1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,1 Повідав також притчу їм про те, що треба завжди молитися і не сумувати,1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.1 Він розповів їм притчу, як треба завжди молитися і не занепадати духом,1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2 говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.2 Кажучи: В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився,2 І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.2 кажучи: Був один суддя в якомусь місті, що Бога не боявся і людей не соромився.2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3 У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!3 А в тому місті була одна вдова, і вона, коли приходила до нього, то сказала: Захисти мене від служника мого.3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника!3 Була ж у тому місті вдова, що приходила до нього й казала: Захисти мене від мого супротивника.3 Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
4 Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,4 Але він тривалий час не хотів. А пізніше сказав сам собі: Хоч я Бога й не боюся і людей не соромлюся,4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,4 А він не хотів того досить тривалий час. Згодом сказав собі: Хоч і Бога не боюся, і людей не соромлюся,4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.5 Та оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше надокучати мені.5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.”5 але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не докучала мені.5 то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6 І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?6 І сказав Господь: Чуєте, що каже суддя неправедний?6 Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже!6 І мовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя.6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7 А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?7 Хіба не захистить Бог вибраних Своїх, що волають до Нього вдень і вночі, хоча й не поспішає захистити їх?7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?7 Чи ж Бог не захистить своїх обранців, що кличуть до нього день і ніч, чи баритиметься до них?7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8 Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...8 Повідую вам, що надасть їм захист невдовзі. Але Син Людський, прийшовши, чи знайде віру на землі?8 Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”8 Кажу вам: оборонить їх негайно. Одначе Людський Син, як прийде, то чи знайде віру на землі?8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.9 Повідав також для деяких, котрі були певні в собі, що вони праведні, хоч принижували інших, отаку притчу: 9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу: 9 А для тих, що надіються на себе, ніби вони праведні і за ніщо мають інших, розповів цю притчу: 9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10 Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.10 Двоє чоловіків зайшли до храму помолитися; один фарисей, а другий – митник.10 “Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий - митар.10 Два чоловіки ввійшли до храму помолитися; один фарисей, а другий митник.10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.11 Фарисей почав молитися сам у собі так: Боже! Дякую тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники або, як оцей митник: 11 Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.11 Фарисей, ставши, отак собі молився: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;11 Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!12 Пощуся двічі на тиждень і даю десяту частку від усього, що надбаю.12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.12 пощу двічі на тиждень, даю десятини з усього, що надбаю.12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...13 А митник стояв оддалік і не смів навіть очей підвести до неба; але бив себе в груди, і благав: Боже! Будь милостивий до мене грішника!13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!13 А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, кажучи: Боже, милосердний будь до мене, грішного.13 А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14 Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.14 Повідую вам, що цей повернувся додому більш виправданий, аніж той: бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, піднесеться.14 Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений.”14 Кажу вам, що цей повернувся до своєї хати виправданий більше, ніж той; бо кожен, хто підноситься, - буде понижений; а хто себе понижує, - піднесений буде.14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15 До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.15 Приносили до нього й немовлят, щоб Він торкнувся до них; а учні, коли бачили те, забороняли їм.15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.15 Приносили ж до нього й немовлят, щоб до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм.15 Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16 А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.16 Але Ісус, підкликавши їх, сказав: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже;16 Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже.16 А Ісус покликав їх та й каже: Пустіть, хай діти до мене приходять і не бороніть їм, бо Царство Боже - для них.16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!17 Істину кажу вам: Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде до нього.17 Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.”17 Щиру правду кажу вам: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього.17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18 І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?18 І запитав Його хтось із старшин: Учителю добрий! Що мені вчинити, щоб успадкувати життя вічне?18 Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”18 І запитав його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені зробити, аби успадкувати вічне життя?18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
19 Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!19 Ісус сказав йому: Нащо ти називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, а тільки один Бог.19 А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог.19 Ісус же йому відповів: Чому звеш мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки сам Бог.19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
20 Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.20 Чи відаєш Заповіді: Не чини перелюбу; не убивай; не кради; не свідкуй неправдиво; шануй батька твого і матір твою.20 Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.”20 Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою].20 Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21 А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!21 А він сказав: Усе це я пильнував ще від юности моєї.21 Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.”21 Він же сказав: Усе це я виконував змолоду.21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!22 Зачувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: Усе, що маєш, продай, роздай убогим і будеш мати скарби на небесах, і приходь, та йди за Мною.22 Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.”22 Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного ти не зробив: усе, що маєш, продай і роздай бідним, - і матимеш скарб на небі; і йди за мною.22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.23 А він, як почув це, зажурився, тому що був дуже багатим.23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.23 Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий.23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!24 Ісус побачив, що він зажурився і сказав: Як важко багатим увійти до Царства Божого!24 Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!24 Як побачив Ісус, що той зажурився, то сказав: Як нелегко багатим увійти до Божого Царства;24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25 Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...25 Бо зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.”25 бо легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства.25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?26 Ті, що слухали це, сказали: А хто ж може врятуватися?26 А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?”26 Ті, що слухали, спитали: А хто ж тоді може врятуватися?26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27 А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!27 Але Він сказав: Те, що неможливе людям, можливе Богові.27 Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”27 Він же відказав: Неможливе для людей - можливе для Бога.27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28 І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.28 А Петро сказав Йому: Ось, ми залишили все і пішли за Тобою.28 Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.”28 І мовив Петро: Ось ми, лишивши своє, пішли за тобою.28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,29 Він сказав їм: Істину повідую вам: Немає нікого, хто залишив би дім, чи батьків, чи братів і сестер, чи дружину, чи дітей заради Царства Божого,29 Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,29 Він же сказав їм: Щиру правду кажу вам: що немає нікого, хто лишив хату, або батьків, або братів, або дружину, або дітей задля Божого Царства,29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
30 і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.30 І не дістав би набагато більше цього часу, і в наступному вікові – життя вічне.30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”30 і не одержував значно більше тепер, а в майбутньому - вічне життя.30 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
31 І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.31 Відкликавши дванадцятеро учнів Своїх, сказав їм: Ось, ми підходимо до Єрусалиму, і звершиться все написане через пророків про Сина Людського: 31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.31 Узявши дванадцятьох, промовив до них: Ось ідемо до Єрусалима, і довершиться все, написане пророками про Людського Сина;31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
32 Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,32 Бо видадуть Його поганам і зневажать Його, і образять, і обплюють Його,32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,32 бо він буде виданий поганам, буде висміяний, зневажений, обпльований;32 Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33 і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!33 І будуть бити, і вб‘ють Його; і третього дня воскресне.33 і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”33 збичувавши, уб'ють його; але третього дня він воскресне.33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34 Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.34 Але вони нічого зі сказаного не втямили; ці слова були для них утаємничені, і вони не зрозуміли почутого.34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.34 Але вони нічого з цього не зрозуміли; це слово було приховане від них - і не збагнули сказаного.34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35 І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.35 А коли підходив Він до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі й просив милостині;35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.35 Сталося так, що, коли наблизився він до Єрихона, якийсь сліпець сидів при дорозі й жебрав.35 Стало ся ж, як наближав ся до Ерихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
36 А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?36 І коли почув, що повз нього проходить народ, запитав: Що це таке?36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.36 Почувши юрбу, що проходила, запитав, що це.36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.37 Йому сказали, що Ісус Назарянин іде.37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.37 Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38 І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!38 Тоді він закричав: Ісусе, сину Давидів! Помилуй мене!38 І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!”38 Він закричав, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39 А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!39 Ті, що простували попереду, примушували його замовкнути; але він ще голосніше кричав: Сину Давидів! Помилуй мене.39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”39 І ті, що йшли попереду, погрожували йому, щоб замовк, а він же ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:40 Ісус зупинився і наказав привести його до Себе. І, коли той підійшов до Нього, запитав його: 40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: 40 Спинившись, Ісус наказав привести його до себе. Коли він наблизився, запитав його: 40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41 Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!41 Чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господе! Щоб мені прозріти.41 “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, - сказав той, - “щоб я прозрів!”41 Що хочеш, аби я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб мені повернувся зір.41 глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
42 Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!42 Ісус сказав йому: Стань видющим! Віра твоя врятувала тебе.42 Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.”42 Ісус сказав йому: Стань видючий, твоя віра тебе врятувала.42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43 І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.43 І він зараз же прозрів і пішов за Ним, і прославляв Бога. І увесь народ, бачивши це, складав хвалу Богові.43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.43 І враз прозрів і пішов за ним, прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові.43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.