1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом, | 1 Повідав також притчу їм про те, що треба завжди молитися і не сумувати, | 1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом. | 1 Він розповів їм притчу, як треба завжди молитися і не занепадати духом, | 1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати, |
2 говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився. | 2 Кажучи: В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився, | 2 І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. | 2 кажучи: Був один суддя в якомусь місті, що Бога не боявся і людей не соромився. | 2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся. |
3 У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника! | 3 А в тому місті була одна вдова, і вона, коли приходила до нього, то сказала: Захисти мене від служника мого. | 3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника! | 3 Була ж у тому місті вдова, що приходила до нього й казала: Захисти мене від мого супротивника. | 3 Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм. |
4 Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, | 4 Але він тривалий час не хотів. А пізніше сказав сам собі: Хоч я Бога й не боюся і людей не соромлюся, | 4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, | 4 А він не хотів того досить тривалий час. Згодом сказав собі: Хоч і Бога не боюся, і людей не соромлюся, | 4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь, |
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені. | 5 Та оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше надокучати мені. | 5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.” | 5 але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не докучала мені. | 5 то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї. |
6 І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний? | 6 І сказав Господь: Чуєте, що каже суддя неправедний? | 6 Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже! | 6 І мовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя. | 6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже! |
7 А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? | 7 Хіба не захистить Бог вибраних Своїх, що волають до Нього вдень і вночі, хоча й не поспішає захистити їх? | 7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них? | 7 Чи ж Бог не захистить своїх обранців, що кличуть до нього день і ніч, чи баритиметься до них? | 7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них? |
8 Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?... | 8 Повідую вам, що надасть їм захист невдовзі. Але Син Людський, прийшовши, чи знайде віру на землі? | 8 Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?” | 8 Кажу вам: оборонить їх негайно. Одначе Людський Син, як прийде, то чи знайде віру на землі? | 8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї? |
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів. | 9 Повідав також для деяких, котрі були певні в собі, що вони праведні, хоч принижували інших, отаку притчу: | 9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу: | 9 А для тих, що надіються на себе, ніби вони праведні і за ніщо мають інших, розповів цю притчу: | 9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю: |
10 Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. | 10 Двоє чоловіків зайшли до храму помолитися; один фарисей, а другий – митник. | 10 “Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар. | 10 Два чоловіки ввійшли до храму помолитися; один фарисей, а другий митник. | 10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник. |
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. | 11 Фарисей почав молитися сам у собі так: Боже! Дякую тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники або, як оцей митник: | 11 Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. | 11 Фарисей, ставши, отак собі молився: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник; | 11 Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник. |
12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! | 12 Пощуся двічі на тиждень і даю десяту частку від усього, що надбаю. | 12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. | 12 пощу двічі на тиждень, даю десятини з усього, що надбаю. | 12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю. |
13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!... | 13 А митник стояв оддалік і не смів навіть очей підвести до неба; але бив себе в груди, і благав: Боже! Будь милостивий до мене грішника! | 13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! | 13 А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, кажучи: Боже, милосердний будь до мене, грішного. | 13 А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному. |
14 Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться. | 14 Повідую вам, що цей повернувся додому більш виправданий, аніж той: бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, піднесеться. | 14 Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений.” | 14 Кажу вам, що цей повернувся до своєї хати виправданий більше, ніж той; бо кожен, хто підноситься, - буде понижений; а хто себе понижує, - піднесений буде. | 14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору. |
15 До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли. | 15 Приносили до нього й немовлят, щоб Він торкнувся до них; а учні, коли бачили те, забороняли їм. | 15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. | 15 Приносили ж до нього й немовлят, щоб до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм. | 15 Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм. |
16 А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже. | 16 Але Ісус, підкликавши їх, сказав: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже; | 16 Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. | 16 А Ісус покликав їх та й каже: Пустіть, хай діти до мене приходять і не бороніть їм, бо Царство Боже - для них. | 16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже. |
17 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде! | 17 Істину кажу вам: Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде до нього. | 17 Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.” | 17 Щиру правду кажу вам: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього. | 17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него. |
18 І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя? | 18 І запитав Його хтось із старшин: Учителю добрий! Що мені вчинити, щоб успадкувати життя вічне? | 18 Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” | 18 І запитав його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені зробити, аби успадкувати вічне життя? | 18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу. |
19 Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог! | 19 Ісус сказав йому: Нащо ти називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, а тільки один Бог. | 19 А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог. | 19 Ісус же йому відповів: Чому звеш мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки сам Бог. | 19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. |
20 Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір. | 20 Чи відаєш Заповіді: Не чини перелюбу; не убивай; не кради; не свідкуй неправдиво; шануй батька твого і матір твою. | 20 Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.” | 20 Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою]. | 20 Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою. |
21 А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого! | 21 А він сказав: Усе це я пильнував ще від юности моєї. | 21 Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.” | 21 Він же сказав: Усе це я виконував змолоду. | 21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого. |
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною! | 22 Зачувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: Усе, що маєш, продай, роздай убогим і будеш мати скарби на небесах, і приходь, та йди за Мною. | 22 Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.” | 22 Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного ти не зробив: усе, що маєш, продай і роздай бідним, - і матимеш скарб на небі; і йди за мною. | 22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною. |
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий. | 23 А він, як почув це, зажурився, тому що був дуже багатим. | 23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. | 23 Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий. | 23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий. |
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! | 24 Ісус побачив, що він зажурився і сказав: Як важко багатим увійти до Царства Божого! | 24 Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! | 24 Як побачив Ісус, що той зажурився, то сказав: Як нелегко багатим увійти до Божого Царства; | 24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже! |
25 Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти... | 25 Бо зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого. | 25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.” | 25 бо легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства. | 25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти. |
26 Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися? | 26 Ті, що слухали це, сказали: А хто ж може врятуватися? | 26 А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?” | 26 Ті, що слухали, спитали: А хто ж тоді може врятуватися? | 26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись? |
27 А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога! | 27 Але Він сказав: Те, що неможливе людям, можливе Богові. | 27 Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.” | 27 Він же відказав: Неможливе для людей - можливе для Бога. | 27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога. |
28 І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом. | 28 А Петро сказав Йому: Ось, ми залишили все і пішли за Тобою. | 28 Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.” | 28 І мовив Петро: Ось ми, лишивши своє, пішли за тобою. | 28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. |
29 А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, | 29 Він сказав їм: Істину повідую вам: Немає нікого, хто залишив би дім, чи батьків, чи братів і сестер, чи дружину, чи дітей заради Царства Божого, | 29 Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, | 29 Він же сказав їм: Щиру правду кажу вам: що немає нікого, хто лишив хату, або батьків, або братів, або дружину, або дітей задля Божого Царства, | 29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого, |
30 і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне. | 30 І не дістав би набагато більше цього часу, і в наступному вікові – життя вічне. | 30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.” | 30 і не одержував значно більше тепер, а в майбутньому - вічне життя. | 30 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє. |
31 І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина. | 31 Відкликавши дванадцятеро учнів Своїх, сказав їм: Ось, ми підходимо до Єрусалиму, і звершиться все написане через пророків про Сина Людського: | 31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться. | 31 Узявши дванадцятьох, промовив до них: Ось ідемо до Єрусалима, і довершиться все, написане пророками про Людського Сина; | 31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому. |
32 Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований, | 32 Бо видадуть Його поганам і зневажать Його, і образять, і обплюють Його, | 32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, | 32 бо він буде виданий поганам, буде висміяний, зневажений, обпльований; | 32 Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него, |
33 і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне! | 33 І будуть бити, і вб‘ють Його; і третього дня воскресне. | 33 і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.” | 33 збичувавши, уб'ють його; але третього дня він воскресне. | 33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне. |
34 Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли. | 34 Але вони нічого зі сказаного не втямили; ці слова були для них утаємничені, і вони не зрозуміли почутого. | 34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив. | 34 Але вони нічого з цього не зрозуміли; це слово було приховане від них - і не збагнули сказаного. | 34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного. |
35 І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив. | 35 А коли підходив Він до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі й просив милостині; | 35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. | 35 Сталося так, що, коли наблизився він до Єрихона, якийсь сліпець сидів при дорозі й жебрав. | 35 Стало ся ж, як наближав ся до Ерихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи; |
36 А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке? | 36 І коли почув, що повз нього проходить народ, запитав: Що це таке? | 36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. | 36 Почувши юрбу, що проходила, запитав, що це. | 36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було. |
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. | 37 Йому сказали, що Ісус Назарянин іде. | 37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. | 37 Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. | 37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо. |
38 І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною! | 38 Тоді він закричав: Ісусе, сину Давидів! Помилуй мене! | 38 І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!” | 38 Він закричав, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене! | 38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене. |
39 А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! | 39 Ті, що простували попереду, примушували його замовкнути; але він ще голосніше кричав: Сину Давидів! Помилуй мене. | 39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!” | 39 І ті, що йшли попереду, погрожували йому, щоб замовк, а він же ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене! | 39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене. |
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його: | 40 Ісус зупинився і наказав привести його до Себе. І, коли той підійшов до Нього, запитав його: | 40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: | 40 Спинившись, Ісус наказав привести його до себе. Коли він наблизився, запитав його: | 40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його, |
41 Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим! | 41 Чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господе! Щоб мені прозріти. | 41 “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, - сказав той, - “щоб я прозрів!” | 41 Що хочеш, аби я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб мені повернувся зір. | 41 глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів. |
42 Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе! | 42 Ісус сказав йому: Стань видющим! Віра твоя врятувала тебе. | 42 Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.” | 42 Ісус сказав йому: Стань видючий, твоя віра тебе врятувала. | 42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе. |
43 І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові. | 43 І він зараз же прозрів і пішов за Ним, і прославляв Бога. І увесь народ, бачивши це, складав хвалу Богові. | 43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові. | 43 І враз прозрів і пішов за ним, прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові. | 43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові. |