1 І зійшов Самсон до Тімни, і побачив у Тімні жінку з филистимських дочок. | 1 І пішов Самсон до Тімни і побачив у Тімні жінку з филистимських дочок. | 1 Пішов Самсон у Тімну й нагледів там жінку з дочок філістимлянських. | 1 І зібралися сини Ефраїма і пішли до Сефіна і сказали до Єфти: Що це, що ти пішов воювати з синами Аммона і нас не закликав іти з тобою? Твій дім спалимо огнем. | 1 І пійшов Самсон у Тимнат, і запізнавсь із Филистійською дївчиною. |
2 І пішов він, і розповів своєму батькові та своїй матері, та й сказав: Я нагледів у Тімні жінку з филистимських дочок, а тепер візьміть її мені за жінку. | 2 І пішов він і оповів батькові своєму та матері своїй, і сказав: `Я бачив у Тімні жінку із филистимських дочок; візьміть її мені за дружину. | 2 Повернувшись, оповів він про те батькові й матері словами: “Бачив я у Тімні жінку з дочок філістимлянських: візьміть мені її за жінку!” | 2 І сказав до них Єфта: Чоловіком оборонцем був я і мій нарід, і сини Аммона дуже впокорили мене. І закликав я до вас, і ви не спасли мене з їхньої руки. | 2 Вернувшись, оповідав про се батькові й матері та й каже: Запізнавсь я в Тимнатї з Филистійською дївчиною; дайте менї її за жінку. |
3 І сказав йому батько його та мати його: Чи ж нема жінки серед дочок братів твоїх та серед усього мого народу, що ти йдеш узяти жінку з необрізаних филистимлян? І сказав Самсон до свого батька: Візьми її мені, бо вона люба очам моїм. | 3 Батько і мати сказали йому: Хіба немає жінок поміж дочками братів твоїх і серед усього народу мого, що ти йдеш узяти дружину у филистимлян необрізаних? І сказав Самсон батькові: ЇЇ візьми мені, бо вона мені сподобалася. | 3 Кажуть йому батько з матір'ю: “Хіба немає тобі жінки між дочками твоїх братів і в усьому нашому народі, що мусиш іти за жінкою до філістимлян, до необрізаних?” Та Самсон батькові: “Ні, таки цю візьми мені, бо вона сподобалася мені.” | 3 І побачив я, що не було спасителя, і поклав я душу мою в руку мою і перейшов я до синів Аммона, і Господь передав їх в мою руку. І навіщо прийшли ви до мене цього дня воювати зі мною? | 3 Батько й мати ж відказали йому: Хиба ж між дївчатами твого браття і в усьому народї нашому та нема тобі жінки, що хочеш узяти в чужій сторонї у Филистіїв, у необрізаних? Відказує ж Самсон батькові: Сю возьми менї: бо вона сподобалась менї. |
4 А батько його та мати його не знали, що це від Господа, бо він шукав зачіпки з филистимлянами. А того часу филистимляни панували над Ізраїлем. | 4 Батько його і мати не знали, що це від Господа, і що він шукає можливости [помститися] филистимлянам, тому що того часу филистимляни панували над Ізраїлем. | 4 Не знали ж його батько-мати, що на те була воля Господня та що він шукав причини проти філістимлян, які того часу панували над Ізраїлем. | 4 І зібрав Єфта всіх ґалаадських мужів і воював з Ефраїмом, і ґалаадські мужі побили Ефраїма, бо сказали: Ви ті, що спаслися з Ефраїма, Ґалаад посеред Ефраїма і посеред Манассії. | 4 Не знали ж батько й мати його, що на се була воля Господня, та що він шукав причини навпроти Филистіїв, того бо часу панували Филистії над Ізраїлем. |
5 І зійшов Самсон і батько його та мати його до Тімни, і прийшли аж до тімненських виноградників, аж ось навпроти нього ричить левчук. | 5 І пішов Самсон із батьком своїм і з матір'ю своєю до Тімни, і коли підходили до виноградників тімнинських, аж ось, назустріч йому, рикаючи, [іде] молодий лев. | 5 От і пішов Самсон з батьками в Тімну, і як вони підходили до виноградників Тімни, вискочило на нього, рикаючи, левеня. | 5 І ґалаадські мужі захопили переходи Йордану ефраїмського, і було коли сказали ті, що спаслися з Ефраїма: Перейдемо, і сказали їм мужі ґалаадські: Чи ви не з Ефраїма? І сказали: Ми не є. | 5 От і пійшов Самсон із батьком та матїррю в Тимнат, і як наближувались вони до виноградників Тимнатських, скочив несподївано проти нього левчук рикаючий. |
6 І зійшов на нього Дух Господній, і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого. І він не сказав своєму батькові та своїй матері, що зробив. | 6 І зійшов могутньо на нього (Самсона) Дух Господній, і він розірвав [того лева], мов козеня; а в руці у нього нічого не було. І він не сказав батькові своєму і матері своїй, що вчинив. | 6 Зійшов тоді на Самсона дух Господній, і він роздер його як козеня, не мавши в руці нічого. Батькові ж та матері не сказав, що зробив. | 6 І сказали їм: Скажіть: Завіт; і не здолали вимовити так. І хапали їх і забили їх при переходах Йордана, і впали в тому часі з Ефраїма сорок дві тисячі. | 6 Зійшов тодї на його Господень дух, що він левчука роздер нїби козеня, не мавши в руцї нїчого. Батькові-матері ж не сказав, що зробив. |
7 І він зійшов, і говорив до тієї жінки, і вона стала улюблена в Самсонових очах. | 7 І прийшов, і говорив із жінкою і вона вельми сподобалася Самсонові. | 7 Прибув він і говорив з жінкою, й вона вподобалась йому. | 7 І судив Єфта Ізраїль шість літ. І помер Єфта Ґалаадіт і похований був в свому місті Ґалааді. | 7 Тодї прийшов (у Тимнат) та й перемовивсь із дївчиною, і прихилилась вона до Самсона. |
8 А по часі він вертався забрати її, і звернув із дороги побачити падло лева, аж ось рій бджіл у тілі того лева та мед. | 8 За кілька днів він знову пішов, щоб узяти її, і зайшов глянути на труп лева, аж ось, рій бджолиний у трупі лева і мед. | 8 Повернувсь він трохи згодом, щоб її за себе взяти, й подорозі звернув подивитись на падло левеняти; аж ось у левенятиному трупі рій бджіл з медом. | 8 І судив після нього Ізраїль Есевон з Вифлеєму. | 8 Трохи згодом ійшов ізнов, щоб її взяти додому, і звернув, щоб глянути на мертвого лева, аж у левиній пащі бжоляний рій із медом. |
9 І він вишкріб його на свою долоню, і пішов, і їв та й їв. І він пішов до батька свого й до матері своєї, та й дав їм, і вони їли. І він не сказав їм, що той мед він зішкріб із тіла лева. | 9 Він узяв його в руки свої, і пішов, і їв по дорозі, і коли прийшов до батька свого і матері своєї, дав їм, і вони їли; але не сказав їм, що з лев'ячого трупа узяв мед цей. | 9 Нашкрябав він собі його в руку та й, ідучи далі, їв собі подорозі, а прийшовши до батька-матері, дав їм, то й вони їли. А сам не каже, що мед отой вишкрябав із левенятиного трупа. | 9 І в нього було тридцять синів і тридцять дочок, яких віддав поза, і тридцять жінок ввів своїм синам з поза. І судив Ізраїль сім літ. | 9 Він забрав його в руки та й їв собі в дорозї, а прийшовши до батька-матері, дав і їм, і вони їли, та й не сказав, що забрав мед із левиного трупу. |
10 І зійшов його батько до тієї жінки, а Самсон справив там прийняття, бо так роблять юнаки. | 10 І прийшов батько його до жінки, і вчинив там Самсон бенкет, як за звичаєм учиняють наречені. | 10 Потім прийшов до жінки батько його, й справив Самсон там бенкет: бо так звичайно робили наречені. | 10 І помер Есевон і похований був у Вифлеємі. | 10 Потім прийшов батько його до дївчини, і справив Самсон там бенкет: бо так звичайно чинили женихи. |
11 І сталося, коли вони побачили його, то взяли тридцятеро дружків, і були з ним. | 11 І коли вони побачили його, то вибрали тридцятеро шлюбних друзів, щоби були при ньому. | 11 І як побачили його, вибрали тридцять бояр, щоб були круг нього. | 11 І після нього судив Ізраїль Елон завулонець. І судив Ізраїль десять літ. | 11 І як там побачили його, вибрали трийцять бояр, щоб круг його були. |
12 І сказав їм Самсон: Нехай но я загадаю вам загадку. Якщо справді розгадаєте її мені за сім день прийняття, і відгадаєте, то я дам тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі. | 12 І сказав їм Самсон: Загадаю я вам загадку; якщо ви відгадаєте мені її за сім днів бенкету і відгадаєте належно, то я дам вам тридцять сіндонів і тридцять перемін одежі. | 12 І сказав до них Самсон: “Загадаю я вам загадку. Як відгадаєте мені її за сім днів бенкету та як розв'яжете її, я дам вам тридцять льняних сорочок і тридцять святкових одягів. | 12 І помер Елон завулонець і поховали його в Елімі, в землі Завулона. | 12 І промовив до них Самсон: Загадаю вам загадку. Як одгадаєте її менї за сїм бенкетових днїв, так я вам дам трийцять сорочок і трийцять сьвяточних жупанів. |
13 А якщо не зможете розгадати мені, то ви мені дасте тридцять лляних сорочок та тридцять змін одежі. І вони сказали йому: Загадуй загадку свою, а ми послухаємо її. | 13 А якщо не зможете відгадати, то ви дайте мені тридцять сіндонів і тридцять перемін одежі. Вони сказали йому: Загадай загадку твою, ми послухаємо. | 13 Коли ж не спроможетеся відгадати, то ви дасте мені тридцять льняних сорочок і тридцять святкових одягів.” Ті йому й кажуть: “Загадуй, почуємо.” | 13 І після нього судив Ізраїль Лавдон син Селлима Фраатоніт. | 13 Коли ж не зумієте відгадати, так ви менї дасте трийцять сорочок і трийцять сьвяткових жупанів. І відказали йому: Загадуй, почуємо. |
14 І він сказав їм: З їдячого вийшло їстивне, а з сильного вийшло солодке. І не могли вони розгадати за три дні. | 14 І сказав їм: З того, що їсть, вийшло їстівне, а із сильного вийшло солодке. І не могли відгадати загадки за три дні. | 14 Тоді він каже їм: “З ненаситного сить, із сильного солодь.” І три дні не могли вони відгадати загадки. | 14 І було в нього сорок синів і тридцять синів його синів, що сиділи на сімдесятьох ослах. І судив Ізраїль вісім літ. | 14 І рече їм: Вийшла харч з їдючого, солодощі із страшного. Так не змогли вони розвязати загадки в трьох днях. |
15 І сталося сьомого дня, і сказали вони до Самсонової жінки: Намов свого чоловіка, і нехай він розгадає нам ту загадку, щоб ми не спалили огнем тебе та дім твого батька. Чи ви нас покликали, щоб посісти маєток наш, чи ні? | 15 Сьомого дня сказали вони дружині Самсоновій: Спокуси чоловіка свого, щоб він відгадав нам загадку; інакше спалимо тебе вогнем і дім батька твого; хіба ви прикликали нас, щоб обібрати нас? | 15 На четвертий же день сказали вони до Самсонової жінки: “Намов твого чоловіка, щоб розв'язав нам загадку, а то спалимо тебе разом із батьківською хатою. Хіба на те ви нас кликали, щоб обдерти?” | 15 І помер Лавдон син Селлима Фраатоніт і був похований в Фраатоні в землі Ефраїма в горі Ланака. | 15 На четвертий же день прохали вони Самсонову жінку: Ублагай бо чоловіка, щоб він розвязав нам загадку, ато спалимо тебе вкупі з батьківським будинком. Чи то ж про те тільки вибрали нас, щоб обідрати нас? |
16 І плакала Самсонова жінка при ньому сім день і казала: Ти певне ненавидиш мене й не любиш мене. Ти загадав загадку синам мого народу, а мені не розгадав. А він їй сказав: Таж батькові своєму та матері своїй не розгадав я, а розгадаю тобі? | 16 І плакала дружина Самсонова перед ним, і говорила: Ти ненавидиш мене і не любиш; ти загадав загадку синам народу мого, а мені не розповідаєш її. Він сказав їй: Батькові моєму і матері моїй не відгадав її; то чи тобі розповім? | 16 І заповзялася Самсонова жінка перед ним плакати й промовляти: “Зненавидів ти мене, не любиш уже мене. Загадав моїм землякам загадку, а мені й не звірив розгадати.” І відказав їй: “Рідному батькові-матері не звіривсь, а тобі б то звірятись?” | | 16 І плакала молода Самсонова перед ним і казала: Ой противна я тобі, не любиш мене. Загадав єси моїм землякам загадку, а менї й не звіривсь. Відказав їй: Батькові мойму й матері моїй не звіривсь, а тобі б то звірився? |
17 А вона плакала при ньому сім день, коли в них було прийняття. І сталося сьомого дня, і він розгадав їй, бо вона докучала йому. А вона розгадала ту загадку синам свого народу. | 17 І плакала вона перед ним сім днів, упродовж котрих тривав бенкет. Нарешті сьомого дня розповів їй; бо вона вельми засмутила його. І вона повідала загадку синам народу свого. | 17 Вона ж усе плакала перед ним сім день, покіль тривав бенкет; а сьомого дня він таки роз'яснив їй, бо дуже вже йому докучала. Вона ж виказала загадку синам свого народу. | | 17 І плакала вона перед ним всї днї, покіль справляли вони бенкет. Семого ж дня виявив таки їй, бо докучливо просила його. Вона ж виявила загадку землякам своїм. |
18 І сказали йому люди того міста сьомого дня, поки зайшло сонце: Що солодше від меду, і що сильніше від лева? А він їм відказав: Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б моєї. | 18 І сьомого дня по заходові сонця сказали йому ті люди: Що солодше від меду, і що сильніше від лева? Він сказав їм: Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б. | 18 Сьомого дня, ще перед заходом сонця, кажуть йому люди міста: “Що солодше від меду? Що сильніше від лева?” Він же відказав їм: “Якби ви моєю телицею та не орали, моєї б загадки не відгадали.” | | 18 От і кажуть вони йому семого дня перед заходом сонця: Що над мед солодше? що над лева страшнїйше? І рече їм: Коли б ви моєю телицею не орали, так моєї б загадки не згадали. |
19 І зійшов на нього Дух Господній, і він пішов до Ашкелону, та й побив з них тридцятеро чоловіка, і пороздягав їх, і віддав ті зміни одежі тим, що розгадали загадку. І запалився гнів його, і він пішов до дому батька свого. | 19 І зійшов на нього Дух Господній, і спустився він до Ашкелону, і, забивши там тридцять чоловіків, пороздягав їх і віддав їхню [одежу] тим, хто відгадав загадку. І спалахнув гнів його, і пішов до дому батька свого. | 19 Найшов тоді на нього дух Господній, і, зійшовши в Аскалон, убив він там тридцять чоловік, познімав з них усе, що на них було, та й пороздавав святкову одежу тим, що загадку відгадали. Потім у великому гніві пішов до батьківської хати. | | 19 Найшов тодї на його дух Божий, що він пійшов ув Аскалон, і вбив там трийцять чоловіка, поздіймав з них одежу та й пороздавав сьвяточні жупани тим, що загадку його відгадали. І загорівсь великим гнївом і пійшов у домівку батьківську. |
20 А Самсонова жінка досталася дружкові його, що приятелював із ним. | 20 А дружина Самсонова вийшла за шлюбного приятеля його, якого він мав за друга. | 20 Жінку ж Самсона видали за одного з товаришів його, що був при ньому дружбою. | | 20 Жінка ж Самсона спарувалась із боярином, що був при ньому дружбою. |