1 І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі.1 Авраам піднявся звідти на південь, і оселився поміж Кадешем і між Шуром; і був деякий час у Ґерарі.1 Звідтіля перекочував Авраам у Негев-край і оселився між Кадешом та між Шуром, перебував трохи й у (місцевості) Герар.1 І рушив звідти Авраам до землі на південь, і поселився між Кадисом і між Суром, і замешкав в Герарах.1 І відкочував Авраам ізвідти до землї полуденньої, та й оселивсь між Кадесом і Суром, і якийсь час пробував у Герарі.
2 І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех, цар Ґерару, і взяв Сарру.2 І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех, цар ґерарський, і взяв Сарру.2 А про свою жінку Сару сказав Авраам: `Вона - моя сестра.` Тоді Авімелех, цар Герару, послав і забрав Сару.2 Сказав же Авраам про свою жінку Сарру, що є моєю сестрою, бо побоявся сказати що: Є моєю жінкою, щоб часом його не убили мужі міста через неї. Післав же Авімелех цар Герарів і взяв Сарру.2 Про жінку ж свою Сарру казав Авраам, що сестра вона менї. Абимелех же, царь Герарський, післав та й взяв Сарру.
3 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка.3 І прийшов Бог до Авімелеха вночі уві сні, і сказав йому: Ось, ти помреш за жінку, котру ти взяв; бо вона має чоловіка.3 Але Бог прийшов до Авімелеха вночі вві сні й сказав до нього: `Ось ти помреш за жінку, що її взяв, бо вона заміжня.`3 І прийшов Бог до Авімелеха ніччю у сні, і сказав: Ось ти вмираєш через жінку, яку ти взяв, бо вона співжила з мужем.3 І прийшов Бог до Абимелеха в ночі вві снї, і рече йому: Оце ти вмреш за сю молодицю, що взяв єси; вона ж мужня жена.
4 А Авімелех не зближався до неї, і сказав: Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний?4 Тим часом, Авімелех не підходив до неї, і сказав: Владико! Невже Ти погубиш також безневинний народ?4 Та Авімелех не зблизився до неї. Він і сказав: `Господи, невже ти погубиш навіть людей безвинних?4 Авімелех же не доторкнувся до неї, і сказав: Господи, чи знищиш невіжу і справедливий нарід?4 Абимелех же не приторкнувсь до її, та й каже: Господе, чи то ж погубиш безвинний рід?
5 Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх.5 Чи не сам він мені сказав: Вона – сестра моя? І вона сама сказала: Він брат мій. Я вчинив це від щирого серця мого і з чистотою рук моїх.5 Хіба ж він не казав мені: `Вона - моя сестра`? Та й вона сама казала: `Він - брат мій`. Я з чистим серцем і невинними руками вчинив це.`5 Чи не він мені сказав: Вона є моєю сестрою? І вона мені сказала: Він є моїм братом. З чистим серцем і в праведності рук зробив я це.5 Хиба ж не сам він казав менї: Вона сестра менї? І вона менї казала: Він брат менї. У чистотї серця мого і в безвинностї рук моїх учинив я се.
6 І промовив до нього Бог у сні: І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї.6 І сказав йому Бог уві сні: І Я знаю, що ти вчинив це від щирого серця твого, і Я не допустив тебе до гріха переді Мною; тому Я не дав тобі торкнутися до неї.6 Тоді Бог сказав до нього вві сні: `І я знаю, що ти вчинив те з чистим серцем, і то я стримав тебе від гріху супроти мене; тому я не допустив, щоб ти доторкавсь її.6 Сказав же йому Бог у сні: І Я, пізнавши, що чистим серцем зробив ти це, і я пощадив тебе, щоб не згрішив ти проти мене. Задля цього не допустив Я тебе доторкнутися до неї.6 Рече ж йому Бог у снї: І я знаю, що в чистотї серця твого і в безвинностї рук твоїх учинив єси се, тим і впинив тебе від гріха проти мене, і не попустив тебе коснутись її.
7 А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє.7 А тепер поверни дружину чоловікові: бо він пророк, і помолиться заради тебе, і ти будеш живий; а якщо не повернеш, то знай, що неодмінно помреш ти, і всі твої.7 Але тепер віддай жінку чоловікові, бо він пророк і заступиться за тебе, й ти будеш жити. А коли не віддаси її, то знай, що напевно вмреш, ти сам і всі ті, що є в тебе.`7 Тепер же віддай жінку чоловікові, бо пророком є, і помолиться за тебе, і житимеш. Якщо ж не віддаси, знай, що помреш ти і всі твої.7 Тепер же оддай жену мужу, бо він пророк, і помолиться за тебе, і жити меш. Як же не віддаси, дак знай, що вмреш сам і все твоє.
8 І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися.8 І підвівся Авімелех рано вранці, і прикликав усіх служників своїх, і переказав усі слова ці у вуха їхні, і люди ці дуже злякалися.8 Встав Авімелех рано-вранці, прикликав усіх своїх слуг і розповів їм про це все ясно; вони тим дуже налякались.8 І встав вранці Авімелех і прикликав всіх своїх слуг, і сказав всі ці слова до їхніх ух, усі ж мужі дуже злякалися.8 І встав рано вранцї Абимелех і призвав усї кметї свої, та й промовив усї словеса сїї в уші їх, і полякались усї люде вельми.
9 І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: Що ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!9 І покликав Авімелех Авраама, і сказав йому: Що ти з нами вчинив? Чим я згрішив супроти тебе, що ти навів було на мене і на царство моє великий гріх? Ти вчинив зі мною таку річ, котрої не чинять.9 По тому прикликав Авімелех Авраама і сказав йому: `Що це ти вдіяв з нами? Чим же я провинився супроти тебе, що ти навів на мене й на моє царство (такий) гріх великий? Ти повівся зо мною, як не годиться поводитися.`9 І покликав Авімелех Авраама і сказав йому: Чому ти це нам зробив? Чи згрішили ми чимсь проти тебе, що навів ти на мене і на моє царство великий гріх? Діло, яке ніхто не вчинить, зробив ти мені.9 І призвав Абимелех Авраама, та й промовив до його: Що вдїяв єси менї? І чим провинив я тобі, що навів єси на мене й царство моє гріх великий? Дїло таке, що нїхто не чинив, укоїв єси менї:
10 І сказав Авімелех Авраамові: Що ти мав на увазі, що вчинив таку річ?10 І сказав Авімелех Авраамові: Що ти мав на увазі, коли вдався до такої речі?10 Далі сказав Авімелех до Авраама: `Що мав ти на оці, коли ти вчинив це?`10 Сказав же Авімелех Авраамові: Що задумавши зробив ти це?10 І промовив Абимелех до Авраама: Що в тебе було на думцї, як чинив єси таке?
11 І сказав Авраам: Бо подумав я: Нема ж страху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.11 Авраам сказав: Я вважав, що немає на цьому місці страху Божого, і вб'ють мене за дружину мою.11 Авраам же відрік: `Я собі думав: нема ніякого страху Божого на цьому місці, й вони вб'ють мене заради моєї жінки.11 Сказав же Авраам: Бо сказав я: Ось немає богопошани на цьому місці, і мене убють задля моєї жінки.11 Рече ж Авраам: Думав бо, що нема благочестя на місцї сьому, і вбють мене задля жени моєї.
12 І притім вона справді сестра моя, вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, і стала за жінку мені.12 Проте вона й справді сестра мені; вона – донька мого батька, лише не дочка матері моєї, і стала моєю дружиною.12 Та вона таки справді моя сестра, дочка мого батька, однак не дочка моєї матері, тож стала мені за жінку.12 Бо і справді вона є моєю сестрою від батька, але не від матері, а стала мені жінкою.12 Отже справдї вона сестра менї по панотцеві, а не по панїматцї, та стала менї женою.
13 І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, говори ти на мене: він мій брат.13 Коли Бог повів мене мандрувати з дому батька мого, то я сказав їй: Вчини зі мною цю милість, до якого місця ми не прийдемо, скрізь говори про мене: Це брат мій.13 Коли Бог мене вивів скитатися далеко від батьківського дому, то я сказав був їй: «Зроби но мені прислугу: скрізь, куди прибудемо, кажи про мене - він, мовляв, мій брат».`13 Сталося ж коли вивів мене Бог з дому мого батька, і сказав я їй: Справедливість цю вчиниш зі мною: На кожному місці, куди лиш підемо туди, скажи про мене що: Є моїм братом.13 І було, як вивів мене Бог із отецької домівки моєї, кажу їй: Ось яку правду чинити меш менї: у всякому містї, куди прийдемо, там кажи про мене, що се брат мій.
14 І взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його.14 І взяв Авімелех дрібної і великої скотини, і служників і служниць, і дав Авраамові; і повернув йому Сарру, дружину його.14 Тоді взяв Авімелех овець і волів, слуг і слугинь та й дав Авраамові, й віддав йому Сару, його жінку.14 Взяв же Авімелех тисячу дідрахм, овець, і телят, і рабів, і рабинь, і дав Авраамові, і віддав йому його жінку Сарру.14 Узяв же Абимелех вівцї і бички, і раби й рабинї, та й дав Авраамові, і віддав йому Сарру.
15 І сказав Авімелех: Ось край мій перед обличчям твоїм, осядь там, де тобі до вподоби.15 І сказав Авімелех: Ось, земля моя перед тобою; живи, де тобі мило,15 І сказав Авімелех: `Ось мій край перед тобою: селись, де тобі до вподоби!`15 І сказав Авімелех Авраамові: Ось моя земля перед тобою, де лиш тобі буде до вподоби мешкай.15 І промовив Абимелех Авраамові: Оце земля моя перед тобою; де б тобі нї було до вподоби, оселяйся.
16 А Саррі сказав: Ось тисячу секлів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана.16 І Саррі сказав: Ось, я дав братові твоєму тисячу [шеклів] срібла; ось, це тобі покривало для очей перед усіма, котрі з тобою, і перед усіма ти виправдана.16 До Сари ж мовив: `Я дав ось твоєму братові тисячу срібних, це буде тобі наміткою на очі перед усіма, хто з тобою, і ти будеш виправдана в усіх.`16 Саррі же сказав: Ось дав я тисячу дідрахм твоєму братові, це буде тобі на честь твого лиця і всім, що з тобою; і все чини правду.16 До Сарри ж промовив: Оце дав я братові твойму тисячу срібняків, се буде тобі чесна намітка до лиця твого, і про все, що було з тобою і з усїма твоїми, в усьому будеш оправдана.
17 І помолився Авраам Богові, і вздоровив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і почали вони знову роджати.17 І помолився Авраам Богові, і зцілив Бог Авімелеха, і дружину його, і служниць його, і вони почали народжувати.17 Авраам же помолився Богові, й вилікував Бог Авімелеха, його жінку й його слугинь, щоб родили;17 Помолився же Авраам до Бога, і вилікував Бог Авімелеха і його жінку, і його рабинь, і родили.17 Помолився ж Авраам Богу, і вигоїв Бог Абимелеха, і жену його, і рабинї його, і почали роджати.
18 Бо справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.18 Бо замкнув Господь усіляке лоно в домі Авімелеха за Сарру, дружину Авраамову.18 бо Господь був цілком замкнув кожне лоно в домі Авімелеха через Сару, жінку Авраама.18 Бо замикаючи, замкнув Господь зізовні кожне лоно в домі Авімелеха, через Сарру жінку Авраама.18 Бо позамикав був Господь усяку утробу в домівцї в Абимелеха задля Сарри, жінки Авраамової.