1 І сказав тішб'янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом! | 1 І сказав Ілля тішб'янин, з Ґілеадських мешканців, до Ахава: Живий Господь, Бог Ізраїля, перед Котрим я стою! Цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба що за словом моїм. | 1 Ілля тішбій, з Тішбе у Гілеаді, сказав до Ахава: «Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, якому я служу, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово.» | 1 І сказав Ілія пророк Тесвіт з Тесвони Ґалаадської до Ахава: Хай живе Господь Бог сил, Бог Ізраїля, якому я стою перед ним, якщо буде в цьому році роса і дощ, але хіба що словом моїх уст. | 1 І сказав Ілия Тесбій, із горожан Галаадських, до Ахаба: Так певно, як живе Господь, Бог Ізрайлїв, що я стою на службі в його, сього року не буде нї роси, нї дощу, хиба на моє слово. |
2 І було до нього слово Господнє, говорячи: | 2 І було до нього слово Господнє. | 2 І надійшло до нього таке слово Господнє: | 2 І прийшло господне слово до Ілії: | 2 І прийшло до його слово Господнє таке: |
3 Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. | 3 Іди звідси, і заверни на схід, і сховайся біля потоку Керіті, що навпроти Йордану. | 3 «Іди звідси й повернися на схід сонця та сховайся коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. | 3 Іди звідси на схід і сховайся при потоці Хоррат, що перед лицем Йордану. | 3 Ізійди звідсї й поверни на схід сонця, та й сховайсь, коло потока Хората, що навпроти Йорданї: |
4 І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там. | 4 Із цього потоку ти будеш пити, а воронам Я накажу годувати тебе там. | 4 Ти питимеш з потоку, а крукам я повелів, щоб постачали там тобі їжу.» | 4 І буде, що питимеш з потока воду, і крукам заповідаю прогодувати тебе там. | 4 З сього потока пити меш, а крукам повелїв я обмислювати тебе їдою там. |
5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. | 5 І пішов він, і вчинив за словом Господнім, пішов і залишився біля потоку Керіті, що навпроти Йордану. | 5 Пішов він і зробив на Господній наказ, і рушив, і оселився коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. | 5 І зробив Ілія за словом Господа і сів при потоці Хоррат перед лицем Йордану. | 5 І вчинив він по наказу Господньому, пійшов та й пробував на бурчацї Хоратї, що навпроти Йорданї. |
6 А круки приносили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса ввечорі, а з потоку він пив. | 6 І ворони приносили йому хліб і м'ясо вранці, хліб і м'ясо вечорами, а пив він з потоку. | 6 Круки приносили йому хліба й м'яса вранці та хліба й м'яса ввечері, а пив він з потоку. | 6 І круки приносили йому хліби вранці і мясо ввечорі, і з потоку він пив воду. | 6 І приносили йому круки хлїба й мясива уранцї й хлїба й мясива ввечері, а з бурчака він пив. |
7 І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу. | 7 Але з плином часу цей потік висох, тому що не було дощу на землю. | 7 Та ось по деякому часі висох потік, бо не було дощу в країні. | 7 І сталося по днях і потік висох, бо не було дощу на землі. | 7 По якомуся ж часї висох потік, бо не було в землї дощу. |
8 І було Господнє слово до нього, говорячи: | 8 І було до нього слово Господнє: | 8 Тоді надійшло до нього таке слово Господнє: | 8 І було господне слово до Ілії: | 8 І прийшло до його слово Господнє таке: |
9 Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе. | 9 Підведися, і рушай до Сарепти сидонської, і залишайся там; Я наказав там жінці, вдові, годувати тебе. | 9 «Встань, іди в Сарепту сидонську і перебувай там. Я повелів там удові, щоб давала тобі їсти.» | 9 Встань і піди до Сарепти Сидонської. Ось Я заповів там жінці вдові тебе прогодувати. | 9 Встань і йди в Сарепту Сидонську, та й пробувай там. Дав я там удові повелїннє кормити тебе. |
10 І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап'юся. | 10 І підвівся він, і рушив до Сарепти, і коли прийшов до брами міста, ось, там жінка, вдова, збирає дрова. І прикликав він її, і сказав: Дай мені трішки води в посудині напитися. | 10 Устав він та й подався в Сарепту; прийшов до воріт міста, аж ось удовиця збирає дрова. Покликав він її та й каже: «Дай мені, будь ласка, трохи води з глечика напитись.» | 10 І він встав і пішов до Сарепти до брам міста, і ось там жінка вдовиця збирала дерево. І закричав за нею Ілія і сказав їй: Принеси ж мені трохи води в збанку і випю. | 10 І рушив та й подавсь у Сарепту. І як прийшов до воріт города, аж ось вдовиця збірає собі тріски. І озветься до неї та й просить: Дай менї трохи води в глечик напитись. |
11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку! | 11 І пішла вона, щоб взяти; а він закричав навздогін їй і сказав: Візьми для мене також шматок хліба в руки свої. | 11 Як же вона йшла по воду, кликнув у слід і каже: «Приниси мені, будь ласка, і шматок хліба.» | 11 І вона пішла взяти, і закричав за нею Ілія і сказав: Візьми ж мені кусень хліба в твою руку. | 11 Як пійшла ж вона по воду, кликнув він услїд їй та й просить: Принеси менї, будьласко, й хлїба шматок. |
12 А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з'їмо ми, та й помремо... | 12 Вона сказала: Живий Господь, Бог твій! У мене нічого немає печеного, а лише є жменя борошна у дзбанку і трохи олії в горщику. І ось, я назбираю дровець і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з'їмо це і помремо. | 12 Вона ж каже: «Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров та повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з'їмо й помремо.» | 12 І сказала жінка: Хай живе Господь Бог твій, якщо є в мене хліб, але хіба лиш пригорща муки в відрі і трохи олії в посудині. І ось я збираю два полінця і ввійду і зроблю собі його і моїм дітям, і зїмо і помремо. | 12 Вона ж каже: Так певно, як Господь, Бог твій, живе, нема в мене нїчого печеного, тільки з пригорщ муки в глеку та трошки олїї в банцї. Оце назбіраю трохи трісок та, вернувшись додому, зготую чого собі та синові, а як ізїмо, тодї вже й помремо. |
13 І сказав до неї Ілля: Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім. | 13 І сказав їй Ілля: Не бійся, піди, вчини, що ти сказала, але перед цим зроби невеликого опріснока для мене, і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш потім, | 13 Ілля ж їй: «Не журись, іди й зроби, як сказала; тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля. | 13 І сказав до неї Ілія: Кріпися, ввійди і зроби за твоїм словом. Але зроби мені з того перше малу паланицю і винесеш мені, собі ж і твоїм дітям зробиш пізніше. | 13 Ілия ж каже їй: Не журися, йди додому та й зроби, як казала єси; тільки наперід спечи менї коржика та й принеси сюди, собі ж і синові твойму зготуєш опісля: |
14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі. | 14 Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Борошно у дзбанку не скінчиться, і олії в горщику не зменшиться аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю. | 14 Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля: Посуд з мукою не спорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю.» | 14 Бо так говорить Господь: Відро муки не зменшиться і посудина олії не змаліє аж до дня, коли Господь дасть дощ на землю. | 14 Так бо глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Борошно в гладисцї не зменьшиться й олїї в питунцї не убуде до того дня, аж пішле Господь на землю дощ. |
15 І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, | 15 І рушила вона, і вчинила так, як сказав Ілля; і їла вона, і він, і дім її деякий час. | 15 Пішла вона й зробила, як сказав їй Ілля; і їла вона, він і її син довго. | 15 І пішла жінка і зробила. І їв він і вона і її діти. | 15 І пійшла вона й зробила, як промовив їй Ілия, й їла вона, й він і дом її. |
16 дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю. | 16 Борошно у дзбанку не скінчалося і олії у горщику не зменшилося, за словом Господнім, котре він вирік через Іллю. | 16 Посуд з мукою не спорожнювався, глечик з олією не вичерпувався, за словом, що Господь сказав через Іллю. | 16 І відро муки не зменшилося і посудина олії не змаліла за Господним словом, яке Він сказав рукою Ілії. | 16 Муки в глецї не меншіло й олїї в банцї не убувало, по слову Господньому, що сказав через Ілию. |
17 І сталося по тих пригодах, заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому. | 17 Після цього занедужав син цієї жінки, господині того дому, і хвороба його була така тяжка, що не залишилося в ньому дихання. | 17 Після цього занедужав син тієї жінки, що її була господа, і недуга його була така важка, що зостався без віддиху. | 17 І сталося після цього і захворів син жінки пані дому, і його хвороба була дуже сильна аж доки не забракло в ньому духа. | 17 Послї сього занедужав син удовин, що її була господа, а недуга його так була тяжка, що вже й дихати не міг. |
18 І сказала вона до Іллі: Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!... | 18 І сказала вона Іллі: Що мені в тобі, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене пригадати гріхи мої і погубити сина мого. | 18 І каже вона до Іллі: «Що мені чинити з тобою, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене на те, щоб нагадати мої гріхи та навести смерть на мого сина.» | 18 І вона сказала до Ілії: Що мені і тобі, чоловіче божий, чи ти ввійшов до мене, щоб згадати мої несправедливості і забити мого сина. | 18 І каже вона Ілиї: Що менї чинити з тобою, чоловіче Божий? Прийшов єси до мене тільки про те, щоб нагадати мої провини, щоб за те вмер син мій. |
19 І сказав він до неї: Дай мені сина свого! І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. | 19 І сказав він їй: Дай мені сина твого. І взяв його з руки її, і поніс його до світлиці, де він жив, і поклав його на свою постіль. | 19 А він сказав до неї: «Дай мені сюди твого сина.» І взяв у неї з лона, поніс його на гору у світлицю, де мешкав, та й поклав його на своїй постелі. | 19 І сказав Ілія до жінки: Дай мені твого сина. І він взяв його з її лона і поніс його на горище, в якому він сидів, і поклав його на своє ліжко. | 19 Він же сказав їй: Дай менї сюди синка твого. І взяв його з її лона, понїс його в горішню сьвітличку, де жив, та й положив на постелї в себе. |
20 І кликнув він до Господа й сказав: Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина? | 20 І озвався до Господа, і сказав: Господе, Боже мій! Невже Ти і вдові, у якої я мешкаю, учиниш зло, погубивши сина її? | 20 Тоді візвав Господа словами: «Господи, Боже мій! Невже ж ти хочеш заподіяти таке зло вдовиці, де я гостював, щоб навести смерть на її сина?» | 20 І закричав Ілія і сказав: Горе мені, Господи свідку вдови, в якої я живу з нею, ти зло вчинив, щоб забити її сина. | 20 Тодї озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! чи ти ж бо заподїєш таке зло вдовицї, де я гостюю, що вмре її синок? |
21 І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї! | 21 І простягнувшись на підліткові тричі, він озвався до Господа і сказав: Господе, Боже мій! Я благаю Тебе, нехай повернеться душа підлітка цього в нього! | 21 І простягся тричі над хлопчиком і візвав до Господа словами: «Господи, Боже мій, вчини так, благаю, щоб душа цього хлопчика повернулась до нього!» | 21 І він вдихнув тричі на дитину і покликав Господа і сказав: Господи, Боже мій, хай же повернеться душа цієї дитини до неї. | 21 І нахилився тричі над хлопцем, й озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! дай же бо так, щоб душа сього хлопчика вернулась у його. |
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, і вона ожила... | 22 І почув Господь голос Іллі, і повернулася душа підлітка цього в нього, і він ожив. | 22 Почув Господь голос Іллі, і душа хлопцева повернулась до нього, і він ожив. | 22 І сталося так, і закричала дитина. | 22 І почув Господь поклик Ілиїн, і душа хлопцева вернулась у його, так що він ожив. |
23 І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: Дивися, твій син живий! | 23 І взяв Ілля підлітка і зніс його із світлиці вниз, і віддав його матері його, і сказав Ілля: Дивися, син твій живий. | 23 Узяв Ілля хлопця, зніс його зо світлиці вниз у хату та й передав матері, кажучи: «Дивися, син твій живий.» | 23 І він повів її з горища до дому і її дав її матері. І сказав Ілія: Глянь, твій син живе. | 23 Ілия ж узяв хлопця, понїс його з верхньої сьвітлички в господу, та й передав матері, й промовив: Дивись, син твій ожив. |
24 І сказала та жінка до Іллі: Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх правда! | 24 І сказала та жінка Іллі: Аж тепер я спізнала, що ти – чоловік Божий, і що слово Господнє в устах твоїх правдиве. | 24 Жінка ж сказала Іллі: «Тепер я знаю, що ти - чоловік Божий та що слово Господнє в устах твоїх -правда.» | 24 І сказала жінка до Ілії: Ось я пізнала, що ти є божим чоловіком і господне слово в твоїх устах правдиве. | 24 І сказала женщина Ілиї: Тепер я знаю, що ти чоловік Божий, та що слово Господнє в устах твоїх - правда. |