більш його оселя. | 9 Око поглянуло і не додасть, і більше його не впізнає його місце. | 9 Око, що вбачало його, не побачить його нїколи, й не взрить його вже більше місце його. |
10 Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його... | 10 Сини його будуть підлещуватися до жебраків, і руки його повернуть те, що він загарбав. | 10 Діти його відшкодують убогих, руки його повернуть назад його багатство. | 10 Хай його синів знищать менші, а його руки хай попалять болі. | 10 Дїти його будуть у старцїв ласки шукати, й руки його повернуть усе, в кого він що пограбив. |
11 Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже! | 11 Кістки його виповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у тлін. | 11 Кості його повні юнацького запалу, але він разом з ним ляже в порох. | 11 Його кості наповнилися його молодістю, і з ним ляже на землі. | 11 Костї його ляжуть з ним у порох із усїма гріхами молодостї його. |
12 Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком, | 12 Якщо солодке в роті його зло, і він утаємничує його під язиком своїм, | 12 А коли зло було йому солодке в роті, і він ховав його у себе під язиком, | 12 Якщо злоба буде солодкою в його устах, він її сховає під своїм язиком. | 12 Коли зло солодким буде йому в ротї його, й він держати ме його під язиком своїм, |
13 над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, | 13 Береже і не кидає його, а тримає його в устах своїх, | 13 беріг його, не покидав його, тримав його під піднебінням, | 13 Не пощадить її і не оставить її і збере її серед своєї гортані. | 13 Берегти ме, й не викине, а хоронити ме його в устах своїх, - |
14 то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!... | 14 То ця їжа в утробі його перетвориться на жовч гадючу в нутрощах. | 14 то їжа ця в його нутрі зіпсується, отрутою гадючою візьметься в його нутрощах. | 14 І не зможе йому помогти. Жовч аспіда в його шлунку. | 14 То їжа та в його животї візьметься гадючою жовчю в йому. |
15 Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його... | 15 Маєтка, що його він поглинув, виблює: Бог викине його із черева його. | 15 Він виблює добро, що був проглинув; Бог вирве його з живота у нього. | 15 Багацтво зібране без правди буде виблюте, з його хати витягне його ангел. | 15 Добро, що пожер, мусить він виблювати: Бог вирве все з живота його. |
16 Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є! | 16 Отруту гадючу він смокче; умертвить його язик гадів. | 16 Отруту ссав гадючу - його уб'є язик зміюки! | 16 Хай же він ссе гнів зміїв, хай же убє його язик змії. | 16 Яд він гадючий всисає, так од гадюки й згине. |
17 Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока. | 17 Не бачити йому струмків і рік, які течуть медом і молоком! | 17 Він не вздріє вже річок олії, ані потоків меду й молока. | 17 Хай не побачить доєння пасовиськ ані пасовиська меду і масла. | 17 Не бачити йому річок, рік текучих молоком та медом! |
18 Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде... | 18 Надбане працею поверне, не проковтне; за вагою маєтку його буде й помста його, а він не знайде радощів. | 18 Трудом набуте поверне, проковтнути не зможе; плодом свого прибутку не буде радіти. | 18 Він надаремно і надурно натрудився (задля) багацтва, з якого не покуштує, воно наче тверде мясо не до жування, не до проковтання. | 18 Верне все трудом набуте, проглинути не зможе; по мірі набутків його буде й заплата його, й він не натїшиться. |
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його! | 19 Тому що він пригнічував, проганяв убогих, загарбував доми, котрих не будував. | 19 Бо він гнобив і покидав убогих, пограбував дім, замість його будувати. | 19 Бо він знищив доми численних сильних, а життя розграбив і не поставив. | 19 Він бо тїснив, одправляв убогих; видирав домівки, що їх не будував; |
20 Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже. | 20 Був ненаситним у череві своєму; і в пожадливості своїй не милував анічого. | 20 Бо черево його не відало наситу, від його скупощів не можна було врятуватись. | 20 Немає йому спасіння задля майна, він не спасеться своїм бажанням. | 20 Не знало наситку черево його, й не щадив він нїчого в захланностї своїй. |
21 Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все: | 21 Нічогісінько не лишилося від ненажерливости його; за це не тривале щастя його. | 21 Від його ненажерства ніхто не міг спастися; тим то і не буде тривким його щастя. | 21 Немає в нього осталої їжі. Через це його добро не зацвите. | 21 Нїчо не спаслося від прожорства його, зате ж і не вдержиться щастє його. |
22 за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього! | 22 При широкім достаткові буде затісно йому; усіляка рука нечестивого повстане супроти нього. | 22 У повноті достатків йому стане тісно, всяке нещастя впаде на нього. | 22 Коли ж йому здається, що він вже наповнився, він буде в біді, а на нього найде всяка біда. | 22 В повнотї достатків буде тїсно йому; всї руки покривдованих піднімуться на його. |
23 Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його... | 23 Коли він буде наповнювати нутрощі свої, Він пошле на нього палкий гнів Свій і надощить на нього хворощі в плоті його. | 23 Саме коли він наповнятиме живіт свій, Бог зішле на нього жар свого гніву, пустить дощем на його тіло стріли. | 23 Якщо якось наповнить свій живіт, Він надішле на нього гнів люті, щоб його залити болями. | 23 Коли буде в його чим наситити живіт свій, пошле Бог жар гнїву свого й спустить дощем болї в тїло його. |
24 Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук... | 24 Чи втече він від зброї залізної, – прохромить його лук мідний. | 24 Якщо ухилиться від зброї із заліза, то його прошиє лук мосяжний. | 24 І той не спасеться від руки заліза, щоб його забив мідяний лук. | 24 Ухилиться він од зброї залїзної, - прошиє його лук мідяний. |
25 Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде! | 25 Почне виривати [стрілу], – і вона вийде з тіла, вийде, сяючи крізь жовч його; жахи смерти впадуть на нього! | 25 Стріла пройде йому навиліт через спину, крізь жовч його пройде спис блискучий; великий жах упаде на нього! | 25 Хай же стріла пройде крізь його тіло, а звізди хай ходять в його житті, на ньому (хай будуть) страхи. | 25 Схоче вийняти стрілу, а вона вийде з тїла - вийде, блисне крізь жовч його; страх смертний прийде на його! |
26 При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене... | 26 Усе похмуре утаємничене всередині його; буде пожирати його вогонь, ніким не роздмухуваний; зло спіткає також і те, що залишилося в шатрі його. | 26 Тьма-тьменна таємно для нього уготована. Вогонь, що ніхто не роздмухав, пожере його; він знищить і те, що лишиться в його наметі. | 26 Хай на ньому перебуває всяка темрява. Хай його пожере невгасимий огонь, хай же приходько несе зло його домові. | 26 Вся темнота скрита в нутрі в його; його пожирати ме огонь, нїким не роздуваний; нещастє постигне й все те, що зістане в наметї його. |
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, | 27 Небо відкриє злочини його, і земля повстане супроти нього. | 27 Небо відкриє його несправедливість і земля встане проти нього. | 27 Хай же небо відкриє його беззаконня а земля хай повстане проти нього. | 27 Небо відкриє провину його, й земля встане проти його. |
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його... | 28 Пощезне надбане дому його; усе розпорошиться в день гніву Його. | 28 Його домівку змиє повінь, що розіллється в день Божого гніву, | 28 Хай знищення потягне дім його до кінця, хай день гніву найде на нього. | 28 Щезне добуток дому його, все розпливеться в день гнїву його (Божого). |
29 Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї! | 29 Оце доля чоловікові, що нехтує законом від Бога і спадок, зрокований для нього Вседержителем! | 29 Ось яка доля грішника від Бога, спадщина, що випаде йому від Бога.» | 29 Така часть безбожного чоловіка у Господа і придбання його маєтку у наглядача. | 29 Се частка від Бога чоловікові беззаконному, й пай, визначений йому Вседержителем! |