1 І зійшов Самсон до Тімни, і побачив у Тімні жінку з филистимських дочок.1 І пішов Самсон до Тімни і побачив у Тімні жінку з филистимських дочок.1 Пішов Самсон у Тімну й нагледів там жінку з дочок філістимлянських.1 І зібралися сини Ефраїма і пішли до Сефіна і сказали до Єфти: Що це, що ти пішов воювати з синами Аммона і нас не закликав іти з тобою? Твій дім спалимо огнем.1 І пійшов Самсон у Тимнат, і запізнавсь із Филистійською дївчиною.
2 І пішов він, і розповів своєму батькові та своїй матері, та й сказав: Я нагледів у Тімні жінку з филистимських дочок, а тепер візьміть її мені за жінку.2 І пішов він і оповів батькові своєму та матері своїй, і сказав: `Я бачив у Тімні жінку із филистимських дочок; візьміть її мені за дружину.2 Повернувшись, оповів він про те батькові й матері словами: “Бачив я у Тімні жінку з дочок філістимлянських: візьміть мені її за жінку!”2 І сказав до них Єфта: Чоловіком оборонцем був я і мій нарід, і сини Аммона дуже впокорили мене. І закликав я до вас, і ви не спасли мене з їхньої руки.2 Вернувшись, оповідав про се батькові й матері та й каже: Запізнавсь я в Тимнатї з Филистійською дївчиною; дайте менї її за жінку.
3 І сказав йому батько його та мати його: Чи ж нема жінки серед дочок братів твоїх та серед усього мого народу, що ти йдеш узяти жінку з необрізаних филистимлян? І сказав Самсон до свого батька: Візьми її мені, бо вона люба очам моїм.3 Батько і мати сказали йому: Хіба немає жінок поміж дочками братів твоїх і серед усього народу мого, що ти йдеш узяти дружину у филистимлян необрізаних? І сказав Самсон батькові: ЇЇ візьми мені, бо вона мені сподобалася.3 Кажуть йому батько з матір'ю: “Хіба немає тобі жінки між дочками твоїх братів і в усьому нашому народі, що мусиш іти за жінкою до філістимлян, до необрізаних?” Та Самсон батькові: “Ні, таки цю візьми мені, бо вона сподобалася мені.”3 І побачив я, що не було спасителя, і поклав я душу мою в руку мою і перейшов я до синів Аммона, і Господь передав їх в мою руку. І навіщо прийшли ви до мене цього дня воювати зі мною?3 Батько й мати ж відказали йому: Хиба ж між дївчатами твого браття і в усьому народї нашому та нема тобі жінки, що хочеш узяти в чужій сторонї у Филистіїв, у необрізаних? Відказує ж Самсон батькові: Сю возьми менї: бо вона сподобалась менї.
4 А батько його та мати його не знали, що це від Господа, бо він шукав зачіпки з филистимлянами. А того часу филистимляни панували над Ізраїлем.4 Батько його і мати не знали, що це від Господа, і що він шукає можливости [помститися] филистимлянам, тому що того часу филистимляни панували над Ізраїлем.4 Не знали ж його батько-мати, що на те була воля Господня та що він шукав причини проти філістимлян, які того часу панували над Ізраїлем.4 І зібрав Єфта всіх ґалаадських мужів і воював з Ефраїмом, і ґалаадські мужі побили Ефраїма, бо сказали: Ви ті, що спаслися з Ефраїма, Ґалаад посеред Ефраїма і посеред Манассії.4 Не знали ж батько й мати його, що на се була воля Господня, та що він шукав причини навпроти Филистіїв, того бо часу панували Филистії над Ізраїлем.
5 І зійшов Самсон і батько його та мати його до Тімни, і прийшли аж до тімненських виноградників, аж ось навпроти нього ричить левчук.5 І пішов Самсон із батьком своїм і з матір'ю своєю до Тімни, і коли підходили до виноградників тімнинських, аж ось, назустріч йому, рикаючи, [іде] молодий лев.5 От і пішов Самсон з батьками в Тімну, і як вони підходили до виноградників Тімни, вискочило на нього, рикаючи, левеня.5 І ґалаадські мужі захопили переходи Йордану ефраїмського, і було коли сказали ті, що спаслися з Ефраїма: Перейдемо, і сказали їм мужі ґалаадські: Чи ви не з Ефраїма? І сказали: Ми не є.5 От і пійшов Самсон із батьком та матїррю в Тимнат, і як наближувались вони до виноградників Тимнатських, скочив несподївано проти нього левчук рикаючий.
6 І зійшов на нього Дух Господній, і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого. І він не сказав своєму батькові та своїй матері, що зробив.6 І зійшов могутньо на нього (Самсона) Дух Господній, і він розірвав [того лева], мов козеня; а в руці у нього нічого не було. І він не сказав батькові своєму і матері своїй, що вчинив.6 Зійшов тоді на Самсона дух Господній, і він роздер його як козеня, не мавши в руці нічого. Батькові ж та матері не сказав, що зробив.6 І сказали їм: Скажіть: Завіт; і не здолали вимовити так. І хапали їх і забили їх при переходах Йордана, і впали в тому часі з Ефраїма сорок дві тисячі.6 Зійшов тодї на його Господень дух, що він левчука роздер нїби козеня, не мавши в руцї нїчого. Батькові-матері ж не сказав, що зробив.
7 І він зійшов, і говорив до тієї жінки, і вона стала улюблена в Самсонових очах.7 І прийшов, і говорив із жінкою і вона вельми сподобалася Самсонові.7 Прибув він і говорив з жінкою, й вона вподобалась йому.7 І судив Єфта Ізраїль шість літ. І помер Єфта Ґалаадіт і похований був в свому місті Ґалааді.7 Тодї прийшов (у Тимнат) та й перемовивсь із дївчиною, і прихилилась вона до Самсона.
8 А по часі він вертався забрати її, і звернув із дороги побачити падло лева, аж ось рій бджіл у тілі того лева та мед.8 За кілька днів він знову пішов, щоб узяти її, і зайшов глянути на труп лева, аж ось, рій бджолиний у трупі лева і мед.8 Повернувсь він трохи згодом, щоб її за себе взяти, й подорозі звернув подивитись на падло левеняти; аж ось у левенятиному трупі рій бджіл з медом.8 І судив після нього Ізраїль Есевон з Вифлеєму.8 Трохи згодом ійшов ізнов, щоб її взяти додому, і звернув, щоб глянути на мертвого лева, аж у левиній пащі бжоляний рій із медом.
9 І він вишкріб його на свою долоню, і пішов, і їв та й їв. І він пішов до батька свого й до матері своєї, та й дав їм, і вони їли. І він не сказав їм, що той мед він зішкріб із тіла лева.9 Він узяв його в руки свої, і пішов, і їв по дорозі, і коли прийшов до батька свого і матері своєї, дав їм, і вони їли; але не сказав їм, що з лев'ячого трупа узяв мед цей.9 Нашкрябав він собі його в руку та й, ідучи далі, їв собі подорозі, а прийшовши до батька-матері, дав їм, то й вони їли. А сам не каже, що мед отой вишкрябав із левенятиного трупа.9 І в нього було тридцять синів і тридцять дочок, яких віддав поза, і тридцять жінок ввів своїм синам з поза. І судив Ізраїль сім літ.9 Він забрав його в руки та й їв собі в дорозї, а прийшовши до батька-матері, дав і їм, і вони їли, та й не сказав, що забрав мед із левиного трупу.
10 І зійшов його батько до тієї жінки, а Самсон справив там прийняття, бо так роблять юнаки.10 І прийшов батько його до жінки, і вчинив там Самсон бенкет, як за звичаєм учиняють наречені.10 Потім прийшов до жінки батько його, й справив Самсон там бенкет: бо так звичайно робили наречені.10 І помер Есевон і похований був у Вифлеємі.10 Потім прийшов батько його до дївчини, і справив Самсон там бенкет: бо так звичайно чинили женихи.
11 І сталося, коли вони побачили його, то взяли тридцятеро дружків, і були з ним.11 І коли вони побачили його, то вибрали тридцятеро шлюбних друзів, щоби були при ньому.11 І як побачили його, вибрали тридцять бояр, щоб були круг нього.11 І після нього судив Ізраїль Елон завулонець. І судив Ізраїль десять літ.11 І як там побачили його, вибрали трийцять бояр, щоб круг його були.
12 І сказав їм Самсон: Нехай но я загадаю вам загадку. Якщо справді розгадаєте її мені за сім день прийняття, і відгадаєте, то я дам тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі.12 І сказав їм Самсон: Загадаю я вам загадку; якщо ви відгадаєте мені її за сім днів бенкету і відгадаєте належно, то я дам вам тридцять сіндонів і тридцять перемін одежі.12 І сказав до них Самсон: “Загадаю я вам загадку. Як відгадаєте мені її за сім днів бенкету та як розв'яжете її, я дам вам тридцять льняних сорочок і тридцять святкових одягів.12 І помер Елон завулонець і поховали його в Елімі, в землі Завулона.12 І промовив до них Самсон: Загадаю вам загадку. Як одгадаєте її менї за сїм бенкетових днїв, так я вам дам трийцять сорочок і трийцять сьвяточних жупанів.
13 А якщо не зможете розгадати мені, то ви мені дасте тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі. І вони сказали йому: Загадуй загадку свою, а ми послухаємо її.13 А якщо не зможете відгадати, то ви дайте мені тридцять сіндонів і тридцять перемін одежі. Вони сказали йому: Загадай загадку твою, ми послухаємо.13 Коли ж не спроможетеся відгадати, то ви дасте мені тридцять льняних сорочок і тридцять святкових одягів.” Ті йому й кажуть: “Загадуй, почуємо.”13 І після нього судив Ізраїль Лавдон син Селлима Фраатоніт.13 Коли ж не зумієте відгадати, так ви менї дасте трийцять сорочок і трийцять сьвяткових жупанів. І відказали йому: Загадуй, почуємо.
14 І він сказав їм: З їдячого вийшло їстивне, а з сильного вийшло солодке. І не могли вони розгадати за три дні.14 І сказав їм: З того, що їсть, вийшло їстівне, а із сильного вийшло солодке. І не могли відгадати загадки за три дні.14 Тоді він каже їм: “З ненаситного сить, із сильного солодь.” І три дні не могли вони відгадати загадки.14 І було в нього сорок синів і тридцять синів його синів, що сиділи на сімдесятьох ослах. І судив Ізраїль вісім літ.14 І рече їм: Вийшла харч з їдючого, солодощі із страшного. Так не змогли вони розвязати загадки в трьох днях.
15 І сталося сьомого дня, і сказали вони до Самсонової жінки: Намов свого чоловіка, і нехай він розгадає нам ту загадку, щоб ми не спалили огнем тебе та дім твого батька. Чи ви нас покликали, щоб посісти маєток наш, чи ні?15 Сьомого дня сказали вони дружині Самсоновій: Спокуси чоловіка свого, щоб він відгадав нам загадку; інакше спалимо тебе вогнем і дім батька твого; хіба ви прикликали нас, щоб обібрати нас?15 На четвертий же день сказали вони до Самсонової жінки: “Намов твого чоловіка, щоб розв'язав нам загадку, а то спалимо тебе разом із батьківською хатою. Хіба на те ви нас кликали, щоб обдерти?”15 І помер Лавдон син Селлима Фраатоніт і був похований в Фраатоні в землі Ефраїма в горі Ланака.15 На четвертий же день прохали вони Самсонову жінку: Ублагай бо чоловіка, щоб він розвязав нам загадку, ато спалимо тебе вкупі з батьківським будинком. Чи то ж про те тільки вибрали нас, щоб обідрати нас?
16 І плакала Самсонова жінка при ньому сім день і казала: Ти певне ненавидиш мене й не любиш мене. Ти загадав загадку синам мого народу, а мені не розгадав. А він їй сказав: Таж батькові своєму та матері своїй не розгадав я, а розгадаю тобі?16 І плакала дружина Самсонова перед ним, і говорила: Ти ненавидиш мене і не любиш; ти загадав загадку синам народу мого, а мені не розповідаєш її. Він сказав їй: Батькові моєму і матері моїй не відгадав її; то чи тобі розповім?16 І заповзялася Самсонова жінка перед ним плакати й промовляти: “Зненавидів ти мене, не любиш уже мене. Загадав моїм землякам загадку, а мені й не звірив розгадати.” І відказав їй: “Рідному батькові-матері не звіривсь, а тобі б то звірятись?”16 І плакала молода Самсонова перед ним і казала: Ой противна я тобі, не любиш мене. Загадав єси моїм землякам загадку, а менї й не звіривсь. Відказав їй: Батькові мойму й матері моїй не звіривсь, а тобі б то звірився?
17 А вона плакала при ньому сім день, коли в них було прийняття. І сталося сьомого дня, і він розгадав їй, бо вона докучала йому. А вона розгадала ту загадку синам свого народу.17 І плакала вона перед ним сім днів, упродовж котрих тривав бенкет. Нарешті сьомого дня розповів їй; бо вона вельми засмутила його. І вона повідала загадку синам народу свого.17 Вона ж усе плакала перед ним сім день, покіль тривав бенкет; а сьомого дня він таки роз'яснив їй, бо дуже вже йому докучала. Вона ж виказала загадку синам свого народу.17 І плакала вона перед ним всї днї, покіль справляли вони бенкет. Семого ж дня виявив таки їй, бо докучливо просила його. Вона ж виявила загадку землякам своїм.
18 І сказали йому люди того міста сьомого дня, поки зайшло сонце: Що солодше від меду, і що сильніше від лева? А він їм відказав: Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б моєї.18 І сьомого дня по заходові сонця сказали йому ті люди: Що солодше від меду, і що сильніше від лева? Він сказав їм: Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б.18 Сьомого дня, ще перед заходом сонця, кажуть йому люди міста: “Що солодше від меду? Що сильніше від лева?” Він же відказав їм: “Якби ви моєю телицею та не орали, моєї б загадки не відгадали.”18 От і кажуть вони йому семого дня перед заходом сонця: Що над мед солодше? що над лева страшнїйше? І рече їм: Коли б ви моєю телицею не орали, так моєї б загадки не згадали.
19 І зійшов на нього Дух Господній, і він пішов до Ашкелону, та й побив з них тридцятеро чоловіка, і пороздягав їх, і віддав ті зміни одежі тим, що розгадали загадку. І запалився гнів його, і він пішов до дому батька свого.19 І зійшов на нього Дух Господній, і спустився він до Ашкелону, і, забивши там тридцять чоловіків, пороздягав їх і віддав їхню [одежу] тим, хто відгадав загадку. І спалахнув гнів його, і пішов до дому батька свого.19 Найшов тоді на нього дух Господній, і, зійшовши в Аскалон, убив він там тридцять чоловік, познімав з них усе, що на них було, та й пороздавав святкову одежу тим, що загадку відгадали. Потім у великому гніві пішов до батьківської хати.19 Найшов тодї на його дух Божий, що він пійшов ув Аскалон, і вбив там трийцять чоловіка, поздіймав з них одежу та й пороздавав сьвяточні жупани тим, що загадку його відгадали. І загорівсь великим гнївом і пійшов у домівку батьківську.
20 А Самсонова жінка досталася дружкові його, що приятелював із ним.20 А дружина Самсонова вийшла за шлюбного приятеля його, якого він мав за друга.20 Жінку ж Самсона видали за одного з товаришів його, що був при ньому дружбою.20 Жінка ж Самсона спарувалась із боярином, що був при ньому дружбою.